У доповіді суддя коротко повинен викласти:

• хто, до кого і які вимоги заявив, їх основи;

• якщо у справі є письмові заперечення відповідача, то доповідається їх суть;

• наявні у справі докази.

Чітко викладений доповідь справи не тільки дає потрібний напрямок у дослідженні фактичних обставин, а й допомагає особам, присутнім у залі судового засідання, краще зрозуміти все, що відбувається тут.

Закінчивши доповідь справи, головуючий запитує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони закінчити справу укладенням мирової угоди.

Всі розпорядчі дії, вчинені сторонами в залі судового засідання, повинні бути чітко зафіксовані. Заява позивача про відмову від позову, визнання позову відповідачем або умови мирової угоди сторін повинні бути занесені до протоколу судового засідання і підписані відповідно позивачем, відповідачем або обома сторонами. Якщо названі розпорядчі дії виражені в адресованих суду письмових заявах, то ці заяви повинні бути долучені до справи, про що зазначається у протоколі судового засідання. До прийняття відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін головуючий роз'яснює позивачеві або сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.

Про прийняття відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У визначенні необхідно вказати умови затвердженої мирової угоди сторін. При визнанні позову і прийняття його судом виноситься рішення про задоволення заявлених позивачем вимог. Згідно з ч. 2 ст. 39 ЦПК суд не приймає визнання позову відповідачем і не затверджує мирової угоди, якщо ці дії суперечать закону або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб. У разі неприйняття судом визнання позову відповідачем або не затвердження мирової угоди сторін суд виносить про це мотивовану ухвалу і продовжує розгляд справи по суті.

Якщо зазначені розпорядчі дії не були здійснені, суд переходить до заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі. Спочатку суд заслуховує пояснення позивача і бере участь на його стороні третьої особи, потім пояснення відповідача і бере участь на його стороні третьої особи, після цього дають пояснення інші особи, які беруть участь у справі. Прокурор, представники державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій, громадяни, які звернулися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб, дають пояснення першими. Замість сторін і третіх осіб пояснення у суді можуть давати їх представники. Це не позбавляє сторони та третіх осіб права дати додаткові пояснення, від яких вони можуть і відмовитися, якщо вважають, що представники повно і правильно виклали їх позицію у справі.

З метою повного з'ясування фактичних обставин бере участь у справі надається право задавати один одному питання. Питання задаються з дозволу головуючого, який повинен слідкувати, щоб за змістом вони ставилися до суті справи, що розглядається. Питання, що не мають відношення до процесу, необхідно відхиляти. Письмові пояснення осіб, які беруть участь у справі, а також пояснення, отримані судом у порядку судового доручення або шляхом забезпечення доказів (ст. 62 і 64 ЦПК), оголошуються головуючим. Оголошувати письмові пояснення осіб, які беруть участь у справі, найчастіше доводиться в тих випадках, коли особа не з'явилася в судове засідання, і суд виніс ухвалу про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши й оприлюднивши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд повинен встановити послідовність подальшого дослідження доказів: порядок допиту свідків, експертів та дослідження інших доказів. Це питання суд вирішує, заздалегідь вислухавши думку присутніх у залі судового засідання осіб, які беруть участь у справі. Найчастіше суд починає дослідження доказів з допиту свідків. Кожен свідок допитується окремо у відсутності інших, ще не допитаних свідків. Допитаний свідок залишається в залі засідання до закінчення розгляду справи, якщо суд не дозволить йому вийти раніше.

Головуючий, встановивши особу свідка, роз'яснює йому обов'язок говорити суду тільки правду і попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань. Після цього у свідка відбирається підписка про те, що йому роз'яснені його обов'язки і відповідальність.

Свідкові, яка не досягла 16 років, головуючий роз'яснює тільки його обов'язок правдиво розповісти все відоме у даній справі.

Головуючий, виявивши ставлення свідка до осіб, які беруть участь у справі, пропонує йому повідомити все, що особисто йому відомо в справі. Свої свідчення свідок викладає у формі вільної розповіді про відомі йому обставини. Після цього свідку можуть бути задані питання. Першим задає питання особа, за заявою якого викликано свідка, і його представник, потім - інші особи, які беруть участь у справі, та представники. Свідкові, викликаному за ініціативою суду, першим ставить питання позивач. Судді можуть задавати питання свідкові в будь-який момент.

Свідок може бути допитаний повторно судом (ст. 177 ЦПК). Є спеціальні правила, що регулюють допит неповнолітнього свідка. Згідно зі ст. 179 ЦПК при допиті свідків у віці до 14 років, а за розсудом суду і при допиті свідків у віці від 14 до 16 років викликається педагог. У разі необхідності викликаються їх батьки, усиновителі опікуни або піклувальники. Зазначені особи можуть з дозволу головуючого задавати свідкові запитання. У виняткових випадках, коли це треба для встановлення обставин справи, на час допиту неповнолітнього свідка із залу судового засідання за ухвалою суду може бути видалено та чи інша особа, яка бере участь у справі, або хто-небудь з громадян, присутніх у залі засідання. Особі, яка бере участь у справі, після повернення в зал засідання має бути повідомлено показання неповнолітнього свідка і надана можливість задавати свідкові запитання.

Свідок, який не досяг 16 років, після закінчення допиту видаляється із залу судового засідання, крім випадків, коли суд визнає необхідною присутність цього свідка в залі засідання. Свідок при дачі показань може користуватися письмовими матеріалами в тих випадках, коли показання пов'язані з будь-якими цифровими або іншими даними, які важко утримати в пам'яті. Ці матеріали пред'являються суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути долучені до справи за ухвалою суду.

Показання свідків, зібрані в порядку судового доручення (ст. 62 ЦПК), в порядку забезпечення доказів (ст. 64 ЦПК) або в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 70, ст. 170 ЦПК, оголошуються в судовому засіданні.

Шляхом оголошення досліджуються і письмові докази. Згідно зі ст. 181 ЦПК письмові докази або протоколи їх огляду, складені в порядку, передбаченому ст. 62, 64, п. 9 ч. 1 ст. 150 ЦПК, оголошуються в судовому засіданні. Оголосивши письмові докази, головуючий повинен пред'явити їх особам, які беруть участь у справі, представників, а в необхідних випадках - експертам, спеціалістам і свідкам. Після цієї особи, які беруть участь у справі, можуть дати пояснення щодо змісту і форми зазначених доказів.

З метою охорони особистого листування і особистих телеграфних повідомлень особисте листування та особисті телеграфні повідомлення громадян можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, між якими це листування і телеграфні повідомлення відбувалися. В іншому випадку таке листування і телеграфні повідомлення оголошуються та досліджуються у закритому судовому засіданні. Про це суд повинен винести спеціальне визначення.

У судовому засіданні може бути зроблено заяву про підробленості наявного у справі або щойно наданого докази. У цьому випадку суд може для перевірки цієї заяви призначити експертизу або запропонувати сторонам подати інші докази. Якщо суд прийде до висновку про підробленості документа, він усуває його з числа доказів.

Далі суд приступає до дослідження речових доказів. Їх дослідження має свою специфіку. Вони, наприклад, не можуть бути оголошені, як письмові. Речові докази оглядаються судом, результати огляду повинні бути оприлюднені і занесені до протоколу засідання. Після цього речові докази пред'являються особам, які беруть участь у справі, та їх представникам, а в необхідних випадках - експертам і свідкам. Особи, яким пред'явлені речові докази, можуть звертати увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до протоколу судового засідання.

Письмові та речові докази, які неможливо або важко доставити до суду, оглядаються і досліджуються за місцем їх знаходження або в іншому визначеному судом місці. Про виробництво огляду на місці суд приймає ухвалу. Про час і місце огляду сповіщаються особи, які беруть участь у справі, та їх представники, проте їх неявка не перешкоджає виробництву огляду. У необхідних випадках також викликаються експерти, спеціалісти і свідки.

Результати огляду заносяться до протоколу судового засідання. До протоколу додаються складені чи перевірені при огляді плани, схеми, креслення, розрахунки, копії документів, а також письмові висновки експерта і консультація фахівця, якщо вона дана в письмовій формі. На відміну від ЦПК 1964 ЦПК 2002 допускає відтворення в судовому засіданні аудіозаписи або відеозапису (ст. 185 ЦПК).

При відтворенні звуко-чи відеозаписів, які містять відомості особистого характеру, а також при їх дослідженні застосовуються передбачені ст. 182 ЦПК правила, що регулюють оголошення і дослідження особистого листування і телеграфних повідомлень громадян.

Відтворення звукозапису, відеозапису проводиться в залі засідання або в іншому, спеціально обладнаному для цієї мети приміщенні, з відображенням у протоколі судового засідання відмітних ознак відтворюють джерел доказів і з зазначенням часу відтворення. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. При необхідності відтворення звукозапису або відеозапису може бути повторений повністю або в будь-якій частині.

Для з'ясування містяться у звуко-чи відеозаписах відомостей суд може залучити фахівця, в необхідних випадках - призначити експертизу.

Якщо буде заява про те, що наявне у справі доказ подложно, суд може для перевірки цієї заяви призначити експертизу або запропонувати сторонам подати інші докази. Встановивши, що представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять інших необхідних даних, заповнити які сторони не можуть, суддя має право запропонувати їм подати додаткові докази, а у випадках, коли подання таких доказів для названих осіб важко, на їх прохання витребує від громадян або організацій письмові та речові докази (ч. 3 ст. 50, ч. 8 ст. 142 ЦПК). Якщо по справі проводилася експертиза, то після відтворення звуко-чи відеозаписів суд повинен дослідити і висновок експерта. Головуючий до допиту експерта попереджає його про відповідальність за необгрунтовану відмову або ухилення від укладення або дачу завідомо неправдивого висновку. Експерт дає висновок у письмовій формі. Така форма укладання зумовлює і спосіб його дослідження. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні. З метою роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути задані питання. Першим задає питання особа, за заявою якого призначений експерт, і його представник, а потім - інші особи, які беруть участь у справі, та їх представники. Експертові, призначеного за ініціативою суду, першим пропонує питання позивач і його представник. Суддя має право задавати питання експерту будь-якої миті його допиту.

Висновок експерта досліджується в судовому засіданні, оцінюється судом поряд з іншими доказами і не має для суду заздалегідь встановленої сили. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні по справі. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку експерта суд може призначити додаткову експертизу, доручивши її виробництво того ж або іншому експерту. При виникненні сумнівів щодо правдивості або обгрунтованості раніше даного висновку, наявності протиріч між висновками декількох експертів суд може призначити з тих самих питань повторну експертизу, виробництво якої доручається іншому експерту або іншим експертам. В ухвалі про призначення додаткової або повторної експертизи повинні бути викладені мотиви незгоди суду з раніше даним висновком експерта або експертів.

За чинним ЦПК в необхідних випадках суд може залучати фахівців для отримання консультацій, пояснень і надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання планів і схем, відбору зразків для експертизи, оцінки майна). Потреба в цьому може виникнути при огляді письмових чи речових доказів, прослуховуванні звукозаписів, перегляді відеозаписів, при призначенні експертизи, допит свідків, вжиття заходів щодо забезпечення доказів та ін

Особа, викликана як фахівця, зобов'язана з'явитися в суд, відповідати на поставлені судом питання, давати усні чи письмові консультації і пояснення, за необхідності надавати суду технічну допомогу.

Спеціаліст дає суду консультацію в усній або в письмовій формах, виходячи з професійних знань і роду діяльності, без проведення спеціальних досліджень, що призначаються за ухвалою суду. Консультація фахівця, дана в письмовій формі, оголошується в судовому засіданні і приєднується до справи. Усні консультації та роз'яснення спеціаліста заносяться до протоколу судового засідання.

З метою роз'яснення і доповнення консультації спеціаліста можуть бути задані питання. Першим задає питання особа, за заявою якого був притягнутий фахівець, і його представник, а потім - інші особи, які беруть участь у справі, та їх представники. Фахівцеві, залученому за ініціативою суду, першим ставить питання позивач і його представник. Судді мають право ставити питання спеціалісту в будь-який момент його допиту.

Після дослідження всіх доказів головуючий надає слово для висновку у справі прокурора, представнику державного органу і органу місцевого самоврядування, які беруть участь у процесі відповідно до ч. 3 ст. 45 і ст. 47 ЦПК. Прокурор, який вступив у процес відповідно до ч. 3 ст. 45 ЦПК, дає висновок по суті справи в цілому. У висновку прокурор повинен: коротко викласти суспільно-політичну значимість даної справи; докладно проаналізувати досліджені докази і вказати, які з них необхідно вважати достовірними, а які ні; викласти, які факти були встановлені в суді, які треба вважати невстановленими. У висновку прокурор повинен послатися на правові норми, які повинні застосовуватися при вирішенні даної справи, і вказати, як, на його думку, на підставі цієї норми слід вирішити справу. Усі висновки прокурора мають бути аргументовані.

Вислухавши висновок прокурора, представника державного органу і органу місцевого самоврядування, суд з'ясовує у інших осіб, які беруть участь у справі, та представників, не бажають вони виступити з додатковими поясненнями. За відсутності таких заяв головуючий оголошує розгляд справи по суті закінченим, і суд переходить до судових дебатів.

2.3 Судові дебати

Ця частина судового розгляду має свою мету - підвести підсумок проведеного дослідження доказів. Особи, які беруть участь у справі, висловлюють і аргументують свої висновки про те, які докази є достовірними, які обставини справи слід вважати встановленими, а які невстановленими, який зміст спірних правовідносин, який закон повинен бути застосований і як слід вирішувати справу. Позивач, як правило, просить суд позов задовольнити, відповідач - в позові відмовити.

Судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь у справі, і представників. У судових дебатах першими виступають позивач і його представник, а потім - відповідач і його представник. Третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору в уже розпочатому процесі, і його представник у дебатах виступають після сторін та їх представників. Третя особа, не яка заявила самостійних вимог на предмет спору, і його представник у дебатах виступають після позивача або відповідача, на стороні якого третя особа бере участь у справі. Прокурор, представники державних органів та органів місцевого самоврядування, організацій та громадяни, які звернулися до суду за захистом прав, свобод і охоронюваних законом інтересів інших осіб, виступають у судових дебатах першими. Після виголошення промов усіма учасниками судових дебатів вони можуть виступити з репліками у зв'язку зі сказаним у промовах. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві і його представникові.

Учасники дебатів не вправі у своїх виступах посилатися на обставини, які судом не з'ясовувалися, а також на докази, які не досліджувалися в судовому засіданні. Якщо суд під час або після судових дебатів визнає за необхідне з'ясувати нові обставини, що мають значення для справи, або дослідити нові докази, він виносить ухвалу про поновлення розгляду справи по суті. Після закінчення розгляду справи по суті судові дебати відбуваються в загальному порядку.

Після судових дебатів головуючий оголошує, що суд виходить до нарадчої кімнати для винесення рішення.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розгляд справи по суті	\|	Постанова і оголошення рішення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.