Клінічні прояви ХГ.

Основні клінічні синдроми при загостренні захворювання: больовий, диспептичний, неспецифічної інтоксикації залежать від фази захворювання і секреторної функції шлунку.

Анамнез: - початок захворювання – поступовий, перебіг – хвилеподібний із загостреннями;

- зв'язок захворювання з інфікуванням НР, аліментарними порушеннями, перенесеними інфекційними захворюваннями, тривалим прийомом лікарських засобів, харчовою алергією. У значної кількості дітей визначається несприятливий сімейний анамнез із гастроентерологічних захворювань.

Скарги:

1) При гіперацидному (нормоацидному) ХГ: переважає больовий синдром. Болі в

животі, пов’язані з прийомом їжі, часто виникають натщесерце або за 1-1,5 години після

їжі переважно в епігастральній області; ранній біль характерний для фундального

гастриту; пізній біль – для антрального гастриту, іноді в нічний час. Відсутній чіткий

зв’язок з порою року, порушенням дієти. Больовий синдром інтенсивний і тривалий.

Для диспептичного синдрому найбільш характерні: відрижка повітрям, кислим, печія,

нудота,схильність до запору.

Синдром неспецифічної інтоксикації різного ступеня вираженості.

2) При гіпоацидному ХГ : диспептичний синдром переважає над больовим (у 55-60% пацієнтів). Найбільш характерні: відрижка їжею, нудота, відчуття гіркоти у роті, зниженняапетиту, метеоризм, нестійкий характер випорожнення.

Больовий синдромслабовиражений: ниючий біль в епігастрії (найчастіше після їжі), характерне відчуття тиску та переповнення у верхній частині живота, біль виникає та посилюється залежно від якості та об’єму їжі.

Синдром неспецифічної інтоксикації значно виражений, переважає астенія з диспепсією та астенією.

Об`єктивне дослідження:

При гіперацидному (нормоацидному) ХГ – локальна болючість при пальпації в епігастрії, іноді з ірадіацією в пілородуоденальну зону, симптом Менделя(+, ++); синдром хронічної інтоксикації: слабкість, підвищена стомлюваність, емоційна лабільність, вегетативні порушення.

При гіпоацидному ХГ – астенічна статура, знижене харчування, болючість при пальпації у верхній і середній третині епігастральної області, симптоми хронічної інтоксикації.

Лабораторно - інструментальнІ КРИТЕРІЇ:

- При ендоскопічному дослідженні визначають поширеність, активність запально-деструктивних змін СОШ і ДПК - поверхневий (катаральний, еритематозний), змішаний, субатрофічний, нодулярний (гіпертрофічний і гіперпластичний), ерозивний, геморагічний гастрит та моторні порушення (дуодено-гастральний рефлюкс, дуоденостаз, недостатність передворотаря та ін.).

- При інтрагастральній рН-метрії (або фракційному шлунковому зондуванні) визначають секретоутворення (підвищене, нормальне, знижене) шлунку; кислотоутворення (гіперацидність, нормоациність, гіпоацидність); злужуючу функцію (нормальна, знижена).

- Біоптати СОШ і ДПК, взяті при ендоскопічному обстеженні, досліджують гістологічно (діагностика Г та ГД), визначають активність процесу, залученість залозистого апарату, розвиток, поширеність та зворотність атрофії, наявність метаплазії, інфікування НР та ін., а також для експрес-методів визначення НР.

- При рентгенологічному дослідженні виявляють ознаки запалення і моторні порушення шлунку і ДПК.

При УЗД виявляють супутню патологію жовчовивідних шляхів, підшлункової залози, печінки.

ХРОНІЧНИЙ ГАСТРОДУОДЕНІТ (ХГД) – хронічне рецидивуюче захворювання запального характеру, що супроводжується неспецифічною структурною перебудовою слизової оболонки та залозистого апарату шлунка та дванадцятипалої кишки (дистрофічні, запальні та дисрегенераторні зміни), розладом секреторної, моторної і, нерідко, інкреторної функціїшлунку та ДПК. Можлива поява метаплазії (шлункової, кишкової).

Переважають ХГД, асоційовані з інфекцією Helicobacter Pylori (НР). У дітей часто

зустрічаються ХГД алергійної природи, рефлюксні (асоційовані з дією жовчі, що ушкоджує).

У Міжнародній класифікації хронічний гастродуоденiт розглядається з урахуванням

етіології, ендоскопічних і гістологічних змін, характеру секрето- (кислото-) утворюючої

функції, стадії та тяжкості процесу (табл. 1).

В педіатрії придатна для користування сучасна робоча класифікація ХГ та ХГД, яка

прийнята та затверджена 7 Конгресом педіатрів Росії та країн СНГ в 2002 році (Москва)

Існує висока можливість трансформації ХГД у виразкову хворобу.

Найчастіше у дітей зустрічається хронічний ГД із гіперсекрецією та гіперацидністю.

Гіперацидні (нормоацидні) ХГД зустрічаються в 80-85 %, гіпоацидні - рідше. Найбільш

поширена форма у дітей – ХГД. У структурі хвороб шлунка та ДПК він складає 58-74 %.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.