Суб'єкт-суб'ектна взаємодія в педагогічній діяльності

Вчитель завжди діє як більш освічений, зрілий, відповідальний партнер учня. Ця відмінність виявляється навіть поза межами його професійної ролі. Із психолого-педагогічного погляду абсолютна рівність позицій між ними і небажана, оскільки неминуче призведе до негативних наслідків: панібратського, фамільярного ставлення учнів до вчителя, формування у них завищених, неадекватних самооцінок і рівнів домагань, відсутності поваги до авторитету і життєвого досвіду дорослих.

Статусна, рольова нерівність не заперечує рівності особистісної, оскільки найхарактернішою ознакою суб'єктності є здатність до вільної самореалізації на основі власного вибору. Взаємодіючи з учителем, учень виступає і суб'єктом, і об'єктом педагогічного впливу.

У педагогічному процесі недопустимо маніпулювати учнем, тобто незрілою, недосвідченою людиною, яка ще не знає своїх прав. Учня не можна змусити бути активним, навчити відповідати за свої вчинки і себе загалом, виявляти ініціативу тощо. Вчитель повинен надавати йому можливість самореалізуватися у навчальному процесі, сформувати у собі механізм самоуправління і саморегуляції, актуалізувати потребу в особистісному творенні власних цілей, усвідомленні засобів, дій, рефлексії, самоконтролю.

У кожній педагогічній ситуації рівень об'єктності та суб'єктності різний. У навчальній діяльності виникає чимало моментів, які потребують від учня обмеження активності, підкорення, вміння прийняти свою об’єктність як необхідність, дотримуватися запропонованої вчителем логіки поведінки.

У непростих ситуаціях взаємодії педагогу слід мати на увазі, що довірливе спілкування не можна нав'язати, воно виникає на основі природного бажання іншої людини. Процес особистісної взаємодії повинен розгортатися послідовно, перехід до наступного її етапу відбувається за наявності ознак подолання попередньої стадії. На практиці більшість учителів прагнуть досягти бажаного результату, не фіксуючи особливостей процесу досягнення.

Взаємодія педагога та учня, як правило, проходить такі стадії:

1) досягнення згоди, що передбачає нейтралізацію настороженості, тривожності партнера, пошук того, що об'єднує. Педагог та учень прагнуть з'ясувати те, що їх цікавить, домогтися узгодженості у міркуваннях і висновках;

2) пошук спільних інтересів. На цій стадії важливо нагромадити все, що підкреслює близькість, схожість позицій;

3) взаємне прийняття особистісних якостей і принципів. До цього етапу спілкування вже набуло позитивних ознак, що дає підстави для пошуку ґрунтовнішої основи поглиблення стосунків;

4) виявлення якостей, які створюють загрозу для взаємодії. Вона характеризується настороженістю підлітка, яка суттєво знижується; відсутністю страху щодо розкриття своїх тривог; погодженням із думкою стосовно наявності у підлітка негативних якостей;

5)перехід до реалізації головної мети — виховного, навчального і розвивального впливів;

6) узгодженість взаємодії, яка дає змогу розпочати принципову розмову про проблеми. На цій стадії негативні установки вже нейтралізовано, взаємної довіри досягнуто; з'являються можливості для розмови без побоювання бути незрозумілим, неупереджено сприймати аргументи партнера; відсутні особистісні конфлікти і психологічні бар'єри.

Важливою характеристикою педагогічної діяльності є її продуктивність, яка виявляється на таких рівнях:

1) мінімальний (репродуктивний): педагог переказує учням те, що знає сам; це непродуктивний рівень діяльності;

2) низький (адаптивний): педагог пристосовує своє повідомлення до особливостей аудиторії. Така діяльність є також малопродуктивною;

3) середній (локально моделюючий): педагог володіє стратегіями навчання учнів, знаннями, навичками, уміннями з окремих розділів курсу (формулювати педагогічну мету, усвідомлювати шуканий результат, підбирати систему і послідовність включення учнів у навчально-пізнавальну діяльність). Діяльність на такому рівні має середню продуктивність;

4) високий (системне моделювання знань учнів): педагог володіє стратегіями формування необхідної системи знань, навичок, умінь учнів. Така діяльність є продуктивною;

5) найвищий (системне моделювання діяльності і поведінки учнів): педагог володіє стратегіями перетворення свого предмету на засіб формування особистості учня, його потреб у самовихованні, самоосвіті, саморозвитку. Здійснювана в такий спосіб педагогічна діяльність має високу

продуктивність.

Отже, педагог як суб'єкт педагогічної діяльності поєднує в собі індивідуальні, особистісні, суб'єктні властивості, що забезпечує ефективність його діяльності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Педагог як суб'єкт педагогічної діяльності	\|	Педагогічні уміння

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.