Біогеоценотичні аналоги фітомеліорантів

Conclusion

The choice and arrangement of lexical units within the structure of a literary text is always motivated from artistic point of view – it reflects the systemic nature of the text organization. The power of text elements cohesion and interdependence on the level of vocabulary is so strong that a word introduced into this structure acquires new, (sometimes absolutely unpredictable outside the context) properties and meanings which can be adequately deciphered only proceeding from the postulate about the unity of form and content. The originality of all semantic and sensual-expressive changes of the word that is born only for this peculiar situation, only in this peculiar context shapes the character of each literary text and contributes to its artistic value.

[1] poeta semper tiro – поет завжди учень (лат.).

Принципи біогеоценотичих аналогів фітомеліорантів обґрунтував Ю.П.Бяллович (1970), який вважає, що всі штучні угруповання організмів мають будуватися на закономірностях природної перетворювальної функції рослинності. Дійсно, природні фітоценози (наприклад, корінних типів лісу — від борових до дібровних) є неперевершеними за своєю досконалістю фітомеліорантами.

Перший принцип біогеоценотичних аналогів фітомеліорантів полягає, на думку Ю.П.Бялловича, в наступному: фітомеліоранти мають створюватися як аналоги (натуральні моделі) відповідних природних фітоценозів — кращих природних зразків (оригіналів), які здійснюють необхідні перетворення в реальних біогеоценозах і біогеосистемах. Вони за своєю структурою є найбільше подібними до тих, які передбачається сформувати для забезпечення фітомеліоративних заходів. Безумовно, що аналог і зразок не можуть бути тотожними, оскільки це суперечило б самій діалектиці природи. Подібність має бути в найсуттєвіших рисах, які б забезпечували ефективну роботу фітоценозу-аналога.

Другий принцип полягає в забезпеченні подібності аналога і зразка за динамікою. В модельному фітоценозі має бути запрограмований гомеостаз, подібний до діючого у зразку.

Під час моделювання фітоценозів-аналогів для комплексної зеленої зони Львова були виділені еталонні типи лісу. Наприклад, у вологій грабовій бучині як еталонні виділені високопродуктивні (580-610 м³/га) і стійкі зрілі різновікові (90-160 років) двоярусні деревостани (склад 8-9Бк1-2Г+Кл.г.од.Яс.,Яв.). Насадження вертикально ступінчасті, біогрупового характеру змішування порід (середня віддаль між деревами в біогрупах 2-3,6 м). Підріст за складом і розподілом відповідає корінній асоціації. У свіжій грабово-дубовій бучині в еталонні виділені найбільш продуктивні (520-560 м²/га) насадження, також двоярусні, різновікові (90-140 років); склад 5-6 БкЗДІ-2Г+Лп.од.Яв.,Яс. У свіжій грабовій бучині в еталонні виділені насадження, які мають максимальну продукти- вність (560-600 м³/га) і високу стійкість, різновікові (990-140 років), двоярусні (склад 9-10 Бк1Г+Кл.г.,од.Яв.,Яс).

Аналогічні еталонні типи виділяють у приміських лісах, лісопарках і старовинних парках комплексних зелених зон Чернівців, Рівного, Ужгорода, Івано-Франківська. Паспортизували, описували і включали до системи моніторингу (Кучерявий, Міклуш та ін., 1989) не лише корінні природні, але й штучні повночленні фітоценози, які відзначаються рисами зразків.

Дослідження стану едафотопу, кліматопу і біоценозу природних і штучних біогеоценозів дає змогу, застосувавши метод порівняльної екології та принципи біогеоценотичних аналогів, зробити висновок про можливість конструювання фітоценозу-меліоранту зі заданими динамічними якостями.

Ю.П.Бяллович (1960, 1969) робить спробу вкласти певний біогеоценотичний зміст у статичні і динамічні параметри фітомеліоранту як системи. Вченому належать поняття метрики і кінетики біогеоценозу, завдяки яким розкриваються елементарні перетворення, що безпосередньо зумовлені фітомеліорантами: зміна радіалі (потоків, або Л-перетворень), зміна латералі (горизонтальних потоків, або 1,-перетворень) і зміна стаціоналі (вертикальних і горизонтальних напівпотоків або 52-перетворен-ня). Отже, фітомеліорація (РМ) є функцією суми радіальних, латеральних і стаціональних зв'язків.

Радіальні потоки (світлові, дощові, снігові й ін.) діють на конкретний біоценоз локально. Інша справа з латеральними потоками. Якщо латеральні зв'язки діють у межах конкретного біогеоценозу, то це свідчить про біогеоценозну фітомеліорацію. Якщо ж вони виходять за межі даного рослинного угруповання, то маємо справу з біогеосистемною фітомеліорацією (вітрозахисні, водозахисні, пило- і снігозахисні смуги).

Користуючись підходом автора, фітомеліоранти аналізують з позиції їх конструкції і біологічної структури. Під конструкцією, яка може бути біофізичною, біохімічною або будь-якою іншою, розуміють систему функціональних частин перетворювача, його конкретну просторово-визначену "блок-схему". Морфологічна конструкція фітоценозу — це функція від суми радіалей, латералей і стаціона-лей, а тому зміни і перетворення в конструкції неминуче позначаються на просуванні потоків у радіальному, латеральному або стаціональ-ному напрямах.

Радіальні конструкції характеризуються більшою або меншою бар'єрністю вертикальних біогеогоризонтів, а отже, і різною радіальною проникністю (у випадку густих або ажурних крон, одно- або триярусних насаджень). Радіальні конструкції мають горизонтальну проекцію і добре виявляються за допомогою дистанційних аеродинамічних методів зйомки (спектральної, теплової, лазерної).

Латеральні конструкції мають фронтально-фланговий характер і впливають не лише на власний фітоценоз, але часто і на прилеглі ценози. Латеральні потоки або "прострілюють" наскрізь фітоценоз, або гальмуються щільними парцелами біогруп, які трапляються на їх шляху, особливо тут виявляється "ефект узлісся", де латеральні потоки (світловий, тепловий, механічний та ін.) втрачають свою кінетику.

Радіальні та латеральні конструкції по-різному беруть участь у санузальній фітомеліоративній діяльності. її ефективність цілком залежить від досконалості конструкцій, що полягає в здатності проникнення або затримки зовнішніх агентів: сонячної енергії, атмосферного забруднення шумів і т.д. Ю.П.Бяллович зробив також ескіз геохімічної конструкції фітомеліорантів. Користуючись власними та літературними даними, ножна прослідкувати дію біорадіалей і біолатералей, які формуються гумусоутворення, азотофікація, підкислювання ґрунтового розчину і т.д.).

Сюди належать дії біоклінів на різних рівнях фітогоризонту — надземного і підземного.

Біологічною структурою фітомеліоранту є сукупність фітоценотич-них параметрів (видовий склад, особливості і форми росту, ярусність, парцелярність), які визначають конструкцію фітомеліоранту і його стійкість. Знаючи екологічні, біологічні та ценотичні можливості видів, можна створювати різноманітні геофізичні конструкції фітоценозів, а за допомогою методу типізації об'єднувати їх, наприклад, в ізофункціональні культурфітоценози.

Читайте також:

Метод аналогичного групування

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Stylistically coloured words and context	\|	Теорія міцності гірських порід

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.