Теоретичні положення

За допомогою дистанційних методів вивчають фізичні поля Землі на відстані з метою отримання інформації про будову земної кори. Ці методи включають у себе аерофотозйомку і космозйомку. Фізичною основою аерокосмометодів є випромінювання і відбиття електромагнітних хвиль природними об"єктами. При дослідженнях, які проводяться з борту літаків, космічних кораблів і супутників, використовуються видимий і ближній інфрачервоний діапазони електромагнітного спектру (візуальні спостереження, фотозйомка, телевізійна зйомка) і методи, які реєструють невидиму частину електромагнітного спектру випромінювання Землі (фотоелектронна, інфрачервона, спектрометрична, радіолокаційна, ультрафіолетова, лазерна, тощо).

Аерометоди вирішують такі геологічні задачі: проведення на їх основі геологозйомочних і пошукових робіт усіх масштабів, вивчення тектоніки, новітніх рухів земної кори, структури рудних полів, геологічне вивчення морського шельфу, гідрогеологічні і географічні дослідження, встановлення гідрогеологічного режиму територій. Аерометоди поділяються на візуальні, аерофотографічні і фотоелектонні.

Аеровізуальні методи пов"язані із безпосереднім спостереженням досліджуваних об"єктів з повітря. Отримані результати переносяться на карту, записуються на магнітофонну плівку, можливе використання кінокамер і фотокамер.

Аерофотографічні методи - це фотографування земної поверхні з борту літака за допомогою фотоапаратів. Є найбільш універсальним і ефективним методом при геологічних дослідженнях територій. Дозволяють отримувати відображення об"єктів у видимій і близькій до неї частині спектру у будь-яких масштабах. За аерофотознімками в камеральних умовах за допомогою оптичних приладів можна створити об"ємну модель місцевості у заданому масштабі.

Аерофотозйомка є чорно-біла, кольорова, спектральна. Чорно-білі фотознімки передають зображення у чорно-білих тонах, кольорова - у кольорових, наближених до природних.

Спектральна зйомка виконується із кольоровими світлофільтрами на чорно-білу плівку; це дає можливість виявляти певні об"єкти, що слабо помітні або взагалі невидимі при звичайному фотографуванні.

Спектрозональна аерофотозйомка здійснюється на плівку з декількома фотографічними шарами. Фотографування об"єктів відбувається одночасно в декількох (2-х чи 3-х) різних зонах спектру, включаючи невидимі ультрафіолетову та інфрачервону зони. При цьому враховується властивість об"єктів у неоднаковій ступені відображати різні промені спектру. Двох- чи трьохшарові плівки дозволяють на одному знімку отримати зображення в різних умовних кольорах, що перекриваються, а це значно збільшує контрастність кольорового зображення деталей об"єкту.

Фотоелектронні методи дають можливість вести вивчення випромінюючих, відбиваючих і проникних властивостей електромагнітних коливань у різних геологічних об"єктах як у видимому, так і в невидимому діапазонах спектру. Коливання реєструються на магнітну стрічку електронно-променевою трубкою чи іншими детекторами, які в подальшому передають їх на фотоплівку і фотопапір.

При геологічному дешифруванні використовують як прямі ознаки, які відображають на аерознімку безпосередньо об"єкт, що дешифрується, так і побічні, які передають ті чи інші геологічні властивості об"єкту не прямо, а за допомогою інших ознак: рослинність, грунти, обводненість тощо.

До прямих ознак належать: геометрична форма , розміри, тон (колір), рисунок земної поверхні.

Форма. Зображення на плановому знімку близьке до ортогональної проекції. Зазвичай звертають увагу на напрямок і форму лінійних границь, площинну конфігурацію об"єктів і об"ємну форму. Задачі, які вирішуються при геологічному дешифруванні: визначення кутів падіння шаруватих товщ, кутів нахилу рельєфу, контактів інтрузивних масивів із вміщуючими породами.

Розмір зображення предмету на аерофотознімку, помножений на знаменник масштабу знімку, дає розмір предмету на місцевості, що у сполученні із формою є суттєвою дешифруючою ознакою.

Тоном називається ступінь почорніння або яскравість зображення на аерофотознімку. Розрізняють 32-35 відтінків від білого до чорного кольору. Тон зображення залежить від факторів: яскравість об"єкту, його "фотогенічність", колір, умови фотографування, склад плівки, якість паперу.

Яскравість об"єкту складається із освітленості сонячним світлом, властивостей і відбиваючої здатності його поверхні. Максимальне освітлення мають поверхні, розташовані нормально до сонячного проміння. Відбиваюча здатність залежить від структури поверхні, яка може бути гладкою, матовою чи шорсткою. Гладка поверхня води дає дзеркальне відображення сонячного проміння і зображається на знімку білим тоном. Матова поверхня дає сірий тон, а шорстка - нерівне забарвлення в різні відтінки сірого кольору, що пов"язане з підвищеннями рельєфу, які відкидають тінь.

Велике значення при дешифруванні АФЗ має тінь - простір, не освітлений прямим світлом. Не освітлений сонцем бік предмету утворює на знімку власну тінь, а тінь, яка відкидається предметом на земну поверхню - падаючу тінь.

Тінь - це дешифруюча ознака, що дозволяє відрізняти об"ємний об"єкт від обривів, вододілів. Але разом із позитивним значенням, тіні можуть мати негативний вплив на дешифрування знімків, оскільки можуть затемнювати обширні площі.

Рельєф. Рисунок рельєфу на АЗФ часто повністю відображає геологічну будову і геоморфологічні особливості. У більшості випадків рельєф зумовлений структурними особливостями, літологічним складом, фізичними властивостями чи генетичними умовами формування гірських порід. Усі ці фактори у тій чи іншій ступені, в залежності від прояву селективного вивітрювання і денудації, відображаються на поверхні у вигляді характерних форм мезо- і мікрорельєфу, в розвитку гідрографічної сітки і характері розподілу рослинності.

Побічні ознаки. Усі явища і предмети у природі знаходяться у тісному взаємозв"язку і дають певні сполучення. З цього взаємозв"язку і виникають так звані побічні ознаки. Серед них головне значення мають геоморфологічні ознаки, характер рослинності, колір і ступінь зволоження грунтів, водні джерела тощо.

Геоморфологічні ознаки. Міцність порід і стійкість їх до процесів вивітрювання впливають на формування макро- та мікроформ рельєфу. Велике значення має порушеність порід тріщинами і розривами із зміщенням, які визначають рисунок річкових та ярових сіток. Відокремлені типи рельєфу розвиваються на всій площі розповсюдження порід із певними фізичними і структурними властивостями. це дає можливість виділити території розповсюдження одновікових товщ чи порід близьких за складом і за походженням.

Рослинність. окремі види рослинності можуть існувати тільки на грунтах певного складу. На дуже вапнистих грунтах трав"яниста рослинність пригнічена, натомість добре ростуть чагарники. На засолених ділянках рослинність взагалі практично відсутня. Деревинна рослинність сприяє геологічному дешифруванню при горизонтальномцу і слабонахиленому заляганні порід із розвинутим на цих породах розчленованим рельєфом. На крутих схилах, складених міцними породами, часто виникають перерви у суцільній смузі деревинної рослинності. Крім того слід звертати увагу на характер деревинної рослинності, її густоту, відтінки зеленого листя тощо, оскільки з геохімічної точки зору це може бути гарними індикаторами рудоносності чи нафтогазоносності території.

Грунти.Основними індикаторами грунтів є їх кольорові відтінки на АФЗ. Окрас грунтів залежить головним чином від літологічних особливостей вихідних порід, співвідношення гумусових і мінеральних складових, механічного стану, засоленості та ступеню зволоженості. Останній фактор найбільше позначається на характері трав"янистої рослинності. Особливо велике значення ця дешифруюча ознака має при виявленні розривних порушень та інших проникних ділянок у земній корі. Цій же меті можуть слугувати і водні джерела.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Хід виконання роботи	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.