Судові органи Сполучених штатів Америки

Закономірно, що Англія мала значний вплив на виникнення юстиції в США. У колоніальний період суди, котрі були представлені в основному місцевими судами загального права, являли собою складову частину англійської судової системи. До проголошення незалежності загального судового органу на території майбутніх США не існувало: „вершина” судової системи знаходилася саме в Англії.

З набуттям незалежності США, як у випадку з іншими органами державної влади, рішуче відмовилися від громіздкої структури судової системи колишньої метрополії й почали будувати свою, доволі чітку та просту юстицію. Конституція 1787 р. започаткувала процес формування загальнофедеральної судової системи: суди були реорганізовані у класичну федеральну систему, що складалася з двох паралельно функціонуючих структур - окремих штатів та федерації. Це відповідало Конституції, котра закріпила право кожного штату встановлювати власну судову систему. У результаті судоустрій штатів виявився неоднаковим, хоча розбіжності були не настільки суттєвими.

Основними ланками були 1) місцеві суди (розглядали дрібні цивільні й малозначимі кримінальні справи); 2) суди першої інстанції (більш серйозні кримінальні та цивільні справи в межах законодавства штату); 3) верховний суд штату як апеляційна інстанція на рішення й вироки судів першої інстанції штату.

Але створена Конституцією судова система певною мірою виявилася незавершеною. На першій же сесії Конгресу США, 24 вересня 1789 р. був прийнятий Закон про судоустрій, який передбачав трирівневу побудову судової системи.

Нижчий рівень федеральної юстиції склали районні суди. У країні засновувалися 13особливих судових районів, які з метою запобігання впливу адміністративної влади на судову, географічне не збігалися з територією штатів. Районний суд розглядав в основному значні цивільні справи, пізніше він отримав і кримінальну юрисдикцію в межах загальнофедерального законодавства. Виключній підсудності районних судів підлягали справи, пов'язані з мореплавством, банкрутством, авторським і патентним правом. Спірні справи вирішувалися за участю присяжних.

Другий рівень федеральної юстиції складали окружні суди. На початку всі районні федеральні суди об'єднувались у 3 округи, в кожному з яких засновувався суд із трьох суддів: одногофедерального районного судді та двох суддів Верховного Суду. Останні були не постійними, а приїжджали для розгляду справ. У 1869 р. окружні федеральні суди були реорганізовані в особливу категорію судів із самостійним персоналом та підсудністю, а в 1891р. перетворені в окружні апеляційні суди, кількість яких збільшувалася до 11. З початку XX ст. (1911 р.) за ними остаточно закріплена лише апеляційна юрисдикція на рішення районних судів.

Вищий рівень федеральної юстиції представляв Верховний суд. Як суд першої інстанції він розглядав справи про злочини вищих посадових осіб, а також справи, де однією зі сторін виступав який-небудь штат. Разом із цим він став вищою апеляційною інстанцією для інших загальнофедеральних судів. У той же час Верховний суд не мав права переглядати справи, що були розглянуті судами штатів. Виняток становили ті з них, які стосувалися федерального законодавства з принципових питань.

З іменем голови Верховного суду США Д.Маршалла (початок XIXст.) пов'язано надзвичайно важливе, але не передбачене Конституцією розширення повноважень цього суду. При розгляді конкретної справи, яка була пов'язана з прийнятим Конгресом актом про скасування ряду створених федеральних судів, Маршалл оголосив цей акт порушенням Конституції. Конгрес і президент не підкорилися цьому рішенню, а Верховний суд не став на ньому наполягати, проте згодом Верховний суд повернувся до практики перевірки законів, а також указів президента на предмет їх відповідності Конституції, посилаючись на рішення Маршалла як на прецедент. Після деяких коливань ця практика була визнана доцільною й Верховний суд отримав виключне за значенням право перевірки законів та указів на їх відповідність Конституції. Власне кажучи, це означало наділення Верховного суду правом конституційного нагляду.

Верховному суду також належало право тлумачення законів за допомогою роз'яснень посадовим особам і рядовим громадянам. Верховні суди штатів отримали аналогічне право стосовно законодавства свого штату. Внаслідок цього досить чітко визначився один з основних критеріїв у розмежуванні компетенції загальнофедеральних судів і судів штатів: перші функціонують у межах загальнофедерального законодавства, другі — в головному на основі законодавства свого штату.

Крім основних федеральних судів, протягомXIX- початку XX ст.ст. сформувалися спеціальні суди: територіальні, що розглядали справи на особливих територіях (наприклад, островів у Тихому океані), митні, податкові, військові. Своєрідним самостійним судовим органом став Претензійний суд (1855 р.), створений для збирання претензій приватних осіб до скарбниці США.

Своєрідною характерною рисою судової системи США стала наявність неофіційної „народної юстиції”, яка зберігалася досить тривалий час. Одним з найбільш поширених її видів був „рух безпеки” - організовані народні самосуди над конокрадами, різного роду бандитами, головорізами. Розквіт цього руху припав на середину XIX ст., коли виносилося до 700 смертних вироків. У другій половині цього ж століття виник рух „білих капюшонів”, котрий зосереджувався на порушеннях не права, а моралі. Найбільш відомим із них став „ку-клукс-клан”.

У XX ст. народна юстиція перестала існувати, а федеральна та судові системи штатів до сьогодні змін майже не зазнавали. Як і 200 років тому, у США функціонує паралельно єдина федеральна система судів і самостійні судові системи 50 штатів та округу Колумбія, на території якого розташована столиця США — Вашингтон.

До сучасної федеральної системи судів входять Верховний Суд, апеляційні (колишні окружні апеляційні) та окружні (колишні районні) суди, а також спеціальні суди. До складу Верховного Суду входить дев'ять суддів, одного з яких Президент призначає головою. Суддів Верховного Суду, як і всіх інших федеральних судів, призначає безстрокове Президент за „порадою і згодою” Сенату. Незначні зміни відбулися в апеляційній ланці судової системи. На сьогодні в США існує 13 апеляційних судів: один — у федеральному окрузі Колумбія, 11 - у кожному з апеляційних округів і створений в 1982 р. Апеляційний суд федеральної юрисдикції, котрий розглядає скарги з патентних і митних справ на рішення Претензійного суду. Що стосується окружного рівня, то в 1978р. при них були створені як додаткові органи Суди по справах про банкрутство.

Система спеціалізованих судових органів певних змін зазнала на початку 80-х рр. XX ст.: у 1980 р. Суд з митних справ перейменовано на Суд із зовнішньої торгівлі, у 1982 р. дещо розширена юрисдикція Претензійного суду. Серед федеральних спеціалізованих судових установ значне місце посідають Податкові суди.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Форма державного правління.	\|	Джерела цивільного права і процесу США

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.