Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

КОРОНАРНЕ СТЕНТУВАННЯ.

Коронарне стентування - високоефективний метод лікування ІХС. Одним з відомих і високоефективних методів лікування ІХС є установка металевого каркаса - стента за допомогою балона-катетера в ураженому сегменті коронарної артерії. Стент - високотехнологічна металева конструкція особливої форми. Напередодні утручання хвормоу варто утриматися від прийому їжі і рідини. Загальної анестезії при цьому не потрібно, тому що для пацієнта стентування мал чим відрізняеться від коронаровазографії.

Етапи втручання.

1-й етап. Устя артерії серця катетеризують провідниковим катетером. Через нього проводять спеціальний провідник, по якому ("як по рейці") до місця ураження буде доставлятися необхідний інструмент.

2-й етап. По провіднику до місця ураження доставляється балон-катетер і відбувається попереднє розширення атеросклеротичної бляшки.

3-й етап. Балон-катетер змінюють на балон зі стентом, що під рентгеноскопічним контролем підводять до місця передбачуваної імплантації.

4-й етап. Балон зі стентом роздувають під тиском 10-14 атм.

5-й етап. Балон здувають і витягають із судини.

6-й етап. Контрольна коронаровазографія для визначення правильності установки стента в коронарній артерії.

7-й етап. Витягання інтродюсора зі стегнової артерії і накладення тиснутої пов'язки, на 24 год.

Після видалення інтродюсора пацієнтам рекомендується протягом доби дотримуватися ліжкового режиму, контролювати стан пов'язки, рясне питво. Після закінчення цього часу пов'язку знімають. Рекомендується в перші дві доби після зняття пов'язки знаходитися в палаті і ходити тільки в межах відділення.

На 6-7-у добу пацієнта виписують під спостереження лікаря за місцем проживання. Через 3 міс. після стентування пропонується пройти амбулаторне обстеження (навантажувальний тест).

АОРТОКОРОНАРНЕ ШУНТУВАННЯ.

(Coronary artery bypass surgery) — кардіохірургічна операція на коронарних артеріях серця, шо виконується з метою реваскуляризації (відновлення кровопостачання) ділянок міокарду, кровопостачання в яких зменшене або відсутнє внаслідок звуження або обтурації просвіту коронарних артерій, які наявні у пацієнтів з діагнозом Ішемічна хвороба серця (рис. 7).

Щороку в США виконується близько 500 000 таких операцій. В Україні цей показник не перевищує і 2 000. Особливістю цієї операції є використання графтів — судин, які створюють сполучення між аортою та ділянкою коронарної артерії, яка знаходиться за ділянкою звуження або обтурації. Таким чином створюється шунтування (обхід) кровотоку від аорти до коронарної артерії, минаючи перешкоди. В якості графтів можуть застосовуватися велика поверхнева вена (лат. Vena Saphena Magna) ноги (найчастіше) або Променева артерія (лат. Arteria Radialis) руки пацієнта. В цих випадках мова йде про Аорто-коронарне шунтування. У випадках, коли застосовують Внутрішню грудну артерію (лат. Arteria thoracica interna), мова йде про Маммаро-коронарне шунтування (від англ. Internal mammary artery). При цьому Внутрішня грудна артерія є джерелом кровопостачання для коронарних артерій. Дуже рідко використовують Праву шлунковосальникову артерію (лат. Arteria gastroepiploica dextra) шлунку.

Ускладнення під час та після проведення коронарного шунтування:

- Тромбоз глибоких вен.

- Ускладнення, викликані застосуванням анестетиків (злоякісна гіпертермія).

- Гострий інфаркт міокарда, викликаний гіпоперфузією, звуженням функціонуючого просвіту або пошкодженням графта.

- Гостра ниркова недостатність внаслідок гіпоперфузії (недостатнього кровопостачання).

- Інсульт.

Гострий інфаркт міокарда — одна з кліничних форм ішемічної хвороби серця, яка характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.

Ускладнення ІМ.

Лікування ІМ передбачає знання всієї кардіології. Неможливо „осягнути неосяжне”. Основні ускладнення ІМ:

– порушення серцевого ритму і провідності

– аневризма серця

– постінфарктна стенокардія

– рецидив інфаркту

– гостра і/або хронічна серцева недостатність

– розрив серця

– розрив міжшлуночкової перегородки і сосочкових м’язів

– епістенокардитичний перикардит

– тромбоемболія, тромбофлебіт, тромбоендокардит

– кардіогенний шок

– синдром Дреслера.

Повна а–v блокада. Виникає коли ні один імпульс з передсердь не проводиться в шлуночки. На ЕКГ повна незалежність зубця Р і шлуночкових комплексів. Водієм ритму для передсердь виступає синусовий вузол чи ектопічне вогнище в передсердях, для шлуночків − атріовентрикулярне з’єднання чи нижчерозташовані центри автоматизму.

Хірургічне лікування показане у хворих з постійною формою повної блокади при появі головокружіння, обмороків, серцевої недостатності. Абсолютним показанням до хірургічного втручання є приступи Морганьї−Едемса−Стокса. Обсяг оперативної допомоги − постійна електрокардіостимуляція.

Тимчасова електростимуляція показана хворому із:

1) резистентною до фармакотерапії синусовою брадікардією;

2) атріовентрикулярною блокадою 2 ступеня типу Мобіц 2;

3) атріоветрикулярною блокадою 3 ступеня;

4) переміжною блокадою ніжок пучка Гіса або блокадою гілок ЛНПГ (незалежно від давності);

5) двопучковою блокадою, що виникла вперше (або давність невідома);

6) блокадою ЛНПГ або ПНПГ у поєднанні з атріовентрикулярною блокадою 1 ступеня.

Постiйна кардiостимуляцiя.

Покази до постiйної кардiостимуляцiї:

1. Надбана, симптоматична, хронiчна чи перiодична повна A-V блокада.

2. Вроджена повна A–V блокада iз значною брадикардiєю або симптомами, що зумовленi брадикардiєю.

3. Симптоматична розвинута A–V блокада II ступеня.

4. Бiфасцикулярна або трифасцикулярна блокада з A–V блокадою II ступеня типу Мобiтц-II, навiть без симптомiв, що зумовленi брадикардiєю.

5. Симптоматична (нездужання, судоми, запаморочення чи втрата орiєнтацiї) синусова брадикардiя (зв’язок симптомiв iз брадикардiєю має обов’язково документуватися).

6. Дисфункцiя синусового вузла, що включає синдром бради-тахiкардiї, синоатрiальне блокування й зупинку синусового вузла.

7. Потенцiйно небезпечна для життя шлуночкова аритмiя, що виникає внаслiдок брадикардiї;

8. Безсимптомна надбана повна A-V блокада (постiйна чи iнтермiтуюча) iз шлуночковим ритмом, меншим 40 за 1 хвилину; безсимптомна A-V блокада II ступеня;

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лікування ІХС	\|	Технiка iмплантацiї постiйних штучних водiїв ритму серця

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.