Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Класична школа (школа адміністративно-бюрократичного підходу) (1910 – 1940 рр.).

У 20-ті роки виникла так звана класична школа (адміністративна, адміністративно-бюрократичного підходу). Свою теорію управління запропонував французський інженер та науковець Анрі Файоль (1841-1925) - був керівником великої вугільної компанії. Його праця "Загальне і промислове управління" (1916 р.) вважається першою цілісною теорією управління. А.Файоль дослідив власне управлінську діяльність і способи раціональної організації систем управління.

"Управляти - означає вести підприємство до мети, прагнучи найкраще використати його ресурси".

"Адміністративна функція має своїм предметом передбачення, організацію, розпорядництво, узгодження і контроль".

"Передбачити - тобто вивчати майбутнє і встановлювати програму дій".

«Організовувати - тобто будувати подвійний організм підприємства: матеріальний і соціальний».

«Роспоряджатися - тобто приводити в дію персонал підприємства».

«Узгоджувати - тобто зв’язувати й об’єднувати, поєднувати всі дії і всі зусилля».

«Контролювати - тобто спостерігати, щоб усе відбувалося згідно з встановленими правилами і відданими розпорядженнями».

Головний внесок а. Файоля в теорію управління полягав у тому, що він розглядав управління як універсальний процес, який складається із декількох функцій. Він показав значення формальної структури організації, фактично заклав основи лінійно-штабної організаційної структури управління. Він розглядав організацію за аналогією з живим організмом, у якого є мозок і виконавчі органи. Показав важливість способів групування робіт, розподілу повноважень та відповідальності, запропонував принципи побудови та функціонування організації:

1. Поділ праці.

2. Авторитет. Відповідальність.

3. Дисципліна.

4. Єдність розпорядництва.

5. Єдність керівництва.

6. Підпорядкування особистого інтересу загальному.

7. Винагородження праці.

8. Централізація.

9. Ієрархія.

10. Порядок.

11. Справедливість.

12. Сталість персоналу.

13. Ініціатива.

14. Єдність персоналу.

Серед інших теоретичних напрацювань А.Файоля заслуговує на увагу концепція оптимізації комунікаційних зв’язків, відома зараз в науці як "міст Файоля". Згідно з концепцією, оптимізація - це організація інформаційних зв’язків між працівниками різних управлінських підрозділів, під час якої виключається необхідність руху всіх документів вверх і вниз по всіх ієрархічних рівнях апарату управління.

Недоліками теорії управління А.Файоля є те, що:

- він теж (як і Тейлор) не розглядав питання управління розвитком організації, а зупинився на рівні функціонування;

- що в основі його теорії лежить занадто спрощена модель людини;

- не ставив питання про соціальні аспекти управління.

Великі перспективи відкрив Файоль перед численними менеджерами, стверджуючи, що управління не є природженим талантом, а являє собою мистецтво, якому можна навчитись. Він вірив, що менеджери можуть розвиватись засобом тренувань.

Анрі Файоль був одним із перших теоретиків менеджмент, який висунув основні правила для великих організацій.

Другий напрям досліджень "класиків" стосувався організації управління людьми. Німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920 рр.) розвинув серію раціональних ідей про структуру організації, яка відома як бюрократія. Вебер у поняття бюрократизму не вкладав негативного значення, а розглядав його як ідеальний тип організації, що дає змогу досягти максимальної ефективності. Згідно з цією теорією, бюрократична організація управління повинна грунтуватися на системі чітко визначених правил поведінки суб’єктів управління, обов’язків, компетенції працівників, регламентації їх праці аж до докладного опису окремих управлінських операцій.

Суть ідей Вебера відображено в семи основних характеристиках ідеально формалізованої організації:

- Розподіл праці, під час якого влада і відповідальність чітко визначені для кожного робітника і узаконені як офіційні обов’язки.

- Посади або позиції, створені в ієрархії влади, діють в ланцюгу команди по скалярному принципу (А.Файоль: скалярний ланцюг – ланцюг начальників від найвищого до нижчого рангу).

- Всі члени організації обираються на основі їх технічної кваліфікації засобом формальних екзаменів або шляхом навчання.

- Посадові особи не призначаються, а обираються.

- Адміністративні посадові особи не є власниками компанії, де вони служать.

- Адміністратори є суб’єктами жорстких правил, дисципліни, контроля відносно здійснення їх офіційних обов’язків.

- Адміністративні посадові особи працюють за фіксованою платнею і є “кур’єрними” службовцями.

Мета Вебера полягала у тому, щоб деперсоналізувати управлінські функції з надією, що результативна одноманітність може сприяти доброзичливому і справедливому ставленню до всіх працівників. Вебер також вважав, що його “раціональна, залежна і передбачувана система” забезпечить задоволення багатьох однакових організаційних задач, а ієрархія, влада і бюрократія лежать в основі всіх соціальних організацій.

Лінда Урвік сформував основні елементи адміністративної діяльності, розробив систему принципів побудови формальної організації, які досі не втратили своєї актуальності:

· Відповідність людей структурі (спочатку доцільно розробити структуру організації, а потім добирати фахівців, що найбільш відповідають цій структурі).

· Створення спеціального та генерального штабу.

· Зіставлення прав та відповідальності.

· Діапазон контролю (кількість осіб, які безпосередньо підпорядковані керівникові).

· Спеціалізація (за різними ознаками, а саме: цілі, типи споживачів, операції).

· Визначеність (для кожної посади повинні бути у письмовому вигляді визначені права, обов’язки, відповідальність, взаємозв’язки з іншими особами).

Шелдон А. (Англія) визначив роль управління в розвитку суспільства.

Дюркгейм Є.(Франція), довів, що групи засобом визначення своїх цінностей і норм контролюють поведінку людей у будь-якій соціальній організації.

Парето В. (італієць фр. походження) завдяки своїм науковим працям отримав право називатись засновником підходу до управління з позиції соціальних систем.

У цей період відбувається певний розвиток школи адміністративного управління і в СРСР.

Керженцев Платон Михайлович у праці “Принципи організації” (1922р.) досліджує організацію як функцію управління.

“Організувати означає об’єднувати людей для певної роботи”.

“Кожна організація повинна мати перед собою ясно поставлену мету, цілком визначене завдання”.

Він розглядає типи організації: лінійну, функціональну, комбіновану, генеральний штаб. Змальовує можливості різних організаційних методів (інструктування, розподілення сил, реорганізація) та досліджує багато інших проблем управління (НОП, стандартизація).

Богданов Олександр Олександрович (Малиновський) – один із засновників тектології – науки про загальні закони організації.

У “Тектології” (1922 р.) він доводить, що будь-яка людська діяльність об’єктивно є організуючою чи дезорганізуючою. Важливість організації є незаперечною. Завдання тектології (з грецького - вчення про будівництво), на думку Богданова О.О., полягає у систематизації організаційного досвіду. Наука тектологія – емпірична, тому до своїх висновків повинна йти шляхом індукції.

Гвішиані Д., Омаров А. – представники наукової управлінської думки цього періоду, ідеологи адміністративної школи в СРСР. В подальшому їхнє вчення назвали схоластичним.

Нав’язується жорстока авторитарна система управління, що в свою чергу формує безініціативність, слухняність, боязнь відповідальності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Наукові школи та концепції менеджменту: виникнення та еволюція.	\|	Школа поведінкових наук (наука про поведінку, біхевіористська школа) (1950р. – до нашого часу).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.