МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Регламентування діяльності структурних підрозділівРегламентування посадових обов’язків Термін „регламент” французького походження – це сукупність правил, що визначають порядок діяльності державного органу, підприємства, установи, організації, а також порядок проведення засідань та конференцій. Існуючі регламенти можна класифікувати для підприємства залежно від елементів системи управління: регламенти, що регулюють діяльність підприємства в цілому як юридичної особи; регламенти, що регулюють роботу персоналу як сукупності взаємопов’язаних груп працівників; регламенти з інформаційного забезпечення; регламенти, що регулюють роботу з технікою управління; регламенти, що нормують процес управління. До регламентів, що регулюють роботу персоналу управління як взаємопов’язаних груп працівників, відносяться правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про підрозділи, посадові інструкції тощо.(Егоршин,224) Так, регламентування посадових обов’язків – це процес чіткого визначення і документального закріплення переліку обов’язкових для виконання працівником функцій і завдань, а також прав та відповідальності. Воно базується на поділі й кооперуванні праці в організації та сприяє: - ефективному добору, розстановці та використанню персоналу; - зміцненню виконавської дисципліни; - створенню організаційно-правової бази діяльності працівників; - підвищенню відповідальності працівників за результати діяльності; - забезпеченню об’єктивності при атестації працівників, заохоченні або застосуванні дисциплінарних стягнень; - запобіганню трудових спорів; - підвищенню ефективності діяльності організації. Діяльність організації в цілому, її першого керівника регламентується чинним законодавством України, статутом організації або положенням про організацію, зареєстрованим чи затвердженим в установленому порядку. Деякі аспекти діяльності першого керівника можуть регулюватись контрактом, який він укладає з роботодавцем. Діяльність виконавчого директора може додатково регламентуватись його посадовою інструкцією, яку затверджує представник роботодавця. Діяльність заступників першого керівника організації регламентується наказом про розподіл функцій та обов’язків між керівником і його заступниками. Додатковими засобами регламентування діяльності заступників можуть слугувати контракти і посадові інструкції.
Структурний підрозділ організації – це спеціально створений орган управління з чітко окресленими завданнями, функціями, правами та відповідальністю за конкретну ділянку роботи [2,6]. У практиці діяльності різних організацій найчастіше зустрічаються такі види структурних підрозділів: - департаменти; - управління; - служби; - відділи; - відділення; - цехи; - бюро; - сектори; - лабораторії; - дільниці. Необхідність створення у структурі організацій тих чи інших підрозділів залежить від багатьох чинників, головними серед яких є особливості та масштаби діяльності, фінансові можливості, наявність кваліфікованих кадрів, ефективність управління тощо. Діяльність трудових колективів, формально об’єднаних у структурні підрозділи, регламентується положеннями про структурні підрозділи. Положення про структурний підрозділ–це організаційно-правовий документ, який регламентує діяльність конкретної структурної одиниці у складі організації. Форма і структура цього документа не стандартизовані, тому в практиці управління організаціями можуть зустрічатись положення, що суттєво відрізняються структурою одне від одного. Домінують два підходи щодо структури й змісту положення про структурний підрозділ. Згідно з першим - цей документ регламентує завдання і функції підрозділу, права, обов’язки і відповідальність керівника. Згідно з другим - керівник повинен мати відповідну посадову інструкцію, а “Положення” не включає розділи, які регламентують діяльність керівника. З урахуванням практичного досвіду рекомендується така структура положення: 1. Загальна частина; 2. Основні завдання; 3. Функції; 4. Структура; 5. Службові взаємозв’язки з іншими підрозділами; 6. Права; 7. Відповідальність. Положення розробляється на підставі розподілу завдань і функцій між структурними одиницями організації й затверджується першим керівником. У розділі “Загальна частина” необхідною є інформація про: - місце підрозділу в структурі організації; - порядок створення і ліквідації підрозділу; - підпорядкованість; - керівництво підрозділу; - основні нормативно-правові документи, якими повинен керуватись підрозділ у своїй діяльності. У розділі “Основні завдання” наводиться стислий перелік питань або проблем, для розв’язання яких і створюється структурний підрозділ. Розділ “Функції” містить розгорнутий перелік робіт або дій, виконуваних персоналом підрозділу для забезпечення поставлених перед ним завдань. Цей перелік має бути узгоджений з відповідним розділом “Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників”. Структура кожного конкретного підрозділу визначається керівником організації, виходячи з обсягу, складності виконуваних робіт, поділу праці та штатно-фінансових можливостей. У розділі “Службові взаємозв’язки з іншими підрозділами” визначаються організаційні та інформаційні взаємодії між підрозділами як по горизонталі, так і по вертикалі (проекти яких документів готує даний підрозділ, з ким їх погоджує, від кого яку інформацію одержує, коли яку інформацію в які строки передає тощо). У розділі “Права” наводиться перелік делегованих підрозділу прав, користування якими сприяє виконанню закріплених завдань і функцій. Наприклад: одержувати від інших підрозділів необхідну для роботи інформацію, вести переписку, давати роз’яснення, консультувати з питань, що входять до компетенції підрозділу. У розділі “Відповідальність” зазначається, за що персонально відповідає керівник структурного підрозділу. Стилістично неправильно формувати складові відповідальності в негативній формі на зразок: неналежне забезпечення, неякісну підготовку і т.п.
Читайте також:
|
||||||||
|