Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття про вартість, категорії вартості

Тема 14 Економічна оцінка лісу

Вартість - втілена й уречевлена в товарі (наданих послугах) абстрактна праця, яка відображає суспільно-виробничі відносини товаровиробників, пов'язаних суспільним поділом праці й розподілом товарів. В. товару на відміну від споживної В. робить усі товари порівнянними і є основою їхньої мінової В. на ринку, тобто кількісних пропорцій в обміні одних товарів на інші. Величину В. товару визначають кількістю суспільне необхідної праці, потрібної для його виготовлення за середніх суспільних нормативних умов виробництва і за середнього в даному суспільстві рівня уміння та інтенсивності праці товаровиробників. Чим більше витрачається суспільно необхідної праці, тим вища В. товару, і навпаки. 2. Виражена в грошах цінність речей (товарів, послуг) або величина суспільних витрат на виробництво товару чи послуг.

Закономірності формування інтернаціональної вартості. Інтернаціоналізація виробництва й обміну зумовлює дію закону вартості в його інтернаціональній формі, зокрема формування інтернаціональної вартості, яке залежить від низки факторів:

1) середньої інтенсивності праці у масштабі світового господарства, з одного боку, та інтенсивності національної праці в різних країнах світу— з іншого;

2) середньої продуктивності праці в межах світового господарства, з одного боку, та продуктивності національної праці — з іншого.

Між цими двома факторами існує органічний зв'язок. З цього приводу К. Маркс писав: «Середня інтенсивність праці змінюється від країни до країни, тут вона більша, там менша. Ці національні середні становлять, таким чином, шкалу, одиницею виміру якої є середня одиниця всього світу. Отже, більш інтенсивна національна праця порівняно з менш інтенсивною виробляє за однаковий час більшу вартість, яка виражається в більшій кількості грошей.

Але закон вартості в його інтернаціональному застосуванні зазнає ще більших змін через те, що на світовому ринку продуктивніша національна праця вважається також інтенсивнішою, якщо тільки конкуренція не змусить продуктивнішу працю знизити продажну ціну її товару до його вартості... Отже, різні кількості товарів одного й того самого виду, які виробляються в різних країнах за однаковий робочий час, мають неоднакові інтернаціональні вартості, що виражаються в різних цінах...»;

3) ступеня складності праці, що залежить насамперед від рівня освіти та кваліфікації робітників.

Крім того, оскільки у межах ГААТ/СОТ регулюється понад 4/5 світового товарообігу, то поняття «інтернаціональна вартість» частково відображає відносини між цією міжнародною організацією і тими національними країнами (національними державами), які входять до неї.

Інтернаціональна вартість залежить від інтернаціональних витрат суспільно необхідної праці на виробництво товарів. Останні визначаються національними витратами суспільно необхідної праці у тих країнах, які експортують на світовий ринок переважну кількість продукції. Тому залежно від питомої ваги товарів окремих країн у загальному обсязі світової торгівлі національна вартість впливає на інтернаціональну. Отже, у формуванні інтернаціональної вартості беруть участь лише ті товари, які надходять на світовий ринок. Оскільки Україна експортує переважно продукцію паливно-сировинних галузей, то вона практично не може впливати на формування інтернаціональної вартості на товари і послуги, пов'язані з розгортанням НТР у галузях машинобудування та інших наукомістких сфер виробництва.

Однією з основних рис закону вартості є обмін еквівалентів, тобто обмін одного товару на інший відповідно до суспільно необхідного робочого часу, затраченого на виробництво, або відповідно до кількості й якості затраченої на них суспільно необхідної праці. На світовому ринку обмін товару на товар є еквівалентним на основі інтернаціональної вартості, тобто інтернаціональних витрат виробництва. Тому країна, в якій для виробництва товарів застосовується продуктивніша, інтенсивніша і складніша праця, на світовому ринку перебуває у вигіднішому становищі, її товари отримують вищу вартісну оцінку, а один робочий день, затрачений на їх виробництво, може обмінюватися на кілька робочих днів іншої країни, де нижчі продуктивність, інтенсивність і складність праці.

Економічна вигода країни, в якій досягнуто вищого рівня складності, продуктивності й інтенсивності праці, обчислюватиметься різницею між інтернаціональною та національною вартістю, а отже між інтернаціональними та національними витратами праці. Економічна вигода тих країн, у яких нижчий рівень складності, продуктивності й інтенсивності праці, залежить від рівня порівняльних витрат виробництва. Ці витрати визначаються зіставленням, з одного боку, витрат на виробництво тих товарів, які вони виробляють і які обходяться їм відносно дешевше, а з іншого — витрат на виробництво таких товарів, які за відсутності міжнародної торгівлі обійшлися б їм дорожче при організації власного виробництва. Економічні вигоди, отримувані країнами з різним рівнем продуктивності, інтенсивності, складності праці, спонукають їх до участі в міжнародному поділі праці, у процесі інтернаціоналізації виробництва. За відсутності зовнішньої торгівлі промислове розвинутим країнам довелося б збільшити витрати виробництва у промисловості щонайменше у 1,5—2 рази.

Закон вартості завжди діє там і тоді, де і коли діє товарне виробництво. Зміст закону виявляється в його трьох основних вимогах:

Вартість товару утворюється суспільно необхідними витратами праці, капіталу, знань, фізичних і духовних сил людини у процесі суспільно необхідної діяльності
Витрати, видатки на створення товару повинні відповідати суспільно необхідним нормам, перевищення яких веде до збиткової діяльності, а зниження – доодержання вищого прибутку
Обмін товарів і послуг відбувається на засадах еквівалентності, на підставі обміну рівновеликих вартостей

Закон вартості відіграє велику роль у товарному виробництві, виступаючи його об’єктивним регулятором. Поряд з цим законом регулятивну функцію щодо товарного виробництва відіграють закон попиту, закон пропозиції, закон співвідношення попиту і пропозиції, становлячи разом механізм ринкового ціноутворення.

Закон попиту полягає в тому, що між попитом і ціною встановлюється прямий зв’язок. Інакше кажучи, чим вище попит на даний товар, тим вище його ціна, тому що заради придбання товару покупці згідні сплатити вищу ціну.

Закон пропозиції виявляється у протилежній залежності товару та його ціни. Чим більше пропозиція, чим більше даного товару на ринку, тим нижче його ціна. Таким чином, за товарного виробництва ціна виконує інформаційну функцію: якщо ціна товару на ринку вище за його вартість, то це інформує виробників, що товару вироблено недостатньо, що його реалізація вигідна, і тоді товаровиробники збільшать його виробництво. Якщо ж ціна товару нижче за його вартість, то це інформує виробників, що цього товару вироблено більше, ніж потрібно для задоволення попиту на нього. Тоді реалізація товару стає збитковою, і виробники роблять висновок, що необхідно скоротити виробництво.Сучасні методи вивчення ринку, спираючись на концепцію маркетингу, дають змогу істотно наблизити обсяги виробництва товарів та платоспроможного попиту на них. Це сприяє формуванню та підтриманню пропорцій суспільного виробництва. Розв'язання суперечностей, дія економічних законів товарного виробництва пов'язані з використанням системи вартісних категорій.

Крім уже згаданої вище ціни до них слід віднести наступні категорії:

собівартість продукції (індивідуальні витрати виробництва),
прибуток,
кредит і відсоток,
земельну ренту,
заробітну плату та ін.

Ці категорії є формами використання законів товарного виробництва. Крім того, вони є формами прояву суті (вартості), але відбивають цю суть у перетвореному, модифікованому вигляді. В своєму русі ці категорії відособлюються від суті, набувають нових рис. В економічній науці ці форми одержали назву перетворених. Вартість як категорія не може бути безпосередньо використана як інструмент у господарській практиці. Поки що немає можливостей облічувати та вимірювати витрати суспільне необхідної праці на виробництво товару в одиницях робочого часу. Для цього потрібні інші матеріально-технічна та соціальна основи. В практиці узагальненим представником вартості є її грошова форма - ціна.

Особливістю руху ціни є здатність її відхилятися від вартості товару. На практиці це оптова ціна підприємства (ціна виробництва), монопольна ціна, роздрібна та ін. Роздрібна ціна, якщо на її величину істотно не впливає економічна політика, є найближчою до вартості. Додатковий продукт як частина вартості в грошовій формі є частиною ціни і цілим набором категорій, потреба в яких викликана господарською практикою. До них належить передусім прибуток як перетворена форма додаткової вартості.

Прибуток, у свою чергу, виступає в різних формах. Перетворені форми надто гнучкі, пристосовані до різних економічних ситуацій. Ці властивості їх апробовані протягом багатовікової практики. Нині процес виробництва товару та його реалізацію не можна уявити поза використанням кредиту, з яким пов'язана виплата відсотків. Це саме стосується торгового капіталу і торгового прибутку.

Використання перетворених форм вартості пов'язане зі створенням різноманітних установ, системи обліку. Прикладом можуть бути розгалужена банківсько-кредитна система, товарні біржі. 3 урахуванням законів товарного виробництва та вартісних категорій побудовано метод господарської діяльності товаровиробника — комерційний розрахунок. Через нього і реалізуються рушійні сили товарного виробництва, визначається результативність використання їх зіставленням витрат та результатів господарювання кожного товаровиробника.

Комерційний розрахунок ґрунтується на конкуренції товаровиробників, відхиленні цін від вартості, постійних змінах попиту та пропозиції товарів, визначає лінію поведінки товаровиробників: постійна раціоналізація виробництва, технічне удосконалення його матеріальної бази, підвищення рівня нормування й обліку витрат праці, удосконалення організації виробництва та праці, економія матеріальних витрат і, врешті-решт, зниження індивідуальних витрат на виробництво товарів, зближення їх з рівнем суспільне необхідних витрат.

Комерційний розрахунок зумовлює функціонування відособлених форм капіталу (торгового, банківського), сфери послуг. Він сприяє реалізації закону економії часу, який визначають першим економічним законом, що примушує товаровиробника економити ресурси. Інакше не можна залишатися товаровиробником, реалізувати свій економічний інтерес. Вимагаються підприємливість, постійний ризик, пошуки резервів виробництва та шляхів використання їх. В умовах комерційного розрахунку кругообіг ресурсів товаровиробника передбачає їх зростання. Початкове авансована грошова сума збільшується. Якщо цього не відбувається, авансування коштів товаровиробником, виробництво та реалізація товару позбавлені сенсу.

Матеріали ЕО лісів повинні містити або забезпечувати можливість одержання такої оперативної інформації:

- поділяночна поточна економічна оцінка лісових земель;

- сумарна поточна економічна оцінка лісових земель в лісогосподарських підприємствах і їх підрозділах;

- поділяночна капіталізована економічна оцінка лісових земель;

- сумарна капіталізована економічна оцінка лісових земель в лісогосподарських підприємствах і їх підрозділах;

- поділяночна економічна оцінка лісових насаджень;

- сумарна економічна оцінка лісових насаджень в лісогосподарських підприємствах і їх підрозділах;

- поділяночна економічна оцінка незімкнених лісових культур;

- сумарна економічна оцінка незімкнених лісових культур в лісогосподарських підприємствах і їх підрозділах;

- поділяночна сумарна економічна оцінка землі і лісових насаджень, включаючи незімкнені лісові культури;

- сумарна економічна оцінка лісових земель, лісових насаджень і незімкнених лісових культур в лісогосподарських підприємствах і їх підрозділах.

Вихідними даними для економічної оцінки лісу є матеріали лісовпорядкування, планові поточні відомості, дані земельного і водного кадастрів, комплекс спеціально розроблених оціночних нормативів і довідкові матеріали. Поділяночна економічна оцінка лісів здійснюється на основі їх таксаційної характеристики, сумарна економічна оцінка лісогосподарських підприємств і їх підрозділів може обчислюватися шляхом підсумовування поділяночних оцінок або інтегруватися на основі підсумкових даних інвентаризації лісового фонду.

Поділяночна оцінка вимагає значних затрат праці і часу. Для розв'язання більшості задач буде доцільно здійснювати сумарну економічну оцінку лісового фонду лісогосподарських підприємств і їх підрозділів на основі підсумкових даних його інвентаризації, а поділяночну оцінку здійснювати тільки в необхідних випадках на основі останньої таксаційної характеристики ділянок, що вимагають оцінки. При створенні повного банку даних про лісовий фонд виникне можливість здійснювати поділяночну оцінку і використовувати її результати для розв'язання будь-яких завдань, в тому числі і пов'язаних з оптимізацією лісокористування. Вихідними документами для економічної оцінки лісів є відомість повидільної оцінки лісових земель і підсумкова відомість економічної оцінки лісів різного цільового призначення.

Під економічною оцінкою лісових земель мають на увазі оцінку їх у грошовому виразі як основного засобу виробництва лісового господарства. У зв'язку з тривалим періодом виробництва в лісовому господарстві і в залежності від мети оцінки, вона може бути поточною і капіталізованою. Для визначення порівняльної вартості земель може здійснюватися їх відносна оцінка, яка виражається в балах.

Поточна економічна оцінка лісових земель визначається середньорічною величиною потенційного економічного ефекту у грошовому виразі, який може бути одержаний на цих землях на момент оцінки при раціональному веденні комплексного лісового господарства. Капіталізована економічна оцінка лісових земель являє собою підсумовану в часі величину цього ефекту.

Для одержання економічної оцінки лісових земель попередньо розраховуються оцінки 1 га лісових земель в лісах різних категорій захищеності з урахуванням економічного ефекту від використання всього комплексу продукції і корисностей, які можна одержати на цих землях при раціональному використанні їх в лісному господарстві.

Сировинна цінність лісових земель визначається за їх потенційною продуктивністю, тобто здатністю при раціональному веденні лісового господарства продукувати максимальну кількість продукції. Основними видами продукції лісів є:

- деревина;

- другорядні лісові матеріали (хвоя, пеньки, сучки, гілки, кора тощо);

- продукція побічного користування лісом.

Оскільки виробничі здатності лісових земель визначаються кліматичними і грунтовими факторами родючості, оцінки диференціюються за природними (лісорослинними) даними і типами лісорослинних умов.

Потенційна продуктивність лісових земель по деревині приймається за даними продуктивності еталонних лісонасаджень. Їх продуктивність може прийматися за даними з таблиць ходу росту деревостанів, складених на лісотопологічній основі, таблиць природної продуктивності корінних деревостанів, які сформувалися в конкретних типах лісорослинних умов (складені в УкрНДІЛГА), або нормативів продуктивності програмних штучних деревостанів (складених в УСГА). При цьому перевага надається тим еталонам, які найбільш повно відображають продуктивні можливості лісових земель і дозволяють врахувати весь об'єм деревини, що одержана за період обороту рубки з урахуванням цільового призначення лісів.

Потенційний економічний ефект від лісовирощування розраховується як різниця між оцінкою деревини, яку можна заготовити в еталонному насадженні в процесі рубок головного користування (РГК) та рубок догляду (РД) за лісом, і сумою нормативних затрат на лісовирощування за період обороту рубки. Середньорічна величина потенційного економічного ефекту (поточна економічна оцінка) визначається шляхом ділення одержаної величини на тривалість періоду обороту рубки.

На відміну від оптових цін на лісоматеріали, які встановлюються згідно єдиних середньогалузевих (регіональних) затрат на заготівлю 1м3 деревини певного сортименту, пропонується ресурси деревини оцінювати з використанням цін, які об'єктивно відповідають гіршим умовам виробництва. При ринковій економіці такі ціни формуються в результаті балансу попиту і пропозиції. В умовах, коли ринкові відносини ще не будуть функціонувати в повній мірі, ці ціни слід визначати шляхом спеціальних розрахунків. Такі ціни одержали назву «регулюючих», «цін рівноваги» або кадастрових цін. Оцінним показником при цьому виступає коренева ціна, яка визначається як різниця між суспільно необхідними витратами на виробництво одиниці продукції (суспільна, тобто ринкова або «регулююча» ціна) і індивідуальними витратами на вирощування та заготівлю одиниці такої ж продукції (індивідуальна ціна). Для оцінки лісових ресурсів за цими цінами достатньо знати ринкові (регулюючі) ціни і нормативні витрати з виробництва продукції, які характерні для ділянки лісу, що оцінюється.

Ціни на круглі лісові матеріали складаються з витрат на їх заготівлю та транспортування до споживача і майбутніх витрат на відтворення ресурсів деревини. Для обчислення цін на таку лісову продукцію використовується розрахунково-нормативний метод, який дозволяє враховувати вплив всіх об'єктивних факторів на формування витрат на всіх стадіях виробничого процесу по використанню і відтворенню лісових ресурсів. Внаслідок тривалості строку і відсутності об'єктивного обліку собівартості лісовирощування, витрати на відтворення лісових ресурсів визначаються за методом відновлювальної вартості, сутність якого полягає в підсумовуванні витрат на виконання всього комплексу заходів по лісовирощуванню.

До прямих витрат додаються загальновиробничі витрати, амортизаційні відрахування і прибуток лісогосподарського виробництва, який забезпечує нормальне функціонування підприємства. Шляхом ділення індивідуальної ціни відтворення 1га стиглого лісу на середній запас насаджень у зрілому віці отримаємо ціну відтворення 1м3 стиглого лісу. Величина цієї ціни при гірших умовах виробництва включається в оптову (регулюючу) ціну на круглі лісоматеріали.

Об'єми другорядних лісових матеріалів, продукції побічного і прижиттєвого користувань лісом, які можна одержати в еталонних насадженнях, використовуються за розрахунками науково-дослідних інститутів, проектних, виробничих і заготівельних організацій та підприємств. Оцінка продукції здійснюється в кореневих цінах. При їх визначенні враховуються тільки додаткові витрати, пов'язані з одержанням даного виду продукції. За суспільні ціни можуть прийматися ринкові або закупівельні ціни.

На основі нормативів середньорічного потенційного економічного ефекту від використання ресурсів деревини, другорядних лісових матеріалів, продукції побічного і прижиттєвого користувань лісом складаються таблиці економічної оцінки 1га лісових земель як суми середньорічного потенційного економічного ефекту від використання ресурсів всіх видів продукції, які можуть бути одержані при раціональному веденні комплексного лісового господарства в лісах різних категорій захищеності.

Зважаючи на малочисельність і невисоку ступінь об'єктивності вихідної інформації щодо продукції другорядних лісових матеріалів, побічного і прижиттєвого користувань лісом, при розрахунку величин потенційного економічного ефекту ці ресурси враховуються тільки в тому випадку, якщо їх сумарна оцінка становить не менше 10% оцінки ресурсів деревини.

Нормативи витрат на всі види робіт, пов'язаних із заготівлею і транспортуванням до споживача круглих лісоматеріалів, а також з лісовирощуванням (лісокультурних, лісогосподарських, лісозахисних і ін.), розраховуються за діючими нормами і розцінками на виконувані роботи в лісовому господарстві по методу відновлювальної вартості на підставі впроваджених прогресивних технологій виконання робіт.

Нормативні витрати приймаються для середніх показників (середня відстань вивезення деревини, середній об'єм хлиста, середня площа ділянки, середня довжина гону і т. п.) в гірших умовах виробництва.

Оцінки, які розраховані для середніх умов виробництва і ґрунтуються на ціні знеособленого 1м3 деревини, застосовуються для укрупнених оцінок лісових земель лісогосподарських підприємств і їх підрозділів. При оцінюванні окремих таксаційних ділянок в оцінку вводяться поправки на якість деревини і інші фактори, що впливають на величину середньорічного потенційного економічного ефекту. З цією метою розробляється система спеціальних корегуючих коефіцієнтів. Поправки вводяться лише в тому випадку, коли їх введення впливає на величину середньорічного потенційного економічного ефекту не менше, ніж на 10%.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ділові зустрічі, переговори	\|	Комплексна економічна оцінка лісових ресурсів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.