Прогнозування остаточних затрат по всьому проекту або його частинах у розрізі елементів робочої і витратної структур має важливе значення для керівника проекту та менеджерів і відіграє значну роль у прийнятті рішення про закриття проекту після його початку. Незалежно від причин така інформація запитується одразу, як тільки починаються роботи. Ці оцінки мають дуже важливе значення, проте є небезпека механістичного і суб’єктивного підходів.
Метод, який ми розглянемо, — метод прогнозування остаточних затратдля окремих сегментів проекту — ґрунтується на екстраполяції фактичних даних про хід виконання проекту на певну дату. Може бути використаний для оцінки та прогнозування:
1) окремих затрат по роботах, що розпочинаються;
2) елементів WBS, що розпочалися;
3) затрат по підрозділах, які розпочали роботу;
4) остаточних затрат на проект у цілому.
Планові затрати для робіт, що залишилися, визначаються як різниця між плановим бюджетом на весь проект і скоригованим бюджетом на кінець періоду, що оцінюється:
, (6.8)
де Сзал - плановий бюджет на певну дату;
- плановий бюджет на весь проект (або роботу);
- скоригований бюджет на певну дату.
Враховуючи тенденції, які склалися, прогнозна оцінка затрат по роботах, що залишилися ( ) визначається за формулою
, (6.9)
де Сзал - планові витрати для робіт, що залишилися;
Kв - коефіцієнт по витратах.
Прогнозні остаточні витрати на проект визначаються як сума залишкових прогнозних витрат і фактичних затрат за вже виконаниними роботами:
, (6.10)
де - залишкові прогнозні витрати;
- фактичний бюджет на певну дату.
Отже, важливо підкреслити, що метод дає змогу не тільки прогнозувати остаточні затрати по роботах, які вже розпочалися, а й визначати витрати по майбутніх роботах на підставі тенденцій, що склалися по попередніх роботах або ж по даному підрозділу.