Формування інформаційних каналів та інформаційне забезпечення підприємства.

Побудова системи управління інформацією супроводжується виконанням таких завдань.

1. Визначення характеру інформації, яку потрібно зібрати та обробити.

2. Організація системи збору та обробки інформації.

3. Визначення найбільш прийнятних інструментів та методів збору й обробки інформації.

Стратегічний інформаційний менеджмент охоплює менеджмент зовнішньої інформації та менеджмент внутрішньої інформації.

Базу контролінгу становлять показники виробничого й фінансового обліку, а також інформація, яка надходить із зовнішнього середовища, зосереджуючись у банку техніко-економічних даних. Банк даних створюється за окремими користувачами інформації, а також за її тематикою.

Як правило, функція забезпечення інформацією виконується шидяки створенню системи раннього попередження та реагування.

2) Координація планів і діяльності.

Виконуючи функцію координації, контролінг сприяє побудові «дерева цілей», які ставляться перед підприємством.

«Дерево цілей» — це графічне зображення підпорядкованості та взаємозв'язку цілей, що унаочнює поділ (декомпозицію) генеральної мети на підцілі та окремі завдання.

Особливої ваги функція координації набуває в процесі планування фінансово-господарської діяльності підприємства. Ідеться про необхідність:

а) узгодити дерево цілей із наявними в підприємства ресурсами;

б) узгодити довгострокові плани з визначеними цілями та стратегією розвитку підприємства;

в) привести у відповідність оперативне планування із довгостроковими планами;

г) скоординувати окремі плани підприємства і звести їх у єдиний план;

д) скоординувати функції контролю та планування;

е) скоординувати систему забезпечення інформації з інформаційними потребами підприємства, які постають під час аналізу та планування;

є) узгодити організаційну структуру підприємства з виробничими потребами.

3) Стратегічне та оперативне планування.

Сфера функціональних компетенцій контролінгу охоплює стратегічне планування, головні завдання якого, наступні:

- визначення стратегічних напрямків діяльності підприємства;

- формулювання стратегії розвитку;

- визначення стратегічних факторів успіху;

- визначення горизонтів планування.

Стратегія діяльності підприємства — це визначення основних його довгострокових цілей та завдань, обрання курсу дій (зокрема, розподілу ресурсів), необхідних для досягнення поставлених цілей.

Процес санації підприємства можна розглядати як процес вирішення конфлікту між підприємством та навколишнім середовищем.

Розрізняють чотири види стратегії санації підприємства в разі вирішення зазначеного конфлікту:

а) наступальна стратегія (передбачає активні дії: модернізацію обладнання, запровадження нових технологій, ефективного маркетингу, підвищення цін та інш.);

б) стратегія делегування повноважень (передбачає делегування проблем, які виникли на підприємстві, третім особам: власникам, кредиторам, державі.);

в) стратегія компромісу та консенсусу (базується на двох принципах: Jiu-Jitsu (стратегія компромісу) та Tai-Chi (стратегія консенсусу). У першому випадку передбачається альянс між кількома учасниками ринку з метою блокування дій сильного конкурента. Стратегія консенсусу спрямована на злиття двох підприємств в одне з метою якомога повнішого використання ефекту синергізму та взаємодоповнення сильних і подолання слабких сторін партнерів);

г) захисна стратегія (втеча) передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, консервацію та розпродаж обладнання, звільнення персоналу та інше.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2. Контролінг та його роль у санації підприємств.	\|	Контроль, ревізія та внутрішній аудит.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.