Тема 5. Філософія XIX – XX ст.

Місія нашого часу полягає якраз у тому, щоб спрямувати культуру, розум, мистецтво, етику на служіння життю.

Хосе Ортега – і –Гасет

План.

1. Особливості філософії ХХ ст.

2. Основні напрями у зарубіжній філософії ХХст.

3. Сцієнтистські напрями.

4. Антропологічні напрями.

1.Сучасна світова філософія пов’язана з кризою класичної філософії. Класичні принципи на початку XIX ст. виявили неспроможність у вирішенні новітніх нелінійних проблем. Це зумовило появу філософських шкіл, які намагаються переглянути фундаментальні принципи філософствування. Однією з таких філософських шкіл був марксизм.

Відмінність позиції представників нетрадиційної філософської думки від класичної філософії полягала у рішучому запереченні раціоналізму, критиці філософії як метафізики, розгляді людського буття як неповторного та індивідуального, здійсненні аналізу нераціональних форм людського духу.

Філософія ХХ ст. має ряд особливостей : вийшла далеко за межі академічних аудиторій, постала досить інтегрованою у систему загальної (а не лише спеціальної) освіти; отримала широке розповсюдження через різного роду видання, публічні лекції, симпозіуми, семінари, діяльність філософських товариств; постала в основних своїх проявах некласичною; змінилась мова філософії: вона заговорила буденною мовою; для філософії ХХ ст. не існує заборонених тем; їй властива колосальна різноманітність, строкатість, насиченість різновидами та варіантами; відбулась досить радикальна переоцінка ідей та цінностей; почали поступово розмиватися грані між філософськими працями та працями і жанрами з інших сфер інтелектуальної діяльності.

2.Основні напрями в зарубіжній філософії ХХ ст. : сцієнтичний, антропологічний, культурологічний, «нова філософська хвиля» та постмодерн; історіософський, релігійна філософія.

3.Сцієнтистські напрями зосереджують основну увагу на філософських проблемах науки і духовно впливають на науково-технічну інтелігенцію і ті прошарки населення,які бачать ключ до вирішення своїх світоглядних проблем у наукових методах і їх філософському осмисленні. Найважливішим напрямом цієї орієнтації став позитивізм. Його засновником був О.Конт, який вважав, що «позитивні» знання дають тільки спеціальні науки, а філософія неможлива як сфера наукового пізнання. Теоретико-пізнавальні і світоглядні проблеми проголошуються позитивізмом «метафізичними». Історія позитивізму має три періоди розвитку. Перший , початковий позитивізм, був представлений О.Контом, Г.Спенсером, Д.С.Міллем. Другий позитивізм, або еміріокритицизм, був представлений Е.Махом, Р.Авенаріусом. Вони звернули увагу на факт відносності наукового знання і зробили висновок про те, що наука не дає істинної картини реальності, а надає лише символи, знаки практики. Філософія зводиться до теорії пізнання, відірваної від світу. Третя форма позитивізму – неопозитивізм, має два різновиди : логічний позитивізм і семантичний позитивізм. Предметом філософії, на думку логічних позитивістів, повинна бути логіка науки, логіка мови, логічний аналіз речень, логічний синтаксис мови. Семантичний позитивізм відводить мові головну роль в усіх сферах діяльності. Усі соціальні колізії обумовлені недосконалістю мови та людського спілкування. Його представниками були М.Шлік, Л.Вітгенштейн, Б.Рассел та інші. Сучасний позитивізм – це постпозитивізм І. Лакатоша, Т.Кука, П.Фейєрабенда. Він висуває так звану методологію дослідницьких програм, ідеї гуманізації науки, теоретичного плюралізму і історичного контексту науки.

4.Антропологічні напрями охоплюють філософські проблеми людини. Вони націлені переважно на художню інтелігенцію і ті прошарки сучасного суспільства, які найбільш гостро відчувають і переживають результати відчуження особистості. Вони не тільки намагаються протиставити розуму нераціональні детермінанти самовизначення людини ( інтуїцію, емоції, волю тощо), але й в багатьох випадках стають на шлях їх абсолютизації. Результатом цього був ірраціоналізм, властивий майже всім цим напрямкам. Ірраціоналізм – вчення, згідно з яким основою світу є щось нерозумне (воля, інстинкт), а джерелом пізнання – інтуїція, почуття. Засновниками ірраціоналізму вважають С.К’єркегора, А.Шопенгауера. Ірраціоналістична абсолютизація найбільш чітко виявилася у «філософії життя». «Філософія життя» - напрям у некласичній філософії кінця XIX –початку ХХ ст., представники якого проголосили життя (в біологічній, психологічній формах ) основним предметом філософії. Її найпомітнішими представниками стали Ф.Ніцше, З.Фрейд, А.Бергсон.

Найвпливовішим антропологічним напрямком ХХ ст. є екзистенціалізм. Його представниками були М.Хайдеггер, Ж.-П. Сартр, А.Камю, К,Ясперс, Г.Марсель. Основною категорією екзистенціалізму є категорія існування, або екзистенція, що ототожнюється з суб’єктивними переживаннями людини, оголошується первинною щодо буття, а буття суспільства вторинним. Дійсність – це внутрішній світ. Екзистенція не може бути пізнана, зрозуміла, пояснена. Вона ірраціональна в людському Я, людина є конкретною і неповторною особистістю. Екзистенціалізм протиставляє людині суспільство як щось чуже, вороже, абсурдне, що руйнує внутрішній світ індивіда, його свободу. Жити як усі – значить втрачати свою індивідуальність, свободу. Звідси заклик до бунту у деяких екзистенціалістів (Сартр, Камю). Моделлю людини виступає людина у стані «пограничної ситуації» (на межі життя і смерті), людина відчаю і страждання.

Наприкінці ХХ ст. у філософії спостерігалося дві тенденції : повернення до метафізичних міркувань та абсолютів (неоконсерватизм), з одного боку, і справжня радикалізація тенденцій некласичної філософії, з іншого.

Контрольні питання та завдання

1. У чому полягає найістотніша відмінність філософських течій кінця XIX – початку ХХ ст. від класичної філософії?

2. Назвіть основні напрями у філософії ХХ ст.

3. Дайте загальну характеристику філософії позитивізму. Які історичні форми розвитку він проходить?

4. Визначте філософсько-світоглядні засади «філософії життя».

5. Охарактеризуйте провідні ідеї фрейдизму.

6. Коротко окресліть та охарактеризуйте ідеї основних представників філософії екзистенціалізму.

Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Основні ідеї філософії неопозитивізму та їх значення для розвитку пізнання.

2. Вихідні ідеї основних представників філософії екзистенціалізму.

3. Вихідні ідеї фрейдизму та неофрейдизму, їх вплив на духовне життя ХХ ст.

Завдання для самостійного опрацювання

Філософи тільки у різні способи пояснювали світ, а завдання полягає в тому, щоб змінити його.

К.Маркс

Завдання :

1. Опрацюйте тему «Російська філософія XIX – XX ст.»

2. Заповніть таблицю :

Напрямок	Основні ідеї	Представники
Релігійно-ідеалістичний
Революційно-демократичний
Руський космізм

3. Опрацюйте тему «Марксистська філософія».

4. Заповніть таблицю :

Соціально-економічні передумови появи філософії	Природничо-наукові передумови появи філософії	Теоретичні джерела марксизму	Основні положення філософії марксизму

Література :

1. П.Ю.Саух. Філософія : навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – Тема 9.

2. Філософія : Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / В.Х.Арутюнов та інші. – К.: КНЕУ, 2001. – С.128-131.

3. Філософія. Курс лекцій : Навчальний посібник / Бичко І.В. та інші. – К.: Либідь, 1994. – Лекція 9.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4. Філософія Нового часу.	\|	Тема 6. Філософська думка в Україні (семінарське заняття)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.