Поняття банківської системи України

Банки є одними з найстаріших і найбільших за активами фінансових посередників. Як правило, під банком розуміють кредитну організацію, яка має виключне право здійснювати в сукупності такі банківські операції: залучення до вкладів грошових коштів; розміщення зазначених коштів від свого імені, за свій рахунок і на власний ризик, на умовах поворотності, платності, строковості; відкриття та обслуговування банківських рахунків і здійснення розрахунків. Банківські установи, на відміну від так званих "негрошових" кредитних установ, постійно створюють фінансові активи та керують їх переміщенням.

Законодавство (ЗУ "Про банки і банківську діяльність", прийнятий Верховною Радою України 7 грудня 2000 р.) визначає банк як юридичну особу, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 2). 3 цього визначення випливає суть банківської діяльності та її характерні риси, розроблені теорією банківського права.

До банківської діяльності належить комплекс із трьох основних операцій: 1) прийняття грошових вкладів від клієнтів; 2) надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів; 3) здійснення розрахунків між клієнтами. Зазначені операції є базовими і утворюють первинну сферу банківської діяльності. Спираючись на поняття "базова операція", банки можна класифікувати на: а) універсальні, що виконують усі базові операції на грошовому ринку та будь-які інші, та б) спеціалізовані, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку.

Чинне законодавство України, зокрема Закон України "Про банки і банківську діяльність", дає нормативне закріплення поняття спеціалізованого банку. Відповідно до ст. 4 Закону банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані, зокрема ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові)'. За банком закріплено право самостійно визначати напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Відповідно НБУ регулює діяльність спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Певною новелою банківського законодавства з 2001 року стало законодавче закріплення поняття державних банків, так згідно ЗУ «Про банки та банківську діяльність», державним банком є банк, 100% статутного капіталу якого належить державі. Державний банк створюється за рішенням КМУ з виділенням у законі про Держбюджет України на відповідний рік видатків на формування його статутного капіталу. КМУ зобов’язаний отримати позитивний висновок НБУ щодо наміру застосування державного банку. Статут держбанку затверджується Постановою КМУ . НБУ здійснює держреєстрацію державних банків, реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які належать йому в статутному капіталі держбанку через органи управління (наглядацька рада і правління банку).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кошторисний процес.	\|	Правовий статус Національного банку України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.