Підготовка виробництва до випуску нової продукції.

Процес виробництва нових виробів є тривалим і потребує пошукових і науково-дослідних робіт, виробничого й експлуатаційного освоєння. Перший період починається з наукового пошуку, наслідком якого є ідея про створення нового виробу, і закінчується проведенням прикладних досліджень. Другий передбачає розробку технічного завдання на проектування і серійний випуск виробу. Третій період триває від початку експлуатації виробу до освоєння його проектної потужності.

У ланцюзі, що з’єднує науку з виробництвом, найбільш складними є ланки, пов'язані з практичною реалізацією досягнень науки. Тривалою й трудомісткою роботою в цьому циклі є підготовка виробництва. Вона являє собою комплекс взаємозалежних заходів, що забезпечують створення нових і вдосконалення існуючих видів продукції, впровадження передової технології, ефективних методів організації виробництва. Цей процес включає конструкторську, технологічну й організаційно-економічну підготовку виробництва.

Конструкторська підготовка виробництва (КПВ) — стадія ДКР, що включає розробку й удосконалення технологічних процесів і документації на: основний вид продукції; технологічну оснастку; нестандартне устаткування; засоби для контролю якості й випробувань продукції. На цій стадії виготовляються макети, моделі, перевіряється робота елементів технологічної оснастки та нестандартного устаткування. Стадія ДКР відіграє вирішальну роль у формуванні технічного рівня майбутньої продукції, оскільки саме тут закладаються основні її параметри і конструкторські рішення нової техніки, недоліки котрих важко компенсувати на наступних стадіях. Це найбільш трудомістка і дорога стадія інноваційного процесу (до 45 % витрат на розробку і впровадження нових продуктів).

Результати КПВ відображаються у наступних документах:

Технічне завдання: обґрунтовується доцільність і ефективність створюваного нового продукту, визначаються призначення й основні споживчі властивості нововведення, його експлуатаційні параметри, попит на виріб і річний обсяг випуску, а також його прогресивність (технічний рівень).

Технічна пропозиція містить техніко-економічне обґрунтування конкретної продукції.

Ескізний проект містить кінематичні, електричні й інші необхідні схеми, креслення загальних видів, специфікації складальних одиниць, у т. ч. уніфікованих і придбаних, а також проміжний техніко-економічний аналіз.

Технічний проект містить результати конструкторської розробки окремих вузлів і агрегатів виробу.

Робоча документація включає:

• креслення і документацію дослідного зразка;

• документацію установчих серій;

• документацію серійного або масового виробництва.

Після випробувань документи коригують і передають технологічним службам для проектування технологічного процесу виробництва інноваційного продукту.

Технологічна підготовка виробництва (ТПВ)— сукупність взаємозалежних науково-технічних процесів, що забезпечують технологічну готовність виробництва: наявність повних комплектів конструкторської й технологічної документації і технологічного оснащення, необхідних для випуску в задані терміни запланованого обсягу продукції зі встановленими техніко-економічними показниками та відповідними стандартами й технічними умовами якості. Основна мета ТПВ — забезпечення необхідних умов для досягнення повної готовності будь-якого типу виробництва до випуску виробів заданої якості в оптимальні терміни за мінімуму трудових, матеріальних і фінансових витрат.

У процесі технологічної підготовки виробництва розробляються:

• технічне завдання, у якому на основі аналізу діючої на підприємстві системи ТПВ розробляються пропозиції з її вдосконалення;

• технічний проект, у якому визначаються призначення, вимоги до системи ТПВ та окремих її елементів, розробляються загальна структурна схема ТПВ, організаційна структура служб, основні положення з організації і керування процесом ТПВ, алгоритми для постановки й розв'язання задач засобами обчислювальної техніки тощо;

• робочий проект, що включає розробку оригінальних, типових і стандартних технологічних процесів, стандартів підприємства на засоби технологічного оснащення, документації на організацію спеціалізованих робочих місць і дільниць на основі типових і стандартних технологічних процесів і методів групової обробки деталей, робочої документації для розв'язання задач за допомогою ЕОМ, інформаційних масивів, організаційних положень та посадових інструкцій.

Весь комплекс робіт з ТПВ поділяють на кілька взаємозалежних і послідовних етапів: відпрацьовування конструкції виробу на технологічність; розроблення технологічних процесів; конструювання і виготовлення спеціального технологічного устаткування й оснащення; остаточне відпрацьовування і впровадження технологічних процесів.

Проектований технологічний процес має бути економічно ефективним, забезпечувати мінімізацію витрат на всіх технологічних стадіях. За наявності альтернативних варіантів технології виготовлення нового виробу їх порівнюють за критеріями мінімізації витрат.

Оскільки витрати на виготовлення продукції за мірою залежності від обсягу виробництва поділяють на змінні — пропорційні обсягу річного випуску продукції та умовно-постійні — величина яких майже не залежить від річної програми, то технологічну собівартість виготовлення одного виробу і річного випуску обчислюють за формулами:

де а — змінні витрати на одиницю продукції; в — річний обсяг умовно-постійних виробничих витрат; В_р — річний випуск продукції; С_Т — технологічна собівартість річного випуску продукції; С_m — технологічна собівартість одиниці продукції.

Економічно ефективніший варіант технології виготовлення виробів визначають шляхом порівняння технологічної собівартості. При заданому обсязі виробництва умова ефективності нового технологічного процесу (індекс 2) порівняно з базовим (індекс 1) може бути виражена нерівністю:

При різних річних обсягах виробництва порівняльна ефективність альтернативних технологій буде різною. У такому разі передусім необхідно встановити критичну величину обсягу виробництва (В_кр):

Якщо В_р < В_кр, то економічнішим буде варіант, що вимагає менших початкових витрат на технологічне оснащення і налагодження обладнання. При В_р > В_кр перевагу слід віддати другому варіанту, за якого витрати на початкове переналагодження більші, але змінні витрати менші.

Наведена методика є спрощеною і може використовуватися лише при порівнянні варіантів технологічних процесів, оскільки не враховує вартості капіталовкладень. При проектуванні технологічних процесів це допускається, тому що на етапі технологічної підготовки виробництва важливо вибрати найкращий технологічний варіант за прийнятим критерієм, а не оцінювати ефективність його впровадження у виробництво.

Поряд і паралельно з технічною підготовкою виробництва нової продукції відбувається організаційно-економічна підготовка підприємствадо цього процесу. Головне завдання організаційно економічної підготовки виробництва полягає в тому, щоб на всіх етапах створення нових виробів забезпечити вибір найбільш економічно вигідного варіанту. Нові машини, прилади, верстати мають бути технічно досконалішими й ефективнішими з точки зору їх виробництва й експлуатації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підтримання технічного рівня виробництва.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.