Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Удосконалення міжгалузевого розподілу земель району на перспективу

При розробленні пропозицій щодо удосконалення розподілу і використання земель району основним е удосконалення міжгалузевого (цільового) розподілу земель на перспективу.

Удосконалення міжгалузевого розподілу земель району передбачає:

• усунення недоліків у цільовому (галузевому) розподілі земель;

• приведення земельно-ресурсної бази різних галузей економіки
району у відповідність з перспективами розвитку їх виробництва і
галузевої придатності земель;

• досягнення оптимальних пропорцій між забезпеченістю земельними ділянками з наявністю і розміщенням трудових ресурсів,
матеріально-технічними й інвестиційними можливостями;

• створення передумов для стабілізації екологічної обстановки й
охорони земель.

Міжгалузевий розподіл земель району на перспективу має вдосконалюватися на основі намічених схеми землеустрою території регіону і концепції розвитку району, його місця і ролі в соціально-економічному розвитку регіону з урахуванням:

• місця розміщення району, його забезпеченості паливно-енергетичними, водними та іншими ресурсами і транспортними зв'язками;

• сформованої виробничо-галузевої спеціалізації підприємств
району;

• забезпеченості трудовими ресурсами та їх розміщення;

• наявності та якісного складу земельних угідь і їх придатності
для розвитку галузей економіки й виробництва сільськогосподарської продукції;

• фактичної забезпеченості підприємств, організацій, поселень,
громадян району земельними ресурсами і рівня їх раціонального
використання;

• стану й охорони земель на території району.

Потреби в земельних ресурсах різних галузей економіки району в цілому і по суб'єктах, що господарюють, визначають на основі встановленої при проведенні підготовчих робіт наявності фактичного використання підприємствами, організаціями, установами, наявних у їх власності і користуванні земель, перспектив їх розвитку і розміщення, перспективні потреби в землі з урахуванням відповідних нормативів містобудівної, землевпорядної та іншої проектної документації, затвердженої у встановленому порядку.

Удосконалюючи міжгалузевий розподіл земель, проектні пропозиції слід приймати з урахуванням відповідності фактичного використання земель їх цільовому призначенню і вишукування внутрішніх можливостей для будівництва об'єктів промисловості та іншого спеціального призначення. Можливі варіанти перерозподілу земель усередині галузей.

По галузях економіки землі розподіляються в межах належності цих земель до категорій земель.

Оскільки основним резервом земель для несільськогосподарських галузей є землі сільськогосподарського призначення і землі лісового фонду, при розробленні схеми землеустрою потрібно насамперед розглядати потреби в земельних ділянках несільськогосподарських галузей.

Потреба в землях для розвитку міст і сільських поселень визначається на основі генеральних планів міських і сільських поселень, проектів планування і забудови, проектів меж міських і сільських поселень, матеріалів землеустрою, а якщо їх немає, то на основі розрахунків з урахуванням фактичної, установленої при проведенні підготовчих робіт питомої землезабезпеченості і щільності забудови на землях поселень, наявності резервів вільних земель та інвестиційних можливостей громадян і юридичних осіб, органів державної влади й органів місцевого самоврядування. При розв'язанні цих питань:

• встановлюють або коригують межу поселень;

• визначають місце розташування масивів земель, потрібних для
розширення особистих селянських господарств, під городи, для сінокосіння, випасання худоби та інших потреб громадян за межами поселень;

• установлюють місце розташування і розміри земельних ділянок, призначених для розширення індивідуальної забудови;

• визначають межі, площі і склад угідь територій, які намічаються для можливого розширення поселень за рахунок земель інших категорій;

• уточнюють площі, що перебувають у комунальній власності в
межах і поза межами поселень;

• визначають місце розташування, площі і межі земельних ділянок, призначених для розширення особистих селянських господарств за рахунок земельних часток (паїв).

У разі потреби і наявності рішень відповідних державних органів, установлюють приміські зони, до складу яких входять землі, що розміщуються поза межами міських поселень, які становлять з містом єдину соціальну, природну і господарську територію і не входять до складу земель інших поселень. При цьому виділяють території сільськогосподарського виробництва, зони відпочинку населення, резервні землі для розвитку міст.

Загальна потреба в землях для розвитку міст і сільських поселень має встановлюватися на основі відповідних розрахунків потреби в землі для індивідуального житлового будівництва, розширення особистих селянських господарств, городництва, випасання худоби, сінокосіння та інших потреб.

До земель особливо охоронних територій і об'єктів належать такі землі:

* особливо охоронних природних територій, у тому числі лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів;

* природоохоронного призначення;

* рекреаційного призначення;

* історико-культурного призначення;

* інші особливо цінні землі відповідно до Земельного кодексу
України.

Площі земель особливо охоронних територій визначають на основі наявних відповідних схем і проектів їх створення або розширення. Крім того, можна також розробляти пропозиції щодо належності тієї чи іншої території для створення або внесення додаткових площ до складу існуючих державних природних заповідників, національних парків, природних парків, об'єктів культурної спадщини та інших особливо охоронних об'єктів.

При цьому площі земель особливо охоронних територій установлюють з урахуванням екологічної доцільності, а також потреби району в розв'язанні соціально-економічних, оздоровчих, рекреаційних, історико-культурних і природоохоронних завдань. При вирішенні таких завдань ураховують також національні, історичні та інші традиції населення, зокрема не тільки населення, яке проживає на цій території, а й усього суспільства.

З метою створення нових і розширення існуючих земель особливо охоронних територій можуть бути передбачені пропозиції щодо резервування земель, які передбачається оголосити землями особливо охоронних територій, з наступним вилученням таких земель, у тому числі через викуп, і щодо обмеження на них господарської діяльності.

Межі земель існуючих особливо охоронних територій та їхні охоронні зони установлюють (уточнюють) на підставі затверджених установленому порядку проектів формування конкретних об'єктів цих територій.

Межі і площі резервованих земель для новосформованих особливо охоронних територій і особливо цінних земель установлюють, виходячи з конкретних умов з урахуванням пропозицій комплексних схем охорони природи, схеми землеустрою району, даних товариств з охорони природи, краєзнавчих музеїв, відомчих інспекцій (водної, санітарно-епідеміологічної та ін.).

До земель лісового фонду належать лісові землі (землі, покриті лісовою рослинністю і не покриті нею, але призначені для її відновлення — вирубки, гари, прогалини тощо) і призначені для ведення лісового господарства нелісові землі (просіки, дороги, болота _;та ін.).

При складанні схеми землеустрою можуть передбачатися зміни в складі земель лісового фонду на перспективу в зв'язку з необхідністю надання цих земель для розміщення об'єктів промисловості, будівництва автомобільних доріг, інших об'єктів спеціального призначення, виділення особливо охоронних територій, організації дачного будівництва та інших цілей, а також за рахунок передачі до складу земель лісового фонду земель інших категорій, що підлягають залісненню.

Крім цього, за наявності резервів може передбачатися передача в оренду або безоплатне користування лісових і нелісових земель лісового фонду, які тимчасово не використовуються для ведення лісового господарства, здійснення сільськогосподарського виробництва, сінокосіння, випасання худоби та інших потреб.

При визначенні площі земель лісового фонду враховують землі інших землекористувачів, що підлягають залісенню і передачі до лісового фонду (кар'єри, торфові родовища та ін.).

Придатні для сільськогосподарського виробництва площі за потреби можна передавати сільськогосподарським організаціям для виробництва сільськогосподарської продукції, в тому числі через обмін земельними ділянками.

До земель водного фонду належать землі, зайняті водними об'єктами, землі водоохоронних зон водних об'єктів, а також землі, виділені для встановлення смуг відведення і зон охорони водозаборів, гідротехнічних споруд та інших водогосподарських споруд і об'єктів;

Зміни в складі земель водного фонду на перспективу можуть виникати в зв'язку з будівництвом і реконструкцією гідротехнічних й водогосподарських споруд і об'єктів, установленням зон охорони водозаборів та інших об'єктів.

При встановленні площ земель водного фонду:

• визначають потреби земель для водогосподарських потреб (під
водойми, ставки, магістральні міжгосподарські канали, смуги відведення по берегах водойм, охоронні зони та ін.);

• виявляють резерви земель, придатних для використання в
сільському і лісовому господарствах;

• намічають заходи щодо захисту водогосподарських об'єктів від
забруднення, а суміжних територій — від підтоплення, зсувів тощо.

Площі, потрібні для будівництва і реконструкції гідротехнічних і водогосподарських споруд, визначають за проектами і схемами меліоративного і водогосподарського будівництва, а якщо їх немає, то за укрупненими нормативами.

Під водогосподарські об'єкти відводять якомога малопродуктивніші землі з високими гідрологічними й обмеженими агроекологічними властивостями.

Використання земель запасу допускається після переведення їх в іншу категорію.

Склад і площі земель запасу можуть змінюватися у зв'язку з переведенням їх у землі інших категорій.

Землями сільськогосподарського призначення е землі, надані для потреб сільського господарства, а також призначені для цих цілей.

Площі земель сільськогосподарського призначення встановлюють, зважаючи на їх фактичну наявність з урахуванням можливого збільшення за рахунок резервів земель, придатних для сільськогосподарського використання в складі земель інших категорій або зменшення при вилученні земель, що передбачається на перспективу, для будівництва об'єктів промисловості, транспорту та інших спеціальних об'єктів й; інших потреб.

При формуванні земельно-ресурсної бази сільського господарства проробляють питання найбільш повного, ефективного й екологічно безпечного використання всіх земель, придатних для рентабельного виробництва сільськогосподарської продукції.

При перерозподілі земель сільськогосподарського призначення мають бути створені територіальні умови для розвитку різних форм господарювання на землі, формування раціональної і стійкої системи землеволодіння і землекористування, консолідації земельних ділянок і земельних часток, поліпшення використання й охорони земель.

Одночасно з розробленням пропозицій щодо удосконалення міжгалузевого розподілу земель вирішують питання визначення земель, які можуть бути:

1)внесені до спеціальних земельних фондів;

2)у межах яких можуть надаватися земельні ділянки громадянам і юридичним особам.

Відповідно до нормативних правових документів спеціальні земельні фонди створюються за рахунок:

• колишнього резервного фонду земель;

• колишнього фонду земель запасу;

• земель, право власності і користування якими припиняється
відповідно до земельного законодавства України;

• передачі земель з усіх категорій, які не використовуються за
цільовим призначенням, до земель запасу;

• сільськогосподарських угідь, що вибули із сільськогосподарського використання внаслідок заселеності, заростання чагарниками,
вторинного заболочування і засолення, опустелювання, розвитку
ерозійних процесів, забруднення тощо, але які за своїми властивостями можуть бути залучені до сільськогосподарського виробництва.

До складу спеціальних земельних фондів належать: сільськогосподарські угіддя, що залишилися при приватизації земель сільськогосподарських підприємств після безоплатної передачі земельних часток громадянам, що мають на це право, і не передані в оренду новосформованим структурам, що господарюють;

• незатребувані земельні частки (паї) після закінчення терміну
затребування;

• земельні ділянки сільськогосподарських угідь, відновлених після консервації або реабілітації;

• землі лісового фонду, не покриті лісом, а також зарослі чагарником, малоцінними породами лісу, розміщені за межами приміських зелених зон та інших особливо охоронних територій;

• земельні ділянки інших категорій земель (оборони, промисловості тощо).

При формуванні цільових земельних фондів ураховують:

• придатність земель для розселення й облаштованості, організації їх для селянських або фермерських господарств і сільськогосподарських підприємств;

• наявність і стан вільних територій у межах міст і сільських поселень;

• можливість відновлення меліоративно-невлаштованих, порушених, деградованих і забруднених земель;

• можливості обміну в установленому порядку земель, придатних для сільськогосподарського використання, але які не використовуються у цих цілях, земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, лісового фонду й іншого несільськогосподарського призначення на менш продуктивні або з порушеним ґрунтовим покривом землі сільськогосподарського призначення;

• недоцільність розселення в районах з несприятливими природнокліматичними умовами й екологічною обстановкою, хімічним
забрудненням тощо, а також у сформованих курортних зонах і регіонах з високою густотою населення;

• рівень зайнятості населення у певному регіоні;

• можливість відродження сільських поселень і створення на їхніх територіях компактних поселень.

При встановленні режиму використання спеціальних земельних фондів передбачають: .

• можливість надання цих земель для цільового використання
іншим громадянам і юридичним особам у короткострокову оренду
без права будівництва об'єктів нерухомості;

• дотримання раніше встановлених режимів використання земель, обмежень і обтяжень.

Землі, у межах яких громадянам і юридичним особам можуть надаватися земельні ділянки для сільськогосподарського виробництва (створення і розширення фермерських господарств, ведення садівництва, тваринництва, сінокосіння і випасання худоби), визначають, як правило, за рахунок фонду перерозподілу земель у складі земель сільськогосподарського призначення.

Проектні пропозиції щодо вдосконалення розподілу земель будь-яких категорій мають передбачати:

1)цільове призначення земель;

2)форму власності;

3)місце розташування земельних ділянок на плані;

4)склад земельних угідь і їхньої площі;

5)необхідні заходи щодо охорони земель.

При встановленні форм власності на землю потрібно виділити землі, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, землі державної та комунальної власності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Еколого-ландшафтне районування та агроекологічне оцінювання земель	\|	Виділення територіальних зон з особливим правовим режимом використання й особливо цінних земель

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.