• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Розділ 5

організаційно-правової форми, а тому не може бути оцінена як належна. Аналогічний недолік властивий також поняттю спо­живчих товариств, яке міститься в ст. 111 ГК: самоврядна органі­зація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господар­ської діяльності з метою колективного організованого забезпечен­ня своїх економічних і соціальних інтересів. Цивільний кодекс же не передбачає положень стосовно споживчих кооперативів і врегульовує лише основні положення правового статусу вироб­ничих кооперативів.

Наведені визначення виробничого і споживчого кооперати­вів дають підстави виокремити такі ознаки, за якими вони від­різняються один від одного: сфера господарської діяльності; об'єднання фізичних осіб у виробничі кооперативи і об'єднання фізичних та/або юридичних осіб у споживчі кооперативи; різна мета діяльності, адже виробничі кооперативи створюються з ме­тою одержання прибутку, а споживчі — з метою задоволення споживчих потреб їх членів. Основною відмінністю цих коопе­ративів є належність перших до підприємницьких товариств, а других — до непідприємницьких (ст. 86 ЦК). Непідприємниць-кий правовий статус споживчих кооперативів повинен зумовлю­вати особливий порядок розподілу їх доходів; інший порядок визначення розміру паїв членів споживчого кооперативу та об­сягу їх відповідальності за його зобов'язаннями. Однак норми чинного законодавства України не врегульовують діяльність спо­живчих кооперативів саме як непідприємницьких товариств.

Правовий статус споживчих та виробничих кооперативів ви­значається наявністю ряду спільних ознак, які відмежовують їх від інших видів корпорацій.

На відміну від інших видів корпорацій, наприклад, господар­ських товариств, в яких створюється статутний фонд, для спо­живчих і виробничих кооперативів є характерним формування неподільного та пайового фондів. При цьому законодавство не передбачає мінімального розміру пайового фонду під час ство­рення зазначених кооперативів, тоді як для більшості господар­ських товариств така вимога є обов'язковою (акціонерне това­риство, товариство з обмеженою відповідальністю).

Закон України «Про кооперацію» містить два поняття пайо­вого фонду: фонд, що формується із пайових внесків членів ко­оперативу при створенні кооперативу (ст. 2); майно кооперати-

Особливості правового статусу окремих видів корпорацій____________________ Ї47

ву, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів (ст. 20). Отже, дві різні статті За­кону в одному випадку визначають пайовий фонд як такий, що формується суто при створенні кооперативу, а в іншому— як майно кооперативу.

У науковій літературі висловлкнться точка зору, згідно з якою законодавство, що регули» правове становище кооперати­вів, повинно передбачати мінімальний розмір пайового фонду. Враховуючи особливість кооперативної форми діяльності, спря­мованої на пріоритет особистих елементів над майновими, вста­новлення на законодавчому рівні мінімального розміру пайово­го фонду є недоцільним. Мінімальний розмір пайового фонду повинен визначатися установчими зборами н кожному конкрет­ному випадку створення кооперативу та залежати від характеру інтересів засновників, для задоволення яких такий кооператив і виникає.

Однак у споживчих 1 виробничих кооперативах є не лише ПАЙОВИЙ,а й неподільний фонд, який є обов'язковим фондом, одоформується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу і не підлягає розподілу між пайовиками (ст. 2 Закону України «Про кооперацію»).

Формування неподільного фонду відповідно до закону є обов'язковим. Це положення визначено особливістю саме ко­оперативів. Резолюція Міжнародного Кооперативного Альянсу підкреслює необхідність утворення такого фонду як основи ста­білізації діяльності кооперативу.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про кооперацію» порядок формування неподільного фонду визначається загальними збо­рами кооперативу. Закон встановлює, що розпоряджатися не-неШжшм фондом кооперативне може,а саме: майно неподіль­ного фонду кооперативу між членамирозподілятися не може; при ліквідації кооперативу майнонеподільного фонду переда­ється іншій кооперативній організації (ст. 29).

Закон України «Прокооперацію», окрім неподільного та па­йового фонду, передбачає створення в кооперативі також інших фондів, а саме: спеціального фонду, резервного фонду (ст. 20). Призначення резервного фонду полягає у забезпеченні покрит­тя можливих втрат (збитків) товариства, призначення ж спеці­ального фонду чітко не визначено, зауважено лише, що він вико­ристовується за рішенням органів управління кооперативу.

10*

ІЦІІІІІІІІІІІІІ""'

Розділ 5

Споживчі і виробничі кооперативи створюються та діють на засадах членства. Порядок вступу до членів кооперативу врегу­льовується у Законі України «Про кооперацію». Стаття 10 Зако­ну встановлює, що членами кооперативу можуть бути громадя­ни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представни­ків, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користу­ються правом ухвального голосу. Таким чином, Закон закріп­лює загальні підстави виникнення членства у кооперативі як для фізичних, так і для юридичних осіб.

Законом України «Про кооперацію» передбачається можли­вість асоційованого членства у кооперативі. Стаття 14 цього за­конодавчого акта визначає юридичних осіб як асоційованих членів кооперативу, що внесли пайовий внесок і користуються правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації коопера­тиву асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Асоційовані члени споживчих і виробничих кооперативів не зобов'язані бра­ти особисту трудову чи іншу участь у господарській діяльності кооперативу. Якщо проаналізувати права асоційованого члена кооперативу, то вони дещо подібні до прав вкладників командит-ного товариства, які також не вправі управляти товариством, але мають право на отримання вкладу як при виході, так і при ліквідації товариства (ст. 137 ЦК). Фактично, асоційовані чле­ни виконують функції інвесторів.

Порядок вступу до споживчих і виробничих кооперативів можна розділити на декілька етапів: 1) подання особою письмо­вої заяви, внесення нею внеску і паю у порядку та розмірах, ви­значених статутом; 2) прийняття виконавчим органом рішення про прийняття до кооперативу; 3) затвердження такого рішення загальними зборами (ст. 11 Закону «Про кооперацію»). Як ба­чимо, закон загалом регулює відносини щодо вступу до числа членів кооперативу, який вже діє. Водночас постає питання про виникнення членства у засновників кооперативу.

Якщо проаналізувати норми Закону «Про кооперацію», то можна дійти висновку, що закон не висуває до засновників ко­оперативу вимог щодо внесення вступного та пайового внесків на день проведення установчих зборів. Вимога часткової сплати обов'язкового пайового внеску до моменту створення коопера-

Особлимсгіправового статусу окремих видів корпорацій_________________ 149

тину передбачена лише для виробничих кооперативів, зокрема відповідно до ст. 165 ЦК член виробничого кооперативу зобов'я­заний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, — протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлено статутом кооперативу. Проте порядок сплати пайових внесків засновниками споживчих кооперативів спеці­альними нормами не врегульовано, а тому до них застосовують­ся загальні положення Закону України «Про кооперацію», ст. 21 якого передбачає можливість для особи сплачувати пайовий внесок частинами протягом певного періоду. Внаслідок цього виникає вірогідність розходження у часі між моментом повної сплати вступного та пайового внесків особою та моментом прий­нятій загальними зборами рішення про прийняття її у члени спо­живчого товариства. Тому необхідне закріплення на рівні зако­ну норми, відповідно до якої член кооперативу набуває право на пай ПІСЛЯсплати у повному обсязі передбачених законом внес­ків та прийняття відповідного рішення загальними зборами ко­оперативу.

Членством у споживчих та виробничих кооперативах зумов­лено виникнення права на пай. Адже підставою зарахування особи до членів кооперативу є перш за все внесення нею перед­бачених законом внесків — вступного та обов'язкового пайового внесків. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про кооперацію» вступний внесок — це грошовий чи інший майновий неповорот­ний внесок, який особа зобов'язана сплатити у разі вступу до кооперативної організації. Закон не містить поняття обов'яз­кового пайового внеску як джерела утворення пайового фонду mmmfUiJUfi mow mпідставі визначенняостаннього можна ШвШІГШ^ІотМюиЕ пайовий внесокє тими грошовими коштамя ІШ І^ЖВМИМ ресуршш у вартісномувираженні, які вносяться грошшяик* jHH'tfflOBWHUt кооперативу.

Паєм є майновий поворотияй внесок члена(асоційованого члена) кооперативу у створення та роввитоккооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна,в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки(ст. 1). Термі­ни «пай» та «пайовий внесок» застосовуються в законі як сино­німи. Так, відповідно до ст. 14 названого вище закону у коопера­тиві допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Частиною 2 цієї ж статті закріплено,

Розділ 5

що асоційований член кооперативу — це фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорад­чого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційо­ваний член кооперативу має переважне, порівняно з членами кооперативу, право на одержання паю. Отже, терміни «пай» та «пайовий внесок» застосовуються як ідентичні поняття.

Стаття 21 Закону України «Про кооперацію» визначає, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разово­го внеску або часток протягом певного періоду. Розмір паю чле­на кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайово­го фонду.

Взамін сплачених пайових внесків члени споживчого чи ви­робничого кооперативу отримують сукупність прав (як майно­вих, так і немайнових), пов'язаних із членством у кооперативі.

Закон «Про кооперацію» називає такі майнові права членів будь-яких кооперативів:

—участь у господарській діяльності кооперативу (ч. 1 ст. 12);

—користування послугами кооперативу (ч. 1 ст. 12);

—одержання кооперативних виплат та виплат на паї (ч. 1 ст. 12);

—одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом. Пай кожного члена кооперати­ву формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і в сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу (ч. 1 ст. 12, ст. 21);

—право на кооперативні виплати — частини доходу, що роз­поділяється за результатами фінансового року між членами ко­оперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності ко­оперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 відсотків доходу, визначеного до розподілу (ст. 26);

—право на виплату на паї із доходу кооперативу. Розмір ви­плат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов'язкових коштів на форму­вання і поповнення його фондів. Виплати можуть здійснювати­ся у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у

Особливості правового статусу окремих видів корпорацій____________________ 151

формі збільшення паю та в інших формах, передбачених стату­том кооперативу (ст. 26);

—право на одержання своєї загальної частки натурою, гріш­ми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх варто­сті на момент виходу, а земельної ділянки у натурі у разі вихо­ду або виключення з кооперативу (ст. 21);

—на отримання у випадку ліквідації кооперативу в порядку, визначеному статутом, майна, що залишилося після задоволен­ня вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам ко­оперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об'єднанням, членом якого він є (ст. 29).

Однак зазначений вище норматишіо-правовий акт не закріп­лює права членів кооперативу на розпорядження паєм. Щодо виробничих кооперативів, то зазначена прогалина заповнена положеннями ЦК, ст. 166 якого врегульовується порядок пере­ходу паю членів виробничого кооперативу. Зокрема, член ви­робничого кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо це не суперечить статуту кооперативу і закону. Передання паю особі, яка не є членом виробничого кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користують­ся переважним правом купівлі такого паю (його частини). По­рядок відчуження паю чи його частини іншому членові коопе­ративу або третій особі встановлюється статутом кооперативу і законом.

Цивільний кодекс не врегульовує порядку передання паю членів споживчого кооперативу, незважаючи на те, що Закон України «Про споживчу кооперацію» не лише не містить вирі­шення наведеної проблеми, а й не визначає на належномурівні об'єкти права власності його членів. Зокрема, положенняЗако­ну (ст. 9) передбачають, що кожний член споживчоготовариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірамиобо­в'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованихна них дивідендів. Однак суб'єктом права власності на майнотова­риства є безпосередньо товариство, а не його члени наоснові спільної власності.

Право на відчуження паю чи його частини членами спожив­чого кооперативу врегульоване лише на рівні внутрішньокоопе-ративних нормативно-правових актів. Зокрема, згідно з поло-

Розділ 5

женнями Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки) від 19 грудня 2000 р. власник паю має право розпоряджатися ним (продавати, дарувати передавати у спадщину).

Специфікою відзначається право членів споживчих і вироб­ничих кооперативів на одержання кооперативних виплат та ви­плат на паї. Стаття 29 Закону України «Про кооперацію» вста­новлює, що доходи розподіляються між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності, причому така участь членів виробничих та споживчих кооперативів має різ­ний характер. Адже члени виробничого кооперативу відповідно до ст. 163 ЦК та ст. 2 Закону України «Про кооперацію» зобов'я­зані брати особисту трудову участь у діяльності кооперативу. Водночас до членів споживчих кооперативів така вимога не ви­сувається. Виходячи з аналізу ст. 2 Закону «Про кооперацію», яка містить поняття споживчого кооперативу, участь його чле­нів у господарській діяльності кооперативу визначається обся­гом послуг, отриманих через кооператив з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Якщо право членів виробничих кооперативів на отримання частини прибутку не викликає жодних питань унаслідок їх на­лежності до підприємницьких товариств, то щодо аналогічного права членів споживчих кооперативів спостерігається зовсім ін­ша ситуація. Відповідно до ЦК споживчі кооперативи є непід-приємницькими товариствами, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (стат­ті 85, 86). Незважаючи на зазначене, Закон України «Про спо­живчу кооперацію» містить норму, яка передбачає право членів споживчих кооперативів на отримання нарахованих на пайові внески дивідендів (ст. 9)¹. Таке положення призводить до того, що споживчі кооперативи фактично функціонують як підпри­ємницькі товариства.

Визначення кооперативу як споживчого безпосередньо вка­зує на його непідприємницький правовий статус, а тому право на отримання прибутку його членами нівелює різницю між спо­живчими та виробничими кооперативами. Питання, пов'язані з

¹ Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.92 р. № 2266-ХП (із змінами, внесеними згідно з Законами) // ВВР України. — 1992. — № ЗО. — Ст.414.

Особливості правового статусу окремих видів корпорацій_____________________ 153

порядком розподілу доходів споживчих кооперативів, доцільно врегульовувати у статуті кооперативу, який може передбачати, що весь прибуток спрямовується на здійснення його мети, або встановлювати можливість членів кооперативу отримувати об­межені виплати на пай.

Участь у споживчому чи виробничому кооперативі зумов­лює виникнення сукупності не лише майнових, а й мемаинових прав. Стаття 12 Закону України «Про кооперацію» закріплює такі права членів кооперативів: участь в управлінні кооперати­вом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бу­ти обраним в органи управління; право вносити пропозиції що­до поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю коопера­тиву, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його поса­дових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Окрім того, ч. 4 ст. 6 Закону України «Про споживчу кооперацію» пе­редбачає додаткові немайнові права для членів споживчих коо­перативів: наявність переваги у придбанні товарів і одержанні послуг у магазинах та інших підприємствах споживчої коопера­ції; прийняття у першочерговому порядку на роботу в споживче товариство відповідно до освіти і професійної підготовки; отри­мання направлення до учбових закладів, у тому числі на правах господарського стипендіата на договірних засадах. Більш широ­кий перелік немайнових прав членів споживчих кооперативів зумовлений їх непідприємницьким правовим статусом і соціаль­ною спрямованістю діяльності.

Необхідно звернути увагу на особливість реалізації права на участь в управлінні кооперативом, а саме — права голосу наза­гальних зборах членів кооперативу. Адже одним із принципівкооперації є принцип надання членам кооперативу одногоголо­су на загальних зборах. Рівність голосів членів кооперативів €нехарактерною для підприємницьких товариств (наприклад,акціонерних товариств), в яких кількість голосів залежить відтієї кількості акцій, якою володіє учасник.

Членство у кооперативі має наслідком виникненняв особи не лише прав, а й обов'язків. Стаття 12 Закону України «Про кооперацію» до основних обов'язків членів кооперативу відно­сить: додержання статуту кооперативу; виконання рішень орга-

Читайте також:

1. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
2. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
3. V розділ. Товарна політика підприємства
4. VI розділ. Маркетингова цінова політика
5. VII розділ. Маркетингові рішення з розподілу та збуту товару
6. VIII розділ. Маркетингова політика комунікацій
7. А) Роздільне складання таблиць (За підручником Богдановича М.В.)
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
10. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
11. Аналіз бойових дій пожежних підрозділів
12. Б – розділення гелю на дві фази

Переглядів: 316