Види адміністративно-правових відносин

Існує кілька критеріїв класифікації адміністративних правовідносин.

1. Залежно від виконуваних функцій їх поділяють на регулятивні та правоохоронні.

До регулятивних відносин належать ті, що пов'язані з реалізацією, умовно кажучи, «позитивної» функції адміністративного права. Це організація роботи апарату управління, керівництво нижчими структурами, задоволення запитів громадян тощо.

Правоохоронні відносини пов'язані з реалізацією правоохоронної функції адміністративного права. Найбільш відомим різновидом право-

Апміністративно-правові відносини_____________________________ 71_

охоронних відносин є адміністративно-деліктні відносини. До них належать відносини, що є зв'язками з приводу відповідальності за адміністративні проступки. Вони виникають між правопорушником і правозасто-совним органом (його посадовою особою) та мають організуюче значення. Воно полягає в тому, що через вжиття заходів впливу, передбачених адміністративно-правовою нормою, орган державного управління (тобто держава) прагне юридичними засобами забезпечити належну (правомірну, правослухняну) поведінку людини.

2. Залежно від ступеня взаємної підпорядкованості суб'єктів, що
беруть участь у правовідносинах, виділяють відносини:

• між підпорядкованими суб'єктами, що перебувають на різному ієрар
хічному рівні, тобто між вищестоящими і нижчими структурами;

• між непідпорядкованими суб'єктами однакового ієрархічного рівня.
Це відносини між двома міністерствами, адміністраціями районів, об
ласті тощо;

• між непідпорядкованими суб'єктами різного ієрархічного рівня або
організаційно-правової природи;

• між органами управління і підприємствами, установами, організація
ми, які організаційно їм не підпорядковані (організаційно від них не
залежні). Це, приміром, відносини між податковою адміністрацією і
підприємствами;

• між органами управління і структурами, які підпорядковані їм част
ково. Наприклад, відносини між державною адміністрацією району
та виконкомом селищної ради.

3. За кількісним складом учасників виділяють двосторонні та бага
тосторонні відносини;

4. За органгзащйно-правовим складом учасників виділяють відносини:

• між главою держави — Президентом України і всією системою вико
навчої гілки влади; системами інших, крім виконавчої, гілок влади;
недержавними формуваннями; іншими колективними суб'єктами; фі
зичними особами;

• між вищим органом виконавчої влади, яким за Конституцією Украї
ни (ст. 113) є Кабінет Міністрів України, та всією системою виконав
чої гілки влади; системами інших, крім виконавчої, гілок влади; не
державними формуваннями; іншими колективними суб'єктами; фі
зичними особами;

• між центральними органами виконавчої влади і всією системою ви
конавчої гілки влади; системами інших, крім виконавчої, гілок влади;
недержавними формуваннями; іншими колективними суб'єктами; фі
зичними особами;

• між місцевими органами виконавчої влади і всією системою виконав
чої гілки влади; системами інших, крім виконавчої, гілок влади; не
державними формуваннями; іншими колективними суб'єктами; фі
зичними особами;

72_______________________________________________ Глава 4

• між структурами місцевого самоврядування і системою виконавчої
гілки влади; системами інших, крім виконавчої, гілок влади; недер
жавними формуваннями; іншими колективними суб'єктами; фізич
ними особами;

• між недержавними формуваннями — носіями публічно-владних пов
новажень та іншими колективними суб'єктами; фізичними особами;

• між фізичними особами і державними та недержавними утворення
ми, посадовими особами.

Адміністративно-правові відносини поділяють на функціональні й територіальні; внутрішні й зовнішні; майнові й немайнові; такі, що захищаються в адміністративному порядку, і такі, що захищаються у судовому порядку; субординації і координації; внутрішньоапаратні і позаапа-ратні тощо.

Значний інтерес становить класифікація адміністративних правовідносин на вертикальні та горизонтальні.

Вертикальні правовідносини найбільшою мірою виражають сутність адміністративно-правового регулювання і характер зв'язків у сфері управління. Ці відносини часто називають владовідносинами. Виникають вони між супідрядними у правовому розумінні сторонами і виражають юридичну залежність однієї сторони від другої.

Горизонтальними правовідносинами визнаються ті, за яких сторони фактично і юридичне рівноправні. В них відсутні юридично-владні веління однієї сторони, обов'язкові для другої. Зрозуміло, сам факт визнання рівності сторін в адміністративно-правових відносинах, здавалося б, прямо суперечить сутності адміністративно-правового методу регулювання.

Адміністративно-правовими такі відносини робить державна воля, що вимагає від суб'єктів вступити у правові зв'язки між собою на паритетних засадах. Ця воля завжди виражена у формі адміністративно-правового акта. Таким чином, підставою для виникнення цих відносин є та сама адміністративно-правова норма. Внаслідок цього суб'єкти (адресати норми) не можуть відмовитися від вступу у правовідносини, а також не можуть вийти за межі державних настанов, якими регламентовано їхні взаємні права та обов'язки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості адміністративно-правових відносин	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.