МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||
Розділ 8Тоді виходить, що учасники всіх інших господарських товариств, крім акціонерного, мають «право на частку» та «права з частки» (аналогічно правам «на акцію» і «з акції»). І якщо вираз «право на частку» є загальновживаним, то вираз «права з частки» навряд чи можна почути, бо ними є права учасників господарських товариств або корпоративні права, що є тим самим. Отже, поняття частки в статутному капіталі/акції та корпоративних прав тісно пов'язані між собою. Такий же тісний зв'язок існує і між поняттями «майно — власність — фонди». Поширеним є уявлення про власність як майно, з яким вона ототожнюється. Останнє згідно з ч. 2 ст. 139 ГК належить до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. У Цивільному кодексі зазначені поняття взагалі не^використовуються, бо вони є економічними, властивими податковому та бухгалтерському законодавству. Виключення становлять лише кошти, які статтями 177 та 190 ЦК відносяться до речей. «Майно» корпорації та її «статутний капітал» не є тотожними поняттями, вони не збігаються ані у своєму зовнішньому вираженні, ані в оцінці, ані в обсязі, ані у своєму призначенні. Майно корпорації — це постійно мінлива категорія, тоді як статутний (складений) капітал є відносно стабільною категорією, бо може зменшуватися або збільшуватися у встановленому законом порядку за наявності відповідних підстав. У кожної юридичної особи завжди існує майно, навіть якщо речі на праві власності їй не належать. Однак іншою є ситуація стосовно статутного (складеного) капіталу. Складений капітал — це категорія повних і командитних товариств. Статутний же капітал існує в ТОВ, ТДВ та AT. Утім, публічне законодавство встановлює можливість створення статутного капіталу (фонду) у юридичних особах усіх організаційно-правових форм (п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), виходячи з того, що будь-яка юридична особа в момент створення завжди має певне майнове право — право на розміщення (оренду) у певному приміщенні, без чого неможлива державна реєстрація. Воно розглядається як початковий вклад учасника до статутного капіталу при будь-якому підході до його формування. При створенні господарського товариства шляхом реорганізації іншої юридичної особи увага законодавця передусім зосереджена не на його статутному (складеному) капіталі, а на форму- Правовий режим майна підприємницьких товариств 249 ванні майна, оскільки акцент робиться саме на правонаступництві, яке полягає в переході всіх майнових прав та майнових обов'язків однієї юридичної особи до іншої. Що ж до статутного (складеного) капіталу, то в цьому випадку він відіграє другорядну роль і входить до загального обсягу праионаступництва. Тобто при припиненні з правонаступництвом статутний капітал однієї юридичної особи переходить до іншої юридичної особи — правонаступника. Тісний зв'язок і взаємообумовленість статутного капіталу з майном корпорації спостерігається в усіх тих випадках, коли господарське товариство мусить розрахуватися з учасником, його кредиторами або спадкоємцями. Сума виплат у таких ситуаціях залежить не тільки від частки учасника в статутному капіталі, а й від вартості майна корпорації. Згідно з ч. 2 ст. 148 ЦК і ст. 54 Закону «Про господарські товариства» учаснику виплачується частка майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. При цьому необхідно використовувати загальне поняття майна, яке надається в ЦК і згідно з яким до майна включаються сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК). Одночасно слід застережити проти застосування норм ГК, ст. 139 якого не передбачає в складі майна майнові обов'язки, тим самим при визначенні поняття майна обмежуючись лише активами і не враховуючи борги товариства. Відтак, при проведенні розрахунківіз учасником (його кредитором або спадкоємцем) виходить, що в разі застосування ЦКсуми, які підлягають виплаті, будуть одні, а в разі застосуванняГК вони можуть бути іншими. Звичайно, що це неможливо, таксамо як під майном не можна розуміти лише наявні речі тамайнові вимоги і не враховувати борги. Якщо б це було так, тоучасник, який виходить з товариства, опинився б у кращомустані, ніж ті, що залишилися в ньому і в яких збільшився б тягарзбитків. На момент подання учасником товариства заяви складаєтьсябаланс товариства, за яким розраховується сума, яка підлягаєвиплаті. Важливим є й строк проведення розрахунків зучасником, який виходить з ТОВ/ТДВ. Згідно зі ст. 54 Закону«Про господарські товариства» виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. 250 Розділ 8 Щодо акціонерів, то вони не «виходять» з AT, а відчужують свої акції в порядку, передбаченому статтями 7 та 24 Закону «Про акціонерні товариства». При цьому безпосереднього зв'язку між вартістю акцій та вартістю майна AT, як це має місце в інших господарських товариствах, не спостерігається. Водночас такий зв'язок існує і його не можна не побачити, адже від того, яким є стан майна AT, чи прибутково воно працює, залежить і ринкова вартість акцій. Вище вже йшлося про неправильність ототожнення акціонерів або учасників інших господарських товариств із співвласниками. Тут доцільно зробити ще одне зауваження з цього приводу. Незважаючи на схожість поняття часток у статутному (складеному) капіталі з частками в спільній власності, вони мають різний правовий режим. Втім, між відносинами спільної власності і власності господарського товариства є й певна схожість, особливо щодо складеного капіталу повних і командитних товариств. В останньому випадку йдеться про майно товариства, його складений капітал, частку учасника в ньому. Якщо ж говорити про спільну часткову власність, то ми маємо спільне майно, воно ж є правом спільної власності (ст. 355 ЦК), і є частка в праві спільної часткової власності. Отже, на відміну від товариств, в яких законодавець вказує на частку в капіталі (а не праві!), при виникненні спільного майна, що належить кільком особам на праві спільної часткової власності, кожен з них має частку в праві. Також потребує визначення те, від чого залежить різний правовий режим часток: від входження до складу спільного майна чи від наявності або відсутності іншого фігуранта — юридичної особи, якій воно б належало? В першому випадку право на майно належить кільком особам одночасно, а право на частку в праві на це майно — кожному співвласнику. В другому випадку право на майно належить товариству як юридичній особі. Складений капітал у повних та командитних товариствах не є окремим об'єктом права, а отже, не використовується вираз «частка в праві на складений капітал», але в ньому також є частки. Будучи майновими правами, право на частку в праві спільної власності і право на частку в складеному капіталі (як і право на частку в статутному капіталі, і право з акції) співіснує з іншим правом немайнового характеру, оскільки ці права надають Правовий режим майна підприємницьких товариств 251 право на управління так само, як і за відсутності юридичної особи. Втім, законодавець і тут вживає різну термінологію. Так, він узагалі уникає цього терміна в гл. 26 ЦК «Право спільної власності», а в гл. 77 ЦК «Спільна діяльність» застосовується термін «ведення спільних справ учасників» (ст. 1135 ЦК), як і при регулюванні аналогічних питань у повному товаристві (ст. 122 ЦК). Водночас законодавець запроваджує термін «управління» товариством (статті 121, 136 ЦК), яким розмежовує ведення спільних справ учасників (як зовнішню діяльність у відносинах з третіми особами) та управління як внутрішню діяльність (відносини між учасниками). Важливо зосередити увагу й на впливі частки на правовий режим усього майна. Незалежно від розміру частки, за загальним правилом, учасник впливає на правовий режим усього майна товариства так само, як і спільного майна, оскільки всі питання вирішуються учасниками за взаємною згодою. Але в учасників повного та командитного товариств є також можливість іншого варіанта — голосування (ч. 1 ст. 121 ЦК). Навпаки, у ТО В та AT вплив учасника на правовий режим усього майна товариства відбувається залежно від розміру частки в статутному капіталі. Між тим, спостерігається й подальша трансформація, обумовлена цією залежністю: —незначна частка взагалі не надає жодної можливості впливу на режим майна, оскільки на загальних зборах вирішуються голосуванням лише окремі питання стосовно майна (виплату його частки у вигляді дивідендів, затвердження значних право-чинів тощо), а основна маса питань вирішується виконавчим органом, обрання до якого відбувається нечасто і до якого потрапляють особи або їх представники (ставленики) зі значною часткою майна; —значна частка дозволяє вирішувати питання правовогорежиму всього майна товариства. Розмір цих часток і насиченість змісту понять «значна»та «незначна» частки залежать від багатьох факторів і неможуть бути чітко визначеними. Так, «незначною» для вирішеннямайнових питань буде й частка, трохи менша за50% статутного капіталу, якщо у когось буде зосереджена частка більше ніж 50%. А у разі великої кількості акціонерів буває, що й частка розміром менше 10% надає можливість впливати на вирішення майнових питань усього товариства. Читайте також:
|
|||||||||
|