Політичні ідеї утопічного соціалізму (Т.Мор (Англія), Т.Кампанелла (Італія)).

Томас Мор (1478 – 1535рр.) і Томмазо Кампанелла (1568 – 1639рр.)відстоювали ідеї соціальної рівності (головним її ворогом вважали приватну власність. Вони звертались у пошуках відповіді на питання про те, якою має бути держава, щоб забезпечити рівність і справедливість, покінчити з тиранічними формами правління.

Родоначальником утопічного соціалізму як системи теоретичних уявлень про справедливий суспільний устрій є видатний англійський мислитель і політичний діяч Томас Мор (свої погляди він виклав у праці «Утопія» - 1516р.). Він різко засудив тогочасні англійські соціальні і політичні порядки – злиденність мас, нерівність і несправедливість, злочинність тощо.

Головна причина – приватна власність.

На думку Т.Мора – суспільство є результат змови багатих проти бідних. Держава виступає знаряддям багатих. Багаті підкоряють і знедолюють бідних як силою, хитрістю так із допомогою законів, які нав’язують народу від імені держави. Т.Мор в «Утопії» відображає панування суспільної і відсутність приватної власності.

Політичний устрій ґрунтується на засадах свободи, рівності й демократизму. Всі посадові особи обираються народом. Правитель обирається пожиттєво, але може бути усунутий з посади у разі прагнення до тиранії. Симпатії Т.Мора – змішана форма, яка поєднує у собі монархічний, аристократичний і демократичний елементи.

Томмазо Кампанелла (1568 – 1639рр.). У своїй праці «Місто Сонця» - 1602р. стверджував, що причиною всіх суспільних бід є приватна власність. Ідеальним є суспільний лад заснований на суспільній власності (подібний лад встановлено у місті Сонця, де праця має обов’язковий характер, громадяни забезпечені всім необхідним. В місті Сонця все детально регламентується, навіть особисте життя кожного громадянина).

Система публічної влади складається з трьох гілок:

· військової;

· наукової;

· відтворення населення.

Кожною з гілок влади керує окремий правитель. Цих правителів називають – Сила, Мудрість і Любов. Верховний правитель – Сонце або Метафізик.

Він відрізняється вченістю, досвідом і вмінням. Посаду верховного правління займає не пожиттєво. а до того часу, доки серед громадян не з’явиться більш достойний. (верховний правитель зобов’язаний сам відмовитись від влади на користь достойнішого).

Реформація – це широкий антифеодальний і антикатолицький рух в першій половині XVI ст., який заклав початок протестантизму. Реформація означала рух, необхідність удосконалювати церкву, світські порядки, правові інститути. Провідна тенденція – відновити чистоту християнської релігійності.

Мартін Лютер (1483 – 1546рр.) –видатний діяч Німеччини, лідер реформації. Виступав проти засилля папської влади, за зменшення влади церкви. В тезах («95 тез») закликав до публічної дискусії. Провідна думка – неприпустимість збагачення церкви за рахунок віруючих.

М.Лютер вважав: «Правитель повинен вважати себе слугою, а не паном народу».

Провідні ідеї М.Лютера:

· необхідність всенародної боротьби з папством під проводом світської влади;

· безумовний послух народу світській владі;

· світська влада не є ідеальною, а лише стримує явне зло;

· необхідним є законний примус з боку держави;

· монарх як суб’єкт верховної влади є вільним від морально-релігійних обмежень; його дії підвладні лише «судовому розуму» та вищим законам;

· піддані мають право на незалежні переконання, а у випадку переслідування за них – право на опір.

Реформістський рух не був цілісний; у результаті розколу у ньому утворилося два напрямки: бюргерсько-князівський (М.Лютер) і плебейсько-селянський (Т.Мюнцер).

Кальвінізм – другий напрямок Реформації. Основні ідеї викладені у праці Ж.Кальвіна «Настанови в християнській вірі» (1536р.). Кальвінізм за збереження незалежності церкви. Допускається відкрита непокора правителя-тирана, коли використані всі засоби пасивної непокори, легальні форми боротьби.

Найкраща форма правління – олігархічна організація управління державою. Ідеалом є встановлення теократії (республіки святих).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Епоха Відродження - це новий етап у розвитку політичної думки.	\|	Становлення і розвиток політичної думки Нового часу (кінець XVI – перша половина XVII ст. ст.).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.