Злочини проти правосуддя, вчинювані особами, на яких покладені обов’язки зі сприяння у здійсненні правосуддя.

Стаття 384. Завідомо неправдиве показання

1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -
караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, -
караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Безпосереднім об’єктом цього злочину є інтереси всебічного, повного і неупередженого розслідування і судового розгляду справ, які можуть бути порушені в результаті завідомо неправдивого показання свідка чи потерпілого, завідомо неправдивого висновку експерта або завідомо неправильного перекладу, зробленого перекладачем. Такі дії можуть зашкодити правильному вирішенню справи, оскільки згідно з процесуальним законодавством показання свідка, потерпілого, висновок експертизи, а також переклад, зроблений перекладачем, є джерелом доказів.
2. Об’єктивну сторону цього складу злочину утворюють дії та обстановка, за якої вони вчиняються. Зокрема, у диспозиції ст.384 альтернативно зазначено три різновиди дій:
- завідомо неправдиве показання;
- завідомо неправдивий висновок;
- завідомо неправильний переклад.
3. Показання свідка чи потерпілого - це висловлена та зафіксована у встановленому процесуальним законодавством порядку інформація щодо тих чи інших фактів, обставин, подій у кримінальній або цивільній справі. Порядок давання показань свідком регулюється ст.68 КПК та ст.182 ЦПК, а потерпілим - ст.72 КПК. Відповідно до цих норм свідок чи потерпілий можуть бути допитані про обставини, які підлягають встановленню у даній справі, в тому числі про факти, які характеризують обвинуваченого або підозрюваного. Проведення експертизи регламентується главою 18 КПК та ст.57-61 ЦПК, здійснення перекладу - ст.128 КПК, ст.167 та іншими статтями ЦПК.
4. Обстановкою вчинення цих дій є провадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією ВРУ, яка створюється відповідно до ч.3-5 ст.89 Конституції України, або в суді. Завідомо неправдиві показання можуть мати місце не тільки під час звичайного допиту, а й допиту на очній ставці, при пред’явленні особи чи предметів для впізнання, при відтворенні обстановки і обставин події.
5. Спрямованість перекручень істинності обставин, щодо яких дається завідомо неправдива інформація (на полегшення чи погіршення участі обвинуваченого чи підсудного, на користь відповідача або позивача тощо), значення для кваліфікації не має.
6. Властивий злочину ступінь суспільної небезпечності давання завідомо неправдивих показань, експертного висновку або завідомо неправильного перекладу буде в тих випадках, коли вони стосуються обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, адже саме така інформація визначається згідно із ст.65 КПК доказами у справі. Тому давання завідомо неправдивої інформації щодо несуттєвих з цього погляду обставин є малозначною дією, яка не становить суспільної небезпеки і не може визнаватись злочином на підставі ч.2 ст.11 КК.
7. Закінченим злочином завідомо неправдиве показання, висновок експерта або завідомо неправильний переклад, здійснені під час дізнання, досудового слідства або роботи тимчасової слідчої комісії, будуть з моменту підписання цими особами відповідного процесуального документа (протоколу допиту, експертного висновку тощо). Завідомо неправдиві показання свідка чи потерпілого, а також завідомо неправильний переклад, які мають місце під час судового розгляду, будуть закінченим злочином з моменту фактичного вчинення цих дій.
8. Суб’єктивна сторона злочину - вина у формі прямого умислу, адже в законі йдеться про завідомо неправдиве показання, висновок експерта або завідомо неправильний переклад. Мотиви цієї злочинної поведінки та її мета для кваліфікації значення не мають, за винятком корисливої мети, яка є ознакою кваліфікованого виду цього злочину.
9. Суб’єкт злочину - спеціальний: свідок, потерпілий, експерт або перекладач.
Свідок - це особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи. Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка проводить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу. Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має спеціальні знання для давання висновку з питань, які досліджуються.
Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі. Перекладач залучається у випадках, коли особи, що беруть участь у справі, не володіють українською мовою або мовою більшості населення певної місцевості.
10. Службові особи, якщо вони використовують владу або службове становище для впливу на експерта і схиляють його до завідомо неправдивого висновку, підлягають відповідальності за ст.364, 27 та 384.
11. Кваліфікуючі ознаки, передбачені ч.2 ст.384, аналогічні ознакам, зазначеним у ч.2 ст.383.

Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків

1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків у суді або під час провадження досудового слідства, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання -
караються штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

1. Обов’язок свідка, експерта чи перекладача з’явитись до органів дізнання, попереднього слідства або в суд і виконати покладені на них обов’язки закріплений нормами кримінально-процесуального та цивільного процесуального законодавства (ст.70, 77, 128 КПК, ст.41, 58, 167 ЦПК).
2. Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст.385, утворюють дії та обстановка їх вчинення.
Залежно від суб’єкта злочинних діянь можливі три їх різновиди:
- відмова свідка від дачі показань;
- відмова експерта від виконання покладених на нього обов’язків;
- відмова від виконання таких обов’язків перекладача.
3. Відмова буде злочинною, якщо вона висловлена або об’єктивізована в певній формі - листі, телефонограмі тощо. Ухилення від явки, навіть злісне, не можна розцінювати як відмову. У випадках неявки свідка або потерпілого з неповажних причин ці особи можуть притягатись до адміністративної відповідальності, а свідок може бути доставлений до правоохоронного органу або суду приводом.
4. Відмова цих осіб буде кримінально караною, якщо така заява зроблена без поважних причин. Поважними причинами можуть бути хвороба, смерть членів сім’ї чи близьких родичів, стихійне лихо тощо.
5. Як і в випадку вчинення злочину, передбаченого ст.384, обстановкою вчинення цих дій є провадження дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією ВРУ.
4. Згідно зі ст.63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів, коло яких визначається законом. Тому це положення втілено у ч.2 ст.385. КПК відносить до близьких родичів батьків, дружину, дітей, рідних братів, сестер, діда, бабу, онуків (п.11 ст.32). Члени сім’ї - це ті із вказаних осіб, які проживають спільно з особою, яка мала обов’язок давати показання, з числа вказаних вище близьких родичів, а також інших осіб, що ведуть з особою разом господарство або знаходяться на її утриманні (наприклад, діти дружини (чоловіка) від попереднього шлюбу).
5. Цей злочин вважається закінченим із моменту доведення такої заяви до відома суду, органів попереднього слідства або дізнання.
6. Суб’єктивна сторона - вина у формі прямого умислу. Мотиви та мета на кваліфікацію не впливають.
7. Суб’єкт - спеціальний: свідок, експерт або перекладач.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика та види злочинів проти правосуддя	\|	Злочини проти правосуддя, вчинювані засудженими або особами, які перебувають під вартою.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.