Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Роль спадкових та середових чинників у появі природних здібностей

1. Основні чинники, що впливають розвиток людини

Розвиток людини — це процес становлення та формування її особистість під впливом зовнішніх й наявність внутрішніх, керованих і некерованих чинників. Розвиток є процес фізичного, розумового і морального зростання чоловіки й охоплює все кількісні і якісних змін уроджених і набутих властивостей. Розвиток людину, як процес фізичного, розумового і морального дозрівання, сутнісно, означає перетворення дитини, біологічного індивіда, який володіє задатками людину, як представника біологічного роду, на людину особистість, члена людськогообщества.[1]

Розвиток людини може бути зведено тільки в кількісному зміни успадкованих і закладених у ньому від народження ознак.

Розвиток — це передусім якісних змін в організмі й психіці людини. Ці зміни за умов певної домашньої та соціальній середовища, впливу те, якілюдей[2].

У процесі розвитку людина втягується у різні види діяльності, проявляючи внутрішньо властиву йому активність у грі, праці, вченні. Ця діяльність збагачує його життєвий досвід, зіштовхує з різними людьми, спілкування із якими також сприяє його розвитку, придбання досвіду соціальних контактів.

Рушійними силами розвитку людини є суперечності між виникаючими під впливом об'єктивних чинників потребами людини, починаючи з простих фізичних, матеріальних потреб і закінчуючи вищими духовними, і коштами та можливостями їх задоволення. Ці потреби створюють мотиви тієї чи іншої виду, спрямованої з їхньої задоволення, спонукають спілкування зі людьми, для пошуку засобів і джерел задоволення своїхпотребностей.[3]

У процесі розвитку чоловіки й встановлення численних контактів є і формування її особистість, що відбиває соціальну бік її розвитку, його громадську сутність.

Зеньковський пропонував таку схему чинників розвиткуличности[4]:

1. Спадкоємність:

а )фізична (таланти, моральний потенціал батьків «вкоріненість гріха», психофізіологічні особливості);

б) соціальна (соборність);

в) духовна, його «хрест».

2. Середовище :

а) соціальна спадковість (традиції);

б) соціальне середовище (коло спілкування);

в) географічна середовище.

3. Виховання:

а) соціальне;

б) активність (самовиховання).

Спадкоємність визначають як сукупність природних властивостей організму, переданих від покоління до покоління, чи як «властивість живих систем відтворювати своєї організації, чи, інакше кажучи, властивість живих організмів відтворювати масі собі подібних у низціпоколений»[5].

Біологічна спадковість має значення у житті. Вона зберігає людину, як природне істота, як унікальну популяцію (вид) в біологічному світі. З народженням дитина успадковує багато вроджені властивості і інстинкти, які стосуються групі безумовних рефлексів (по І.П.Павлову)[6]. До них належать:

· травні рефлекси (слиновиділення),

· оборонні (вилучання рук від гарячого, заплющування очей при яскравому світлі),

· орієнтовні (реакція на звук, світ і т.д.).

Ведучи мову про нерозривної зв'язку людини з тваринним світом, треба сказати, що це властивості характерні і вищих тварин.

Однак у межах біологічної еволюції виникла нову форму відображення, забезпечила перехід предків у сприйнятті сучасних людей:

· розвиток «власне людських задатків» (спрямування вертикальному становищі — прямоходіння, розвиток мови),

· схильність до цілеспрямованому праці,

· розвиток розумових здібностей людини,

· усвідомлення своїх дій, вчинків, діяльності.

Спадкоємність програмує передачу від дорослих дітям низки біохімічних, фізичних якостей:

· фізичний образ,

· колір волосся,

· фізичні дані;

· групу крові й резус-фактор,

· задатки здібностей;

· програмує також властивості нервової системи,

· властивості зорових органів (дальтонізм, особлива чутливість, колір очей) ідр.[7]

Біологічна спадковість визначає а саме загальне, що робить людини людиною, і то чудове, що робить людей настільки різними й зовнішньо та внутрішньо. Під спадковістю розуміється передача від своїх батьків про дітей певних якостей і особливості, закладених їх генетичну програму.

Велика роль спадковості у тому, вона дитина отримує людський організм, людську нервову систему, людський мозок і органи почуттів. Від батьків дітям передаються особливості статури, забарвлення волосся, колір очей, шкіри – зовнішні чинники, що різнять одну людину від іншого. По спадщині передаються і пояснюються деякі особливості нервової системи, основі яких розвивається певний тип нервовоїдеятельности.[8]

Спадкоємність передбачає також формування певних здібностей до якоїсь галузі діяльності з урахуванням природних задатків дитини. За даними фізіології і психології, уродженими в людини не є готові здібності, а лише потенційні можливості їх розвитку, тобто. задатки. Прояв та розвитку здібностей дитини великою мірою залежить та умовами його життя, освіти і традиції виховання. Яскраве прояв здібностей прийнято називати обдарованістю, чи талантом.

Природні особливості (задатки) є потенційним умовою формування здібностей. Вони обумовлені індивідуальнимиструктурно-функциональними відмінностями мозку іречедвигательних органів, органів почуттів, та його слід провадити лише яканатомо-морфологические передумовиспособностей[9].

Показник розвиненості людини проявляється через інтегровану розвиненість його здібності. Вирізняють загальні та спеціальні здібності. Загальні здібності визначають успіхи людини у різні види діяльності. Це

· розумові здібності,

· тонкість і точність ручних рухів,

· розвинена пам'ять,

· досконала і низку інших.

Спеціальні здібності розкривають індивідуальність особи і визначають успіхи людини у специфічних напрямах, реалізації яких необхідні задатки особливий та його розвиток. До них віднести:

· математичні,

· музичні,

· лінгвістичні,

· літературні,

· художньотворчі,

· технічні,

· спортивні,

· організаторські,

· економічні та ін.

Загальні і спеціальні здібності можуть гармонізувати між собою, взаємно доповнювати, кмпенсувати, посилювати і збагачувати одне одного .

Значний теоретичний інтерес представляє питання успадкування задатків і здібностей до якогось виду, точніше, до галузі діяльності (мистецтву, конструювання, математики й т. п.). Щоб відповісти це питання основне значення має тут відоме положення До. Маркса певні життєвих силах, якими людина наділений від природи Так, До. Маркс писав: «Людина є сам природним істотою. Як природного істоти, притому живого природного істоти, він... наділений природними силами, життєвими силами, будучи діяльним природним істотою, ці сили перебувають у ньому вигляді задатків і здібностей яквлечений...»[10]. Цей вислів До. Маркса вказують, передусім, те що, що у вихованні необхідно враховувати природну природу людини, вишукуючи його задатки й уміння, визначаючи характері і спрямованість закладених у ньому життєвих сил, особливості потягу, схильностей та інтересів.

Ця спрямованість життєвих сил, закладених природі чоловіки й які з формі задатків і здібностей, передбачає, передусім, можливість успішну діяльність окремими (загалом досить широкого) областях. Реалізація їх великою мірою залежить та умовами життя та виховання уже.

>Наследование здібностей окремими сім'ях, т. е. появу у ряді поколінь людей, обдарованих у сфері, пояснюється багато в чому лише передачею у спадок певних задатків, а й тим, що у цих сім'ях діти виховувалися у атмосфері інтересу до якогось виду діяльності, їх досить рано почали залучати до цієї бурхливої діяльності.

Слід зазначити, що задатки характеризують лише загальні галузі діяльності. Не орієнтовані певний вид праці, або творчості, що завждиконкретно-исторически обумовлені й пов'язані з деякими видами виробництва, мистецтва, науки, визначаються рівнем їх розвитку.

Ці задатки закладено у структурі мозку, органах почуттів,речедвигательних органах і служать однією з умов успішності виконання потім певною конкретною діяльності, обраної самим людиною під впливом умов та соціальні обставини життя. Однак у значно краще успіх у цій галузі діяльності буде забезпечено старанністю, самої практикою та подальшим накопиченням досвіду у сфері цього виду праці.

Особливо гострі, принципові теоретичні суперечки викликає запитання про успадкування або наявність уроджених здібностей до інтелектуальної діяльності. Педагогіка визнає, може бути несприятлива у розвиток інтелектуальних здібностей спадковість, наприклад млявість клітин кори півкуль мозку дітей алкоголіків, деякі спадкові хвороби та, зокрема, психічні захворювання. А у нормальних (здорових) людей розбіжності у типах вищої нервової діяльності надають відоме своєрідність перебігові розумових процесів, але з визначають якості й досяг рівня самої інтелектуальної діяльності Передусім слід визнати, що успішний розвиток пізнавальних процесів і здатність учитися фізично здорових і психічно нормальних людей багато чому визначається тим, у які умови навчання вонипоставлени[11].

Визнаючи можливе біологічне нерівність задатків і здібностей, педагогіка наголошує не так на виявленні розбіжностей пристосувань до них навчання, але в створенні рівних умов розвитку наявних проблем кожного задатків і здібностей. Сучасна система навчання і виховання насправді забезпечує це рівність умов розвитку усіх і кожного, що ні виключає диференційованого підходи до учням та врахування їх індивідуальних особливостей.

Так само гостро стоїть питання успадкування психічних властивостей і зумовленості форм поведінки фізіологічними задатками.

Розвиток людини з фізіологічної погляду — дуже складного процесу. Різні його органи влади й системи різними етапах вікового дозрівання розвиваються по-різному, спостерігається відома нерівномірність інескорректированность їх розвитку на окремі періоди розвитку і дорослішання людини, що у своє чергу б'є по особливостях психічного розвитку дітей різного віку, полегшуючи чи, навпаки, ускладнюючи роботу вихователів. Наприклад, особливі труднощі представляє через особливостіанатомо-физиологического розвитку виховання підлітків. Але це це не дає підстави вважати, що ті чи якихось інших форм поведінки закладено у людині від природи.

Сучасна педагогіка та колективна психологія стверджують, що це психічні якості особистості купуються у процесі життєдіяльності людини у праці та її спілкуванні з довкіллям. У людині від народження не закладено ніяких ні соціальних, ні асоціальних програм поведінки, т. е. її поведінка у суспільстві біологічно не запрограмовано. Люди народжуються вільними від моральних цінностей і поглядів на формах поведінки й ставлення до іншим, та інформаційний процес формування цих особистісних якостей кожному за людини починається фактично від початку. А позаяк кожному за він відбувається уиндивидуально-неповторимих умовах, навіть за однакових зовнішніх умов (бо в кожної людини різні ними реакції), кожен із новачків розвивається по-своєму - і формує свого індивідуального ставлення до світу, що ні заперечує загальних закономірностей формування особистості людини у умовах цілеспрямованоговоспитания.[12]

Психіка людини, його психічні прояви формуються під впливом зовнішніх умов, завжди переломлюючи через внутрішні індивідуальні умови кожного, і результат, продуктом цього взаємодії.

Соціальні боку, особистість людини формуються лише за допомогою соціальних умов не можуть бутипредетерминировани біологічними основамичеловека[13].

Говорячи про роль спадковості у формуванні та розвитку дитини, не можна ігнорувати те що, що є ряд хвороб Паркінсона й патологій, які можуть мати спадковий характер, наприклад, хвороби крові, шизофренія, ендокринні розлади. Спадкові захворювання вивчає медична генетика, проте їх слід враховуватиме й у процесі соціалізації дитини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вчення Павлова про типи вищої нервової діяльності	\|	Вчення авлова про 2 сигнальні системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.