• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 16. Інвестиції в енергетиці.

16.1. Склад і структура інвестицій.

16.2. Джерела фінансування інвестицій та їх вартість.

16.3. Концепція вартості грошей у часі.

16.4. Нарощення і дисконтування грошових потоків.

16.5. Загальна характеристика методів оцінки ефективності інвестицій.

16.1. Поняття «інвестиція» є занадто широким, щоб можна було дати йому єдине і вичерпне визначення. Інвестиції можуть бути реальними і фінансовими. Останні зв'язані з вкладенням коштів у цінні папери, а під реальними інвестиціями розуміють довгострокове додавання коштів у виробничу діяльність з метою одержання доходу. Надалі, говорячи про інвестиції, ми будемо розглядати реальні інвестиції, припускаючи усі витрати на створення, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіталу, а також на зв'язані з цим зміни оборотного капіталу. В такому розумінні реальні інвестиції ще називають капітальними вкладеннями.

У залежності від об'єктів вкладення інвестиції підрозділяються на:

- прямі;

- супутні або допоміжні;

- додаткові;

- сполучені.

Прямі інвестиції безпосередньо необхідні для виробництва продукції. Вони можуть витрачатися на:

- придбання (або виготовлення) нового обладнання, включаючи витрати на його доставку, установку і пуск;

- модернізацію діючого устаткування;

- будівництво і реконструкцію будинків і споруд;

- технологічні пристрої, що забезпечують роботу устаткування;

- нове технологічне оснащення;

- нову технологію (патент);

- нові і додаткові запаси палива і матеріалів і інші цілі виробництва.

Супутніми інвестиціями є вкладення в об'єкти, зв'язані територіально і функціонально з прямим об'єктом. Це можуть бути вкладення в об'єкти безпосередньо технологічно пов'язані з забезпеченням нормальної експлуатації (під'їзні колії, ЛЕП, системи тепло-, газо-, водопостачання та ін.).

Додаткові інвестиції звичайно зв'язані з вкладеннями безпосереднього характеру на охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру, поліпшення умов праці і техніки безпеки.

Сполучені інвестиції – це вкладення в розвиток суміжних виробництв даної галузі. Стосовно до енергетики це, наприклад, капіталовкладення в паливно-енергетичний комплекс.

Перші три види інвестицій у сумі складають повні або комплексні капітальні вкладення підприємства.

При аналізі інвестицій важливе місце займає визначення їх технологічної структури, що представляє співвідношення між окремими видами витрат у загальному обсязі капітальних вкладень. В загальний обсяг капітальних вкладень звичайно включається вартість:

- всіх видів будівельних і монтажних робіт, необхідних для запуску устаткування;

- самого устаткування, інструментів і інвентарю виробничого призначення;

- інших робіт і інших витрат (наприклад, на підготовку будівельного майданчика, нових кадрів та ін.).

Приклад типової технологічної структури представлений у табл. 16.1.

Удосконалювання технологічної структури капітальних вкладень є одним з резервів підвищення їх економічної ефективності. Воно виявляється в підвищенні частки устаткування в загальному обсязі капітальних вкладень, що дозволяє збільшити частку активної частини основних фондів, підвищити випуск продукції на одиницю основних фондів, знизити фондоємність і питомі капітальні вкладення.

Таблиця16.1.

Типова технологічна структура капітальних вкладень в енергетику, %

16.2. Джерелами фінансування капітальних вкладень для підприємств будь-якої форми власності можуть бути:

- власні фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви;

- позикові фінансові кошти;

- притягнуті фінансові кошти, одержані від продажу акцій, пайових і інших внесків членів трудових колективів, громадян, юридичних осіб;

- кошти позабюджетних фондів;

- кошти державного бюджету, надані на поворотній і безповоротній основі;

- кошти іноземних інвесторів.

В свою чергу структура власних фінансових ресурсів може складатися з наступних складових:

- грошової частини внесків власників підприємства (статутного фонду);

- нагромаджень, що утворилися в результаті господарської діяльності підприємства;

- мобілізації внутрішніх активів.

Фінансовий механізм мобілізації полягає в тому, що частина оборотних коштів підприємства вилучається з основної його діяльності, тому що ця діяльність може бути уповільнена у вигляді капітального будівництва, і пускається на фінансування капітального будівництва або модернізації підприємства.

Інструментами позикового фінансування можуть бути:

- довгостроковий банківський і товарні (наприклад, лізинг) кредити;

- позички юридичних осіб під боргові зобов'язання;

- облігації, випущені підприємством.

Лізинг дозволяє підприємству одержати устаткування і почати його експлуатацію, не відволікаючи оборотні кошти з обороту. Крім того, лізингові платежі відносять на собівартість продукції, що випускається, що зменшує величину прибутку, оподатковуваної податком.

Незалежно від джерела одержання фінансових ресурсів за їх використання необхідно платити. Загальна сума засобів, яку потрібно сплатити за використання визначеного обсягу фінансових ресурсів, виражена у відсотках цьому обсягові, називається ціною або вартістю капіталу. За власні кошти плата здійснюється у вигляді дивідендів власникам підприємства (акціонерам), за позикові – у вигляді відсоткових відрахувань кредиторові, що надав грошові кошти в тимчасове користування.

Звичайно вважається, що вартість капіталу – це альтернативна вартість, інакше кажучи, доход, що очікують одержати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незміненій величині ризику. Справді, якщо підприємство хоче дістати кошти, то воно повинне забезпечити доход на них як мінімум дорівнює величині доходу, що можуть принести інвесторам альтернативні можливості вкладення капіталу (наприклад, покупка цінних паперів, депозитний внесок у банку та ін.).

Основна область застосування вартості капіталу – оцінка економічної ефективності капітальних вкладень. Ставка дисконту, що використовується в методах розрахунку ефективності інвестицій, - це і є вартість (ціна) капіталу, що вкладається в підприємство.

Ставка дисконту – це процентна ставка віддачі, що підприємство припускає одержати на зароблені в процесі реалізації інвестиційного проекту гроші. Оскільки проект розвертається протягом декількох майбутніх років, підприємство не має твердої впевненості, що воно знайде дуже ефективний спосіб додавання зароблених грошей. Але воно може вкласти ці гроші у свій власний бізнес і одержати віддачу, як мінімум рівну вартості капіталу. Таким чином, вартість капіталу підприємства – це мінімальна норма прибутковості при вкладенні грошей, зароблених у ході реалізації проекту.

На вартість капіталу впливають наступні фактори:

- рівень прибутковості інших капітальних вкладень. Оскільки вартість капіталу – це альтернативна вартість, тобто доход, що очікують одержати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінній величині ризику, вартість даного капітального вкладення залежить від поточного рівня процентних ставок на ринку цінних паперів (облігацій і акцій);

- рівень ризику даної інвестиції. Якщо підприємство пропонує вкласти інвесторам капітал у більш ризиковану справу, то їм повинний бути забезпечений більш високий рівень прибутковості. Чим більше величина ризику, що має місце в активах компанії, тим більше повинний бути доход по них для того, щоб залучити інвестора. Це золоте правило інвестування;

- джерела фінансування. Для того, щоб визначити загальну вартість капіталу, необхідно спочатку встановити всі джерела його одержання й оцінити величину кожної його складової, що дозволить розрахувати зважену середню вартість капіталу WACC (Weighted Average Cost of Capital).

Облік і аналіз плати за користування фінансовими ресурсами є одним з основних при оцінці економічної ефективності капітальних вкладень.

16.3. В основі концепції вартості грошей у часі лежить наступний основний принцип: Долар зараз коштує більше, ніж долар, що буде отриманий у майбутньому, наприклад через рік, тому що він може бути інвестований і це принесе додатковий прибуток. Даний принцип є найбільше важливим положенням у всій теорії фінансів і аналізі інвестицій. На цьому принципі заснований підхід до оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів.

Даний принцип породжує концепцію оцінки вартості грошей у часі. Суть концепції полягає в тім, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норми прибутковості на грошовому ринку і ринку цінних паперів. Як норму прибутковості виступає норма позичкового відсотка або норма виплати дивідендів по звичайних і привілейованих акціях.

З огляду на те, що інвестування являє собою звичайно тривалий процес, в інвестиційній практиці звичайно приходиться порівнювати вартість грошей на початку їхнього інвестування з вартістю грошей при їх поверненні у вигляді майбутнього прибутку. В процесі порівняння вартості коштів при їх вкладенні і поверненні прийнято використовувати два основних поняття: дійсна (сучасна) і майбутня вартість грошей.

Майбутня вартість грошей являє собою ту суму, в яку перетворяться інвестовані в даний момент грошові кошти через визначений період часу з урахуванням прибутковості інвестицій. Визначення майбутньої вартості грошей пов'язано з процесом нарощення (compounding) початкової вартості, що являє собою поетапне збільшення вкладень суми шляхом приєднання до первісного її розміру суми процентних платежів. В інвестиційних розрахунках процентна ставка платежів застосовується не тільки як інструмент нарощення вартості коштів, але і як вимірник вартості прибутковості інвестиційних операцій.

Дійсна (сучасна) вартість грошей являє собою суму майбутніх грошових надходжень, приведених до дійсного моменту часу з урахуванням прибутковості інвестицій альтернативних напрямків вкладення коштів. Визначення дійсної вартості грошей зв'язано з процесом дисконтування (discounting), майбутньої вартості, що (процес) являє собою операцію зворотну нарощенню. Дисконтування використовується в багатьох задачах аналізу інвестицій.

Таким чином, ту саму суму грошей можна розглядати з двох позицій: з позиції її дійсної вартості; з позиції її майбутньої вартості. Причому, арифметична вартість грошей в майбутньому завжди вище.

Для оцінки майбутньої вартості в процесі аналізу інвестиційних рішень прийнято використовувати складні відсотки. Складним відсотком називається сума доходу, що утвориться в результаті інвестування грошей за умови, що сума нарахованого простого відсотка не виплачується наприкінці кожного періоду, а приєднується до суми основного внеску й у наступному платіжному періоді сама приносить доход.

Основна формула теорії відсотків і визначає майбутню вартість грошей:

, (16.1)

де - дійсне значення вкладеної суми грошей,

- майбутнє значення вартості грошей,

- кількість періодів часу, на яке виробляється вкладення,

- норма доходності (прибутковості) від вкладення.

Найпростішим способом цю формулу можна проінтерпретувати, як визначення величини депозитного внеску в банк при депозитній ставці (у частках одиниці).

Сутність процесу нарощення грошей не змінюється, якщо гроші інвестуються в який-небудь бізнес (підприємство), головне, щоб вкладення грошей забезпечувало доход, тобто збільшення вкладеної суми.

Приклад 1. Банк виплачує 5% річних по депозитному внеску. Відповідно до формули (7.1) 100 грн., вкладені зараз, через рік стануть рівні

= 100 × (1 + 0,05) = 105 грн.

Якщо вкладник вирішує залишити всю суму на депозиті ще на один рік, то до кінця другого року обсяг його внеску складе

== 105 × (1 + 0,05) = 110,25 грн.

або по формулі (16.1)

= 100 (1 + 0,05)² = 100,25 грн.

Процес нарощення вартості 100 грн. по рокам можна представити вигляді таблиці 16.2.

Таблиця 16.2.

Результати розрахунку приклада

Рік	Позначення	Вартість грошей
		110,25
		115,76
		121,55
		127,63

Слід зазначити, що процес нарощення не є лінійним.

Сучасне значення вартості визначеної майбутньої суми грошей визначається за допомогою формули

, (16.2)

яка є звичайним оберненням формули (16.1)

Приклад 2. Нехай інвестор бажає одержати 200 грн. через 2 роки. Яку суму він повинний покласти на терміновий депозит зараз, якщо депозитна процентна ставка складає 5%?

Це легко визначити за допомогою формули (16.2)

грн.

Зрозуміло, що формула (16.2) лежить в основі процесу дисконтування. І в цьому змісті величина інтерпретується як ставка дисконту і часто називається просто дисконтом.

Розглянутий у прикладі 16.2. випадок можна інтерпретувати в такий спосіб:

181,40 грн. і 200 грн. – це два способи представити ту саму суму грошей у різні моменти часу – 200грн. через два роки рівносильні 181,40грн. зараз.

В аналізі інвестиції величини і часто називають відповідно множниками нарощення і дисконтування. Нарощення і дисконтування одиничних грошових сум зручно робити за допомогою фінансових таблиць.

16.4. Оскільки процес інвестування, як правило, має велику тривалість в практиці аналізу ефективності капітальних вкладень, звичайно приходиться мати справа не з одиничними грошовими сумами, а з потоками коштів.

Обчислення нарощеної і дисконтованої оцінок сум коштів в цьому випадку здійснюється шляхом використання відповідних формул (16.1) і (16.2) для кожного елемента грошового потоку.

Елемент грошового потоку прийнято позначати (Cash Flow), де - номер періоду, в який розглядається грошовий потік. Дійсне значення грошового потоку позначене (Present Value), а майбутнє значення – (Future Value).

Використовуючи формулу (7.1), для всіх елементів грошового потоку від 0 до n одержимо майбутнє значення грошового потоку

. (16.5) Приклад 3. Після впровадження заходу щодо зниження адміністративних витрат підприємство планує одержати економію 1000 грн. на рік. Зекономлені гроші передбачається розміщати на депозитний рахунок (під 5% річних) для того, щоб через 5 років накопичені гроші використовувати для інвестування. Яка сума виявиться на банківському рахунку підприємства?

Вирішимо задачу з використанням тимчасової лінії, представленої на рис. 16.1.

Рис. 16.1. Тимчасова лінія для рішення приклада 16.3.

Таким чином, через 5 років підприємство нагромадить 5526 грн., що зможе інвестувати у виробництво.

У даному випадку грошовий потік складається з однакових грошових сум щорічно. Такий потік називається ануітетом. Для обчислення майбутнього значення ануітета використовується формула:

, (16.6)

яка випливає з (16.5) при соnst і 0.

Розрахунок майбутнього значення ануітета може розраховуватись за допомогою спеціальних фінансових таблиць. Наприклад, при = 5% і = 5 одержуємо множник 5,526, що відповідає результату розрахунку приклада 16.3.

Дисконтування грошових потоків здійснюється шляхом багаторазового використання формули (16.2), що в остаточному підсумку приводить до наступного вираження:

. (16.7)

Приклад 4. Розглянемо грошовий потік з неоднаковими елементами = 100, = 200, = 200, = 200, = 200, = 1000 (грн.), для якого необхідно визначити сучасне значення (при показнику дисконту 6%). Рішення робимо за допомогою тимчасової лінії, приведеної на мал. 16.2.

Рис. 16.2. Тимчасова лінія для рішень приклада 16.4.

Таким чином, сучасне значення грошового потоку, що складається з шести елементів дорівнює 1453,1 грн.

Дисконтування ануітету (соnst) здійснюється по формулі

. (16.8)

Приклад 5. Підприємство придбало облігації муніципальної позики, що приносять йому доход 15000 грн., і бажає використовувати ці гроші для розвитку власного виробництва. Підприємство оцінює прибутковість інвестування одержуваних щороку 15000 грн. в 12%. Необхідно визначити дійсне значення цього грошового потоку.

Рішення проведемо за допомогою таблиці 16.3:

Таблиця 16.3

Рішення приклада 5

За результатами розрахунків видно, що:

- дисконтоване значення грошового потоку істотно менше арифметичної суми елементів грошового потоку (54075 і 75000 відповідно);

- чим далі ми заходимо за часом, тим менше сьогоденне значення грошей: 15000 грн. через рік коштують зараз 13395 грн., а 15000 грн. через 5 років коштують зараз 8505 грн.

Наприклад, при =12% і 5 з використанням відповідної таблиці знаходимо множник дисконтування, що дорівнює 3,605.

Сучасне значення нескінченного (за часом) потоку коштів визначається по формулі:

, (16.9)

яка виходить шляхом підсумовування нескінченного ряду, обумовленого формулою (16.8) при .

16.5. Міжнародна практика оцінки економічної ефективності капітальних вкладень істотно базується на концепції тимчасової вартості грошей і заснована на наступних принципах.

1. Оцінка повернення інвестиційного капіталу обчислюється на основі показника грошового потоку (Cash Flow, CF), що формується за рахунок чистого прибутку й амортизаційних відрахувань в процесі інвестиційного проекту.

2. Інвестиційний капітал так само як і в грошовому потоці приводиться до дійсного часу або до визначеного розрахункового року (який як правило передує початкові реалізації проекту).

3. Процес дисконтування капітальних вкладень і грошових потоків виробляється по різних ставках дисконту, що визначаються в залежності від особливостей інвестиційних проектів.

4. При визначенні ставки дисконту враховуються структура капітальних вкладень і вартість окремих складового капіталу.

Суть всіх методів оцінки полягає в тому, що вихідні інвестиції шляхом створення або поліпшення якого-небудь бізнесу генерують грошовий потік Ці капітальні вкладення визнаються ефективними, якщо цей потік достатній для: повернення вихідної суми капітальних вкладень та забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал.

Найбільш поширені наступні показники ефективності капітальних вкладень:

чиста приведена вартість інвестиційного проекту NPV,

внутрішня норма прибутковості (доходності, рентабельності) IRR,

дисконтований строк окупності DPB,

коефіцієнт абсолютної ефективності капітальних вкладень .

Дані показники, так само як і відповідні їм методи, використовуються в двох варіантах:

- для визначення ефективності незалежних інвестиційних проектів (абсолютна ефективність), коли робиться висновок про прийняття або відхилення проекту;

- для визначення ефективності одного проекту (порівняльна ефективність), коли робиться висновок про прийняття одного проекту з декількох альтернативних.

Метод чистої приведеної вартості (NPV-метод) використовує критерій NPV (Net Present Value), значення якого можна визначити по формулі:

. (16.10)

Термін «чисте» має наступний сенс: кожна сума грошей визначається як алгебраїчна сума вхідних (позитивних) і вихідних (негативних) потоків. Іншими словами, чиста приведена вартість – це сумарна приведена до визначеного моменту часу вартість доходів за винятком сумарної приведеної до того ж моментові часу вартості витрат. Наприклад, якщо в другий рік реалізації інвестиційного проекту обсяг капітальних вкладень складає 15000 грн., а грошовий доход у тому ж році дорівнює 12000 грн., то чиста сума коштів у другий рік складає -3000 грн. (-15000 + 12000). Інвестиції в цьому випадку є витратами, тобто вихідним (негативним) грошовим потоком, а доход – позитивним потоком.

Суть методу чистої приведеної вартості полягає в тому, що сучасне чисте значення вхідного грошового потоку порівнюється із сучасним значенням вихідного потоку, обумовленого капітальними вкладеннями для реалізації проекту. Різниця між першим і другим є чиста приведена вартість або значення, величина якого визначає правило ухвалення рішення. Очевидно, що якщо NPV (0 – інвестування в даний проект вигідно, оскільки приведена вартість доходів, забезпечуваних проектом, перевищує приведену вартість витрат по проекту, якщо ж NPV ( 0 – проект не є ні прибутковим, ні збитковим; його реалізація має бути обумовлена іншими вигодами (соціальними, екологічними та ін.).

Для декількох альтернативних проектів приймається той проект, що має більше значення NPV, якщо тільки воно ненегативне.

Процедуру використання даного методу можна умовно розділити на ряд послідовно виконуваних кроків.

Крок 1. Визначається сучасне значення кожного грошового потоку (вхідний і вихідного) за весь період реалізації проекту.

Крок 2. Підбиваються всі дисконтовані значення елементів грошових потоків і визначається критерій NPV.

Крок 3. Приймається рішення про доцільність реалізації проекту.

При прогнозуванні доходів по рокам необхідно враховувати всі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом.

При визначенні NPV найбільш типовими є наступні грошові потоки:

Якщо тривалість проміжків часу між грошовими потоками, що виникають в моменти й однакова, але менше року (наприклад, раз у рік), чиста приведена вартість розраховується по формулі

, (16.10)

де - річна прибутковість альтернативних інвестицій з такою ж періодичністю виплат;

- кількість виплат на рік.

Приклад 6. Нехай якийсь інвестиційний проект передбачає при початкових інвестиціях в розмірі 1000 грн. (1000) наступні грошові потоки = 300 грн. через три місяці і = 1000 грн. через дев'ять місяців. Як альтернативне рішення розглядається банківський депозит, що забезпечує прибутковість у 40% річних із щоквартальною виплатою відсотків (10% від суми внеску виплачуються кожні три місяці).

Визначимо чисту приведену вартість проекту

грн.

Тому що NPV ( 0, то даний проект вигідний).

Описаний метод NPV, як і будь-який інший, має ряд переваг і недоліків. Його переваги полягають у наступному:

- всі розрахунки ведуться, виходячи з чистих грошових потоків, а не з доходів;

- методика визначення NPV враховує зміну вартості грошей згодом шляхом дисконтування грошових потоків;

- приймаючи проекти лише з позитивним значення NPV, підприємство буде нарощувати свій капітал за рахунок цих проектів. Приріст капіталу підприємства – це, фактично, підвищення його економічного потенціалу, що є однією з пріоритетних задач діяльності підприємства.

Недоліки методу полягають в наступному:

- передбачається, що менеджери можуть детально прогнозувати грошові потоки на весь період реалізації проекту. У дійсності ж, чим далі розрахунковий період, тим складніше оцінити грошові потоки. На них впливають обсяги продажу продукції, ціна робочої сили, матеріалів, накладні витрати, відсотки за кредит, урядова політика і т.д. Переоцінка або недооцінка майбутніх грошових потоків може викликати схвалення проекту, що варто було б відхилити, і навпаки;

- метод, як правило, передбачає незмінну ставку дисконту протягом усього періоду реалізації проекту.

Абсолютне позитивне значення NPV часто називають «запасом міцності» проекту, що компенсує можливі погрішності при розрахунках грошових потоків, викликані зазначеними недоліками. Чим більше його величина, тим більше впевненість у необхідності реалізації проекту.

Внутрішня норма прибутковості (прибутковості) IRR (Internal Rate of Return) інвестиції – це таке значення дисконту, при якому дійсна вартість грошових потоків дорівнює первісним інвестиціям. Іншими словами, IRR є ставкою дисконту, при якій чиста приведена вартість проекту дорівнює нулеві (NPV = 0).

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він визначає норму прибутковості інвестицій, при якій підприємству однаково ефективно інвестувати свій капітал під IRR відсотків в які-небудь фінансові інструменти, або робити реальні інвестиції у виробництво. Такі інвестиції генерують грошовий потік, кожен елемент якого, в свою чергу, вкладається під IRR відсотків. Математичне визначення IRR припускає рішення наступного рівняння:

, (16.12)

де - вхідний грошовий потік у k-тий період,

- значення інвестицій.

Схема ухвалення рішення на основі методу внутрішньої норми прибутковості має вигляд:

- якщо значення IRR вище або дорівнює вартості капіталу, необхідного для реалізації проекту, то проект приймається;

- якщо значення IRR менше вартості капіталу, то проект відхиляється.

Таким чином, IRR є як би «бар'єрним показником»: якщо вартість капіталу вище значення IRR, то «потужності» проекту недостатньо для забезпечення необхідного повернення і віддачі грошей, і отже проект необхідно відхилити.

В загальному випадку рівняння (16.12) не може бути вирішене в кінцевому вигляді. Найчастіше воно вирішується методом послідовних ітерацій, коли обчислюються значення функції при різних ставках дисконту доти, поки її величина не поміняє свій знак. Так визначається інтервал , у якому значення функції з негативного стає позитивним або навпаки. Далі застосовують формулу:

, (16.13)

де і - відповідно ставка дисконту, мінімізуюча позитивне значення і максимізуюча негативне значення показника NPV.

Застосовуючи метод внутрішньої ставки прибутковості варто врахувати, що точність обчислень обернено пропорційна довжині інтервалу , а найкраща апроксимація досягається, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%).

Метод періоду окупності є одним з найпростіших і широко розповсюджених у світовій практиці оцінки інвестицій. Зокрема, він використовується, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано рішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту і зацікавлено в більш швидкій окупності інвестицій. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому, чим коротше строк окупності, тим менш ризикованим є проект.

Суть методу полягає у визначенні строку окупності прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом у вигляді суми дисконтованих грошових потоків, генеруючих цією інвестицією. Якщо розрахований період окупності менше або дорівнює прийнятному для даного підприємства, то проект приймається. У противному випадку він відхиляється.

При порівнянні двох або більше проектів перевага віддається проекту з найкоротшим періодом окупності.

Розглянемо цей метод на конкретному прикладі.

Приклад7. Нехай проект припускає обсяг інвестицій у розмірі 10000 грн. і розрахований на чотири роки. Проект генерує наступні грошові потоки по роках: 5000, 4000, 3000, 1000 (грн). Вартість капіталу проекту оцінена на рівні 10% річних. Розрахунок дисконтованого строку окупності здійснюється за допомогою таблиці 16.4.

В останньому рядку таблиці утримуються значення непокритої частини вихідної інвестиції (негативні значення). З часом величина непокритої частини зменшується. Оскільки до кінця другого року непокритими залишаються тільки 2150 грн., а дисконтоване значення грошового потоку в третьому році складає 2254 грн., то, мабуть, що період покриття інвестиції складає два повних роки і якусь частину третього року. Більш конкретно для проекту одержимо дисконтований строк окупності

Таблиця 16.4.

Розрахунок приклада 7.

DPB = 2 + 2150/2254 = 2,95.

Таким чином, проект окупиться за 2,95 роки.

Істотним недоліком розглянутого методу є те, що він враховує тільки початкові грошові потоки, саме ті потоки, що укладаються в період окупності. Всі наступні грошові потоки не беруться в увагу, що, при порівнянні декількох проектів з різними термінами реалізації, може привести до помилкового рішення.

Іноді при розрахунках періоду окупності застосовують не дисконтовані грошові потоки. Суть методу при цьому не змінюється, однак період окупності в цьому випадку значно коротше, що може збільшувати погрішність розрахунків.

У випадку недоліку інформації для визначення величин грошових потоків по роках розрахункового періоду або тривалості самого розрахункового періоду для оцінки інвестиційного проекту може бути використаний коефіцієнт абсолютної економічної ефективності , розрахований на підставі грошового потоку за один рік по формулі:

, (16.14)

де - річний чистий прибуток, обумовлений інвестиціями;

- річні амортизаційні відрахування від знову введених основних фондів;

- річні виплати позикових коштів (якщо вони залучалися).

Цей показник характеризує величину отриманого позитивного ефекту у вартісному вираженні на одиницю капітальних вкладень, необхідних для реалізації інвестиційного проекту, і може бути використаний для оцінки короткострокових проектів з незначними капітальними вкладеннями, зв'язаних з реконструкцією або модернізацією діючого виробництва.

Читайте також:

1. В якій формі можуть вкладатись іноземні інвестиції в економіку України?
2. Вивіз капіталу та інвестиції в системі міжнародних економічних відносин. Напрямки та структура вивозу капі­талу. Форми вивозу та розміщення (інвестування) капіталу.
3. Види діелектриків. Застосування твердих діелектриків в енергетиці.
4. Використання національного доходу: споживання, заощадження, інвестиції.
5. Виробничі інвестиції , їх склад
6. Для транснаціональних корпорацій прямі іноземні інвестиції є найкращим способом управління і контролю за своєю діяльністю за кордоном.
7. Довгострокові фінансові інвестиції
8. Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні.
9. Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні.
10. Заощадження та інвестиції
11. Інвестиції в людський капітал.
12. Інвестиції в об’єкти нерухомості.

Переглядів: 793