Мотивація персоналу: сутність і значення

При плануванні і організації роботи керівник перш за все визначає, що конкретно повинна зробити організація, як і хто повинен це виконати. Правильний вибір дозволяє керівникові координувати зусилля багатьох людей і втілювати у життя їх потенційні можливості. Здійснюючи цей процес, керівники використовують принципи мотивації.

У науковій та довідковій літературі термін „мотивація” трактується неоднаково, хоча більшість визначень вітчизняних і зарубіжних вчених зводяться до наступних:

1) процес внутрішнього спонукання індивіда до активної діяльності, до досягнення поставлених цілей, і процес свідомого вибору людиною певної лінії поведінки, яка ґрунтується на внутрішніх і зовнішніх факторах, або, іншими словами, на мотивах і стимулах;

2) процес створення умов, що впливають на поведінку людини і дозволяють зацікавити її до активної сумлінної праці;

3) сили, що існують усередині людини або поза нею, і які збуджують у ній ентузіазм і завзятість за виконання певних дій.

Мотивація праці – це прагнення працівника задовольнити потреби (одержати певні блага) за допомогою трудової діяльності. У структуру мотиву праці входять:

? потреба, що хоче задовольнити працівник;

? благо, здатне задовольнити цю потребу;

? трудова дія, необхідна для одержання блага;

? ціна – витрати матеріального і морального характеру, пов’язані із здійсненням трудової дії.

До основних принципів мотивації персоналу відносять:

? принцип полімотивованості трудового процесу – припускається, що на поведінку працівника впливає безліч мотивів, які часто або суперечать, або доповнюють один одного, тому мотиваційний вплив має бути спрямований на подолання конфлікту мотивів та активізацію найбільш дієвих з них;

? принцип ієрархічної організації мотивів – найбільш актуальними мотивами є незадоволені;

? принцип справедливості – найсильнішим мотиватором в організації є справедливість, проте варто пам’ятати, що „справедливість” – відносне поняття, яке для кожної людини має окремий зміст;

? принцип підкріплення – активізація мотиваційних станів відбувається за механізмом умовного рефлексу, що вимагає вчасного позитивного підкріплення вірної поведінки та обурливої реакції на негативну.

Якщо слідувати проведеним дослідженням, то виділяють чотири побажання працівників щодо мотивації їхньої праці. Першим побажанням є надання можливості навчатися, адже кожний працівник цінує можливість отримати нові знання, які змогли б підвищити їх інтелектуальний рівень та конкурентоспроможність на тій чи іншій роботі.

Друге місце посідає бажання гнучкості графіку роботи. Сучасні працівники цінують як робочий, так і вільний час. Кожна особа хоче мати вільний час, наприклад, для проведення його із сім’єю.

Третє місце займає особиста похвала (письмова чи публічна). Працівник бажає бачити не лише матеріальну винагороду, як думає більшість керівників. Якщо людина старанно та вчасно виконала свою роботу, то словесна похвала призведе до більш трудомісткої та конкурентоспроможної роботи.

Четверте місце – це надання більшої самостійності та повноваження. Вищою формою мотивації праці є наділення працівників повноваженнями, наприклад використання ресурсів підприємства на власний розсуд без втручання керівника, керування іншими колегами та прийняття рішення для досягнення цілей даного підприємства.

Що ж стосується грошової винагороди, то при проведенні дослідження дійшли висновку, що вона займає одне із останніх місць у списку. Звичайно кожній людині для нормального життя потрібні гроші. Однак сучасна робота враховує більш широке розуміння заохочення, яке зводиться не лише до розміру заробітної плати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 11	\|	Мотиваційний механізм та його складові

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.