Тиск навколишнього середовища

Атмосферний тиск визначають величиною тиску повітря, що діє на людей. Дія тиску на людину в навколишньому середовищі у звичайних умовах врівноважується силами, прикладеними у зворотному напрямі: тиском в клітинах та тканинах організму. Підвищений атмосферний тиск простежують під час виконання водолазних та кесонних робіт. Під час перебування в умовах підвищеного тиску зменшується частота пульсу та дихання, погіршується слух, а у разі високого тиску простежують ознаки наркотичної дії азоту: збудження, неможливість зосередитись, погіршення пам'яті, порушення координації руху. При тискові 10 атм. можлива втрата свідомості. З підвищенням тиску повітря зростає кількість розчинених в організмі газів, що входять до складу повітря, головно азоту. З крові азот переходить у тканини та розчиняється в жирах. Під час різкого переходу від високого зовнішнього тиску до нормального азот, що надходить з тканин у кров, може не встигнути виділитись через легені і в крові можливе утворення бульбашок газу. При цьому

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 81

виникає загроза газової емболії - декомпресійної хвороби. Наявність азоту може привести до важких розладів центральної нервової системи (паралічу, порушення мови), у важких випадках у разі потрапляння емболів в коронарні судини серця або судини, що живлять життєво важливі центри мозку, може настати смерть. З метою запобігання кесонної хвороби нормують час перебування людини в умовах підвищеного тиску, а також тривалість (швидкість) зниження підвищеного значення тиску до нормального.

Під час роботи людини в горах, або в процесі повітряних польотів організм перебуває в умовах дії зниженого значення тиску, внаслідок чого може розвинутись висотна хвороба. Висотна хвороба відзначається втомлюваністю, апатією, сонливістю, м'язовою слабкістю, нудотою, підвищенням частоти дихання, кровотечею з носа, горла та кишок, втратою свідомості.

При підйомі на висоту до 2 500-3 000 м більшість людей не відчуває ніяких розладів. Зміни в організмі на цих висотах можуть виявлятись у деяких порушеннях функцій центральної нервової системи та підвищенні діяльності дихальної та серцево-судинної систем. На висоті З 500 м звичайно спостерігають розлади низки функцій організму. Граничною висотою без використання спеціальних засобів вважають висоту 5 000 м. Перебування на висоті 7 000-8 000 м завжди веде до важких порушень, а висота 8 500-9 000 м є межею, вище якої без вдихання кисню людина піднятись не може. Однак, навіть під час вдихання чистого кисню існує межа, вище якої не можна піднятись, якщо не вживати заходів захисту від низького тиску. Такою межею є висота 14 000-14 500 м.

Профілактика висотної хвороби полягає у попередньому тренуванні в барокамерах, використанні кисневих приладів та спецодягу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вологість повітря	\|	Природні небезпеки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.