Пізнавальні процеси

Інтелектуальний розвиток полягає не у нагромадженні нових вмінь та перетвореннях окремих властивостей інтелекту, а у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, тобто сукупності індивідуальних варіацій у способах сприймання, запам’ятовування і мислення, за якими стоять різні шляхи набування, нагромадження, переробки та використання інформації.

У розвитку сприймання проявляється довільність, цілеспрямованість у спостереженнях. Цілісність (на основі усвідомленого, в результаті інтеграції відчуттів різних модульностей), осмисленість (включення досвіду, знань), предметність (виокремлення властивостей, призначення), вибірковість (виокремлення у свідомості одного з об’єктів).

У розвитку пам’яті слід зазначити довільність запам’ятання, удосконалення способів та раціональних прийомів запам’ятовування (розподіл на смислові одиниці, групування, порівняння), самоконтролю результатів запам’ятання (функціонування метапам’яті).

Проявляється здатність свідомо розподіляти і переключати увагу (пов’язано з розвитком логічного мислення). Розвиток після довільної уваги. Індивідуальні відмінності проявляються у стійкості, обсягу, концентрації уваги.

У діяльності, у розвивається творча уява, репродуктивна удосконалюється за рахунок сприйняття креслень, описів. Уява стає керованим процесом, більш критичне ставлення до мрій про майбутнє.

В інтенсивному інтелектуальному дозріванні провідна роль належить розвитку мислення. Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а й інструментом пізнання об’єктивної дійсності в її закономірних зв’язках і відношеннях. В навчальній діяльності формуються інтелектуальні здібності та теоретичне мислення, проявляється прагнення до самоосвіти. Самостійність мислення проявляється в незалежному, самостійному виборі професійної діяльності.

Емоційно-вольова сфера. Гормональні і фізіологічні процеси послаблюють вплив на особливості емоційної сфери. Зростає рівень самоконтролю, зростає стриманість (незалежно від типу нервової системи), більша диференційованість емоційних реакцій, зміни настрою, чутливість до оцінки, висока самовпевненість, надмірна критичність. Тонка чутливість може вживатися з черствістю, соромливість з розв’язністю, потреба у визнанні з незалежністю, боротьба з авторитетами – з обожнюванням кумирів, чуттєве фантазування – з сухим мудруванням. Іноді спостерігаються акцентуації характеру.

Криза юнацького віку («зустрічі з дорослістю»).Переживання молодих людей пов’язані з самовизначенням, пошуком свого місця в світі дорослих. Суперечність між вимогами реального життя та власних уявлень (завищені очікування, недооцінка зовнішніх труднощів, необґрунтований оптимізм чи негативізм) є кризовим моментом в юності. Молода людина обирає між «Я-реальним» і «Я-ідеальним» на користь першого. Мрії юності поступаються активній діяльності молодої людини. Також характерною є криза ідентичності, пов’язана з сумнівами в тотожності самому собі, втраті власних орієнтирів. Успішним подоланням кризи є здобуття дорослої ідентичності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні психологічні новоутворення.	\|	Тезаурус до теми 6: «Психологія періоду дорослості»

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.