Мета створення і класифікація спеціальних (вільних) економічних зон

ВЕЗ визначається законодавством України як частина території держави, у межах якої встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності. Метою створення ВЕЗ є прискорення соціально-економічного розвитку регіонів, залучення зовнішніх інвестицій, створення нових робочих місць і вирішення проблем використання незайнятого працездатного населення, активізація підприємницької діяльності, стимулювання експортоорієнтованого виробництва, використання нових технологій, підвищення ефективності використання місцевих природних ресурсів. Тому створення й функціонування ВЕЗ повинне бути пов’язане насамперед з активізацією економічної діяльності в певних проблемних регіонах, оздоровленням депресивних територій і стимулюванням структурних зрушень в економіці. Прикладом ВЕЗ може служити перша в Україні спеціальна (вільна) зона, розташована в Автономній Республіці Крим — Північно-Промислова експериментальна зона “Сиваш”. До неї входить територія Красноперекопського району, у тому числі міст Красноперекопська й Армянська, загальна площа 141 тис. га, чисельність населення регіону 95,3 тис. чоловік.

Промислову зону становлять Кримський содовий й Перекопський бромний заводи, Кримський виробничий рибокомбінат, два великих хімічних підприємства — Кримське виробниче об’єднання “Титан” і Сиваський аніліново-фарбовий завод. До факторів, що дозволили створити привабливий інвестиційний клімат у регіоні ВЕЗ, належать: унікальні запаси ропи (мінеральні ресурси озера Сиваш і місцеві солоні озера) і наявність інших природних ресурсів; значний трудоресурсний потенціал, підготовлений для роботи на підприємствах; наявність виробничого персоналу хімічної промисловості й інфраструктурна облаштованість території; вигідне транспортно-географічне положення.

Основою механізму ВЕЗ є економічний режим діяльності її суб’єктів, що складається з пільгового, податкового, митного, валютно-фінансового й організаційно-правового режимів. Законодавством України дозволено створювати вільні митні зони й порти, експортні, транзитні зони, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі, рекреаційні, страхові, банківські зони й т. ін. За функціональними ознаками всі різновиди зон можна віднести до п’яти типів: зовнішньоторговельні, торгово-виробничі, науково-технічні, туристично-рекреаційні й банківсько-страхові (офшорні) зони.

Організація СВЕЗ в Україні має здійснюватись відповідно до Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» (1992 р.), а також до Постанови Кабінету Міністрів України «Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в У країні» (1994р.).

В Україні існують регіони із специфічними характеристиками базового рівня економічного розвитку, структури господарства, демографічної ситуації, підприємницької активності та готовності до розвитку ринкових відносин. Це вимагає використання гнучких важелів управління їх розвитком та адаптації загальнодержавних економічних програм до специфічних умов окремих регіонів. Для цього може бути використаний механізм СВЕЗ. Ринкове трансформування економіки України, подолання структурного застою і відокремленості від зв'язків світового господарства визначає такі цілі створення СВЕЗ:

стимулювання структурних змін та прискорення соціально-економічного розвитку регіону;

активізація спільної підприємницької діяльності;

збільшення поставок високоякісних товарів на внутрішній ринок;

активізація науково-технічного обміну, залучення і впровадження нових технологій;

запозичення передового організаційно-управлінського досвіду;

створення і розвиток інституцій ринкової інфраструктури;

поліпшення використання природних і трудових ресурсів, залучення зовнішніх інвестицій.

Відповідно до наявних умов доцільним є формування в Україні багаторівневої диверсифікованої структури СВЕЗ різних типів, передусім науковомістких, економічних та спрямованих на впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Нині в Україні є можливості для створення таких типів СВЕЗ:

комплексних багатофункціональних, що орієнтовані на обслуговування потоків зовнішньоторговельних вантажів у Закарпатській, Львівській та Одеській областях. Їх діяльність може доповнюватись туризмом, співробітництвом у галузі електроніки та машинобудування тощо;

туристичні зони в Криму, Чернівецькій та Волинській областях з ефективним режимом стимулювання інвестицій у сферу рекреації та обмеження за екологічними критеріями розміщення нових виробництв;

науково-технічні зони в Києві та Харкові, що створюються на базі провідних науково-дослідних центрів, інститутів та конструкторських бюро;

зони порто-франко в Одесі, Ізмаїлі, Іллічевську, Ялті;

ряд спеціальних митних (транзитних) зон уздовж магістралі Київ — Ліссабон (проект «45-ї паралелі»);

безмитний магазин на базі міжнародного аеропорту Бориспіль тощо.

У цілому в Україні доцільне одночасне створення кількох експериментальних зон різної орієнтації, що дасть змогу визначити реальний економічний ефект, запобігти розпорошенню коштів і неефективній конкуренції при залученні інвестицій, локалізувати можливі негативні наслідки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Порівняння існуючих сіток економічного районування території України	\|	Геометрическая интерпретация

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.