П'ять основних обов'язків віруючого.

Віровчення та культ ісламу.

Основи мусульманського віровчення й обрядовості викладено в Корані та Сунні. У віровченні ісламу можна визначити сім основних положень (догматів):

1. Віра в єдиного бога – Аллаха, – який є творцем світу. Аллах – єдиний, одноосібний, вічний і всемогутній Бог. Велич Аллаха часто підкреслюється в промовах, молитвах і побутових вигуках. Усі мусульманські тексти й офіційні промови також починаються з фрази: «Немає Бога окрім Аллаха, а Муххамед його пророк».

2. Вшанування священної вічної книги – Корану.

3. Догмат про загробне життя. Відповідно до цього вчення, відразу після смерті два ангели смерті супроводжують душі людей до раю чи пекла. Мусульманський рай зображається як чудова прохолодна оаза з чистою джерельною водою, гуріями-дівами, фруктовими садами, де всього вдосталь. Пекло змальовується як місце, де катують, поливають грішників киплячою смолою, рвуть тіло залізними гаками, поселяють їх поряд зі скорпіонами та гадюками.

4. Догмат про кінець світу, за яким його здійснить сам Аллах і час приходу кінця світу відомий тільки йому. Наприкінці земного світу настане Страшний суд, у день якого відбудеться воскресіння мертвих, для здійснення Аллахом суду над ними

5. Догмат про приреченість. Згідно з ним, людина не має свободи волі, тому що Аллах ще до створення світу визначив не тільки земну, а й потойбічну долю людей. Фаталізм є стрижнем віровчення ісламу.

6. Догмат про священну війну з невірними — джихад або газават. Згідно з цим ученням, джихад – це війна на захист ісламу, участь у якій є обов'язком кожного мусульманина.

7. Догмат про безсмертя душі. Як і представники інших релігій, мусульмани вірять у те, що душа створена Аллахом, вонане залежить від тіла та є безсмертною. Після смерті людини душа перебуває вічно в раю чи пеклі.

Перший обов'язок – вірити в те, що Аллах – єдиний Бог. Обов'язковим є трикратне виголошення тези: «Немає Бога, окрім Аллаха, а Мухаммед – його пророк».

Другий обов'язок – здійснювати щоденну п'ятиразову молитву (салять, намаз). Мусульмани зобов'язані здійснювати ритуал молитви п'ять разів на день: від світанку до пізнього вечора. Молитва складається з комплексу релігійних формул, молитовних поз і рухів тіла. Виконуючи їх, віруючий нахиляється, стає на коліна, падає долілиць, виголошує при цьому молитовні слова Аллахові, його ім'я, першу суру Корану. Творити молитви можна й удома, і в мечеті, і у полі. Молитві передує ритуальне омивання. П'ятниця є днем спільної молитви, коли всі мусульмани мають зібратися на колективну молитву до головної мечеті села чи кварталу міста. Молитви в п'ятницю супроводжуються проповіддю.

Мечеть – це релігійна культова споруда, в якій здійснюють молитву мусульмани, читають уголос Коран, виголошують публічні проповіді та диспути, викладають релігійні догмати. Головне місце в мечеті – міхраб – ніша, що вказує напрямок на мекканську Каабу. До неї повертаються обличчям віруючі, біля неї стоїть керівник молитви – імам. Поруч із міхрабом розташовано мінбар(кафедра проповідника), з якого по п'ятницях читають проповідь. У мечеті є також книгосховище та приміщення для ритуальних омивань. Підлогу всередині мечеті покривають килимами, а перед входом до неї знімають взуття. Молитву на майдані біля мечеті здійснюють на молитовних килимках. Кожна мечеть має один або декілька мінаретів – круглих чи прямокутних башт, з яких муедзин (служитель мечеті, котрий з мінарету закликає мусульман до молитви) проголошує свій заклик.

Третій обов'язок – дотримання посту (Ураза). Мусульманський піст здійснюється в місяць рамадан (рамазан) – дев’ятий місяць мусульманського календаря. Він вимагає утримуватися від пиття, їжі, задоволень і розваг тільки протягом світового дня, а в нічні години все це дозволяється. У години посту віруючий повинен молитися та читати Коран. Головним і обов'язковим для всіх, окрім хворих, вагітних жінок, подорожніх, військових та поліції, є піст. У разі недотримання посту з поважних причин його можна надолужити в зручний час (після одужання, під час відпустки тощо). Згідно з Кораном, цього місяця Пророку було передано перше сповіщення. Кінець рамадану відзначається святом розговіння (Ід аль-фітр – Ураза-Байрам), яке передбачає спеціальну спільну молитву та жертвоприношення, після яких влаштовуються святкова трапеза та роздавання милостині бідним, жебракам, відвідуються могили предків.

Четвертий обов'язок – здійснення хаджу – паломництва в Мекку до головної святині ісламу Кааби. Кааба (куб) – це будівля в центрі подвір'я, мекканська Священна мечеть аль-Масджид аль-Харам, у південно-західному кутку якої вмурований «чорний камінь». За легендою, цей камінь був посланий Аллахом із неба. Під час хаджу прочани, одягнувшись у білий одяг – ікрам (два шматки білої полотняної тканини без шва, що зав’язуються на правому плечі та над правим стегном) – сім разів обходять навколо Кааби й цілують «чорний камінь». Потім вони шукають священне джерело Зам-Зам і п'ють з нього воду. Чорний камінь в Каабі вкритий кісвою – чорним покривалом, на якому золотом вишито аяти з Корану. Під час хаджу чорну кісву замінюють білою. Після церемоній, біля Кааби влаштовуються урочисті процесії та моління, пов'язані з легендою про перебування в цих місцях праотця арабів Ібрагіма – першого проповідника ісламського єдинобожжя. Виконати завіт Пророка для правовірного мусульманина означає зайти до Кааби та торкнутися губами «чорного каменя».

Обрамлений у срібло «чорний камінь» – головний об'єкт поклоніння. Згідно з переказом, «чорний камінь» – це білий яхонт, який почорнів через гріховність людей, – був посланий Аллахом Адамові. Останній збудував над ним споруду, що після руйнації під час всесвітнього потопу знову була відбудована Ібрагімом та Ісмаїлом. Під час хаджу частина мусульман відвідує також Медину, де розміщена могила пророка. Молитву Аллах почує лише тоді, коли мусульманин повернеться обличчям до Кааби та Медини.

Хадж завершується святом Ід аль-адха (Курбан-Байрам), під час якого на згадку про жертву, принесену Ібрагімом Аллахові, ріжуть жертовних тварин. Закінчення хаджу є головним святом, яке відзначають молитвами й жертвоприношеннями в усіх мусульманських країнах. Люди, що здійснили хадж, отримують почесне ймення хаджі та користуються особливою шаною в рідних місцях.

П'ятий обов'язок мусульманина – зак'ят (зекет) – обов'язковий податок на майно та прибуток, який розподіляється серед бідних і знедолених. Окрім цього, кожний мусульманин виплачує ще й садаку – добровільні пожертви та милостиню. Зак'ят виплачує глава сім'ї. Милостиня подається від кожного дорослого члена сім'ї в день закінчення посту в місяць рамадан. Обидва податки беруть тільки із заможних мусульман.

Вагому роль у культовій системі ісламу відіграють релігійні свята. Основні з них пов'язані з догматами цієї релігії та є спільними для всього ісламського світу. Деякі свята мають місцевий характер і пов'язані із вшануванням гробниць мусульманських святих. Є також свята, що відзначаються лише певними течіями та сектами ісламу. Нарешті, є свята, що їх урочисто відзначають народи лише деяких країн – Ірану, Таджикистану, Афганістану тощо. Ці свята прямо не стосуються ісламу (наприклад, свято Навруз – Новий рік за сонячним календарем). Слід також зауважити, що в ісламі значна кількість пам'ятних дат ісламської історії відзначається в нічний час: ніч народження пророка (Маулід), ніч вознесіння пророкана небо (Мірадж), ніч приречення (Лейлят аль-кадр) тощо. Усі свята в ісламі відзначаються за мусульманським місячним календарем.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Священні книги мусульман.	\|	Основні течії в ісламі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.