Контрольні марки

Облік ПЗ, яке використовують програмісти

Компанії, що розробляють ПЗ, використовують численні програми (інструментальні засоби) – компілятори, інтегровані середовища розробки, системи перевірки програмного коду тощо). Деякі з них розповсюджуються безкоштовно, проте більшість є комерційними продуктами.

У податковому обліку комп'ютерні програми включаються до 4 групи основних фондів(пп. 8.2.2 Закону про прибуток). Згідно з пп. 8.2.1 Закону про прибутокпід основними фондами розуміють матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання в його господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. ПЗ, включене до 4 групи основних фондів, амортизується за нормою 15 % (або за іншою нормою, що не перевищує 15 %).

Щодо відображення в податковому обліку ПЗ, вартість якого не перевищує 1000 грн., єдиної позиції не мають навіть співробітники податкової служби. Спочатку вони рекомендували включати такі витрати до складу валових витрат (листи ДПАУ від 23.03.2005 р. № 2418/6/11-1116 та від 24.09.2004 р. № 480/4/15-1110). Але в одному з найсвіжіших листів, а саме від 31.07.2008 р. № 354/4/17-0214, зазначили, що у випадку, коли вартість комп'ютерної програми є меншою за 1000 грн., програма визнається нематеріальним активом та амортизується відповідно до пп. 8.3.9 Закону про прибуток. З огляду на нематеріальну сутність ПЗ можна було б вважати нематеріальним активом, якби не пряма норма Закону, відповідно до якої воно належить до основних фондів. А якщо так, то треба врахувати й другу частину ст. 8.2.1 Закону про прибуток, відповідно до якої витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей (а ПЗ у розумінні Закону – матеріальна цінність), вартість яких не перевищує 1000 грн., що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат. Тому вважаємо, що даний лист ДПАУ не відповідає чинному законодавству.

У бухгалтерському обліку комп'ютерна програма відповідно до П(С)БО 8 може бути визнана нематеріальним активом. Придбаний (створений) нематеріальний актив зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість такого активу складається з ціни (вартості) придбання, мита, непрямих податків (якщо вони не підлягають відшкодуванню) та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, в якому актив є придатним для використання за призначенням.

Відповідно до Закону № 1587 комп'ютерні програми та бази даних можуть розповсюджуватись на території України лише за умови їх маркування контрольними марками.

Контрольна марка – це спеціальний самоклейний знак одноразового використання, що має голографічний захист, який засвідчує дотримання авторських і суміжних прав та надає право на розповсюдження примірників комп'ютерних програм та баз даних. Відповідно до ст. 4 Закону № 1587 маркування контрольними марками здійснюється імпортерами, експортерами та відтворювачами примірників комп'ютерних програм шляхом їх наклеювання на упаковку програмного забезпечення (поліграфічну вкладку, целофанову обгортку тощо) у лівому верхньому кутку на зворотному боці примірника.

Для отримання контрольних марок виробник ПЗ повинен подати до Державного департаменту інтелектуальної власності документи, перелік яких встановлено ст. 5 Закону № 1587. До цього переліку, зокрема, включено копію ліцензії на здійснення господарської діяльності з впровадження голографічних захисних елементів. Зазначена вимога, на нашу думку, є нелогічною, оскільки виробники програмного забезпечення не здійснюють діяльність з нанесення голографічного захисту. Вони лише повинні наклеїти контрольні марки з такими голографічними елементами, нанесеними виробниками марок. Для того щоб виконати вимоги законодавства, виробникам доведеться внести відповідні зміни до статутних документів, виконати вимоги Ліцензійних вимог № 42/132, наприклад обладнати окреме приміщення для впровадження голографічних захисних елементів. Все це, звісно, вимагає додаткових витрат.

Зауважимо, що для маркування програм, що розповсюджуються на компакт-дисках, використовуються марки серії «К».

Вартість однієї контрольної марки складає 1 % НМДГ, тобто 17 копійок (п. 19 Порядок № 1555). Стягнення будь-яких інших платежів при отриманні заборонено. При отриманні марок представник підприємства повинен мати при собі довіреність на одержання контрольних марок (форма № М-2) та паспорт.

Зауважимо, що відповідно до ст. 8 Закону № 1587 маркуванню контрольними марками не підлягають записи демонстраційних версій комп'ютерних програм і баз даних, їх примірники, які розповсюджуються на безоплатній основі з метою реклами, а також примірники, виготовлені на замовлення юридичної або фізичної особи, яка самостійно здійснює процес відтворення на устаткуванні, що є власністю такої особи або знаходиться в її володінні чи користуванні.

Придбані контрольні марки можна обліковувати на рахунку 331 «Грошові документи в національній валюті». Враховуючи, що без контрольних марок реалізувати дисків з ПЗ забороняється, а також те, що наносяться такі марки, як правило, на спеціалізованому підприємстві, у бухгалтерському обліку зазначені витрати доцільно включати до виробничої собівартості готової продукції. У податковому обліку вартість контрольних марок включається до валових витрат підприємства відповідно до пп. 5.2.1 Закону про прибуток.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оплата праці розробників	\|	Тиражування дисків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.