ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСТОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ФОТОСИНТЕЗУ

Загальні відомості. На частку органічних сполук, створюваних у ході фотосинтезу, приходиться близько 85% загальної біомаси рослинного організму. Тому зміна сухої маси може досить об'єктивно відбиватися на асиміляційній діяльності рослин. Саме цей показник є в основі методу визначення «нетто-асиміляції», або чистої продуктивності фотосинтезу.

Чиста продуктивність фотосинтезу (ЧПФ) являє собою приріст сухої маси рослин у грамах за певний час (доба), віднесений до одиниці листової поверхні (м²). Її розраховують періодичним добором проб рослин, у яких визначають загальну масу, масу окремих органів і площу листів. Далі «нетто-асиміляцію» [г/(м²*доба)] розраховують за формулою

де В₁, і В₂ - суха маса рослин на початку й наприкінці облікового періоду;

(В₂- В₁) — приріст сухої маси за п днів;

Л₁ і Л₂ — площі листів на початку й наприкінці періоду, м²;

0,5(Л₁+Л₂) — середня робоча площа листів за час досліду;

п — період між двома спостереженнями, днів.

При використанні формули допускають, що листова поверхня за час спостереження наростає рівномірно. У дійсності в більшості випадків площа листів збільшується нерівномірно. У зв'язку із цим запропонована інша формула для визначення чистої продуктивності фотосинтезу:

Рівняння найбільше задовільно виражає залежність «нетто-асиміляції» від приросту сухої речовини й динаміки наростання листової поверхні, одначе простіше користуватися першою формулою. Варто мати на увазі, що чим більше розрив у часі між пробами, тим менш точні результати визначення. Оптимальний час між пробами становить 7-10 днів, у періоди інтенсивного росту рослин воно може бути скорочене до 5 днів. Інше джерело похибок методу пов'язане із труднощами добору проб рослин, обумовленої великим розмаїттям культур, ценозів і умов зростання.

Неможливо точно врахувати й зміни маси підземних частин, які в деяких рослин служать основним місцем нагромадження пластичних речовин. Крім того, частина фотосинтетично засвоєного Карбону витрачається на подих і екзоосмос. Нарешті, у період фізіологічної зрілості рослин спостерігається стабілізація маси сухої речовини, а з віком відзначається навіть зниження кількості біомаси в результаті відмирання частини листового апарата й інших органів рослини. Однак швидкість фотосинтезу у функціонуючих листів може не мінятися або змінюватися дуже слабко.

У цьому випадку показник «нетто-асиміляції» вже не буде відображати реальний стан фотосинтетичної активності рослин. Перераховані обставини необхідно враховувати при використанні розглянутого методу. Метод визначення «нетто-асиміляції» ефективний при дослідженні фотосинтезу в природних умовах. Він дозволяє одержувати коштовний матеріал для вишукування найбільш раціональних шляхів підвищення продуктивності культурних і природних ценозів, прогнозування й програмування врожаїв, доцільного географічного розміщення сільськогосподарських рослин.

Показники чистої продуктивності фотосинтезу в природних умовах звичайно коливаються від 0,1 до 20 г і більше сухої речовини на 1 м² площі листів у добу: у злаків у фазі інтенсивного зростання — 40 - 50, в основних сільськогосподарських культур при сприятливих умовах — 4 - 10 г/(м²*доба).

Мета роботи.Визначити та розрахувати чисту продуктивність фотосинтезу насаджень сільськогосподарських культур.

Матеріали й устаткування. Рослини пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи. Технічні й аналітичні ваги, термостат, бюкси або металеві стаканчики, ножиці, папір.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОБОТА 4	\|	ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.