Способи реалізації податкового регулювання в Україні.

Залежно від мети і завдань застосування методів податкового регулювання, вони здійснюються за допомогою:

- податкових пільг;

- податкових санкцій.

Необхідність поточних податкових коректувань через систему пільг і санкцій диктується динамічним характером відновлювальних процесів. Економічні реалії, які склались на момент прийняття управлінського рішення, можуть суттєво відрізнятись від тих, які складуться до кінця фінансового року. Врахувати цей рух економіко-соціальних та суспільно-політичних відносин і призначена сукупність методів й способів податкового регулювання.

Світова податкова практика виробила цілий комплекс принципів організації системи податкового стимулювання.

Основними серед них є наступні:

- застосування податкових пільг не повинно носити вибіркового характеру в залежності від форми власності, виду діяльності, суб’єктивної оцінки їх важливості лобістськими угрупуваннями в парламенті;

- податковому пільгуванню не властиві економічне спонукання і обов’язковість застосування;

- податковим пільгам, внаслідок їх внутрішньої природи, не властивий суто адміністративний метод застосування;

- застосування податкових пільг не повинно приносити збитки ні доходам бюджету, ні корпоративним та особистим інтересам платників;

- порядок формування пільгового податкового портфеля визначається на загальнодержавному рівні, затверджується в законодавчому порядку на центральному рівні;

- на місцевому рівні застосування пільг не виходить за рамки, визначені державними законами.

Таким чином, податкове регулювання, яке здійснюється через економічно обґрунтовану систему пільг, представляє собою взаємообумовлений комплекс податкових стратегічних дій, які компенсують фінансові втрати при випуску нової і конкурентноспроможної продукції, модернізації технологічних процесів, які покликані зміцнювати основи малого, середнього та великого бізнесу.

Податкові пільги – це форма практичної реалізації регулюючої функції податків. Одночасно із зміною маси податкових нарахувань, маніпуляцією способами і формами обкладення, диференціацією ставок податків, зміною сфери їх розповсюдження податкове пільгування є одним з основних інструментів проведення податкової політики і методів державного податкового регулювання.

Податкові пільги згідно основ податкового права - це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правил, обов’язків або полегшення умов їх виконання.

Податкові пільги є одним з елементів податкової політики і переслідують як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. В умовах ринкових відносин податкові пільги виступають необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва тощо.

Податкові пільги можна класифікувати за наступними напрямками:

· податкові пільги у вигляді зниження податкових ставок для окремих галузей і видів діяльності (наприклад, оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності; сільгоспвиробники, які продають переробним підприємствам молока та м’ясо живою вагою, нараховують податкові зобов’язання за нульовою ставкою; нульова ставка ПДВ застосовується при продажу продукції (робіт, послуг) на експорт);

· податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податків окремих категорій підприємств (наприклад, звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу); звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін на такі продукти);

· податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податку окремих видів господарських операцій і продукції, робіт і послуг (наприклад, операції з обігу і продажу цінних паперів);

· податкові пільги, які враховують регіональні відмінності у системах оподаткування (наприклад, вільні економічні зони, країни СНД, офшорні території).

Державна податкова адміністрація не уповноважена встановлювати пільги в оподаткуванні, вони встановлюються Верховною Радою України. Завданням державної податкової служби є контроль за дотриманням платниками податкового законодавства, обґрунтованістю користування пільгами.

Для конкретних платників кожна гривня з цих коштів - пільги і реальне зниження податкового тиску. Зростання обсягів пільг різко обмежує базу оподаткування, але дозволяє послабити податковий тиск на платника.

Тенденція до розширення системи пільг з ПДВ обумовлена двома групами чинників. До першої групи слід віднести чинники, пов’язані з особливостями цього податку взагалі і його справляння в Україні зокрема, які полягають у тому, що ПДВ як універсальний акциз справляється з усіх видів товарів, робіт, послуг. Між тим, серед них є такі, що задовольняють життєво необхідні потреби громадян і мають обкладатися внаслідок цього на пільгових засадах. Оскільки ж ПДВ в Україні справляється за двома ставками, можливості вибору видів пільг є обмеженими. Тоді як в більшості розвинутих і постсоціалістичних країн, окрім стандартної і нульової, застосовуються й інші пільгові ставки податку, використання яких дозволяє проводити регулюючу податкову політику і в той же час зменшувати втрати бюджету, на відміну від ситуації, коли товар звільняється від ПДВ чи оподатковується за нульовою ставкою. Таким чином, застосування різних ставок податку створює можливості обмеженого використання такої пільги як звільнення операцій від ПДВ. До другої групи слід віднести чинники суто суб’єктивного характеру, пов’язані з лобіюванням в парламенті певних галузевих, регіональних, групових, індивідуальних інтересів.

Якщо під впливом першої групи чинників податкові пільги надаються тим виробникам чи споживачам, які об’єктивно потребують державної підтримки (підприємства, що засновані організаціями інвалідів, на яких не менше 50% працюючих становлять інваліди; наукові установи та наукові організації, внесені до державного реєстру наукових організацій, яким надається підтримка держави; споживачі вітчизняних продуктів дитячого харчування, лікарських засобів тощо) або стимулювання яких дозволяє розв’язати значні соціально-економічні проблеми і є важливим з позицій реалізації суспільних інтересів, то друга група чинників породжує пільги, від яких отримують зиск переважно окремі групи та індивіди, що завдяки цим пільгам зміцнюють свої позиції у конкурентній боротьбі. Серед останніх варто назвати пільги спільним підприємствам, суб’єктам господарювання спеціальних та експериментальних економічних зон, звільнення від оподаткування операцій з надання послуг по збиранню та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини тощо.

Податок на додану вартість використовується практично у всіх країнах Європи та деяких країнах Азії. Але стосовно розвинутих країн, або країн, що наблизились до них за рівнем розвитку, можна сказати, що там оподаткування доданої вартості ліберальніше, аніж в Україні. Менш відчутним є тиск на платника, натомість більш суттєвим є регулюючий вплив. Скажімо, базою оподаткування ПДВ у Великобританії є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг). Її також визначають як різницю між сумами виручки та вартістю закупок у постачальників. Але суттєва відмінність проглядається вже у рівні ставки – у Великобританії вона складає 17,5%, а це вже означає значно менший тиск на платника. Стосовно регулюючого впливу, то у Великобританії, на відміну від України, наприклад, звільнені від оподаткування продовольчі товари та транспортні послуги. Звільнення продовольчих товарів означає значне розширення сукупного попиту за рахунок сімей із середнім та малим статком, а значить, і розширення сукупного національного виробництва. Звільнення ж транспортних послуг стимулює розвиток інфраструктури виробництва, що скорочує терміни обороту обігових коштів підприємств та слугує скорішому розширенню відтворення.

Так, у перші роки функціонування економіки незалежної України, неефективність застосування пільг по податку на прибуток пояснювалась наступними причинами:

1) посиленням інфляції, яка призвела до різкого зростання цін на машини, обладнання, що унеможливило використання прибутку підприємств на реконструкцію і модернізацію активної частини основних засобів, освоєння нових технологій і видів продукції;

2) трансформацією відносин власності, яка, з одного боку, породжувала непевність щодо майбутніх суб’єктів привласнення і обумовлену цим незацікавленість у підвищенні якості та, відповідно, вартості об’єктів привласнення; з іншого боку, ще не призвела до появи ефективного власника, зацікавленого у зазначених змінах матеріальної бази виробництва;

3) неефективністю податкових пільг в період становлення податкової системи з тих причин, які обумовлюють також неефективність диференціації ставок податку на прибуток підприємств.

Необхідність існування пільг в оподаткуванні прибутку у сьогоднішніх умовах зумовлена наступними чинниками:

1. В умовах економічної кризи, нерозвиненості механізму ринкового саморегулювання заходи цілеспрямованого впливу держави на процес відтворення капіталу і НТП є об’єктивно необхідними.

2. У практиці господарювання розрізняють стимулюючі і протекціоністські податкові пільги. Якщо перші надаються тільки за умов здійснення підприємством тих видів діяльності, які є важливими з позицій суспільного розвитку чи цільового використання прибутку, то надання других є, як правило, наслідком лобіювання інтересів певних кіл підприємців. Воно призводить лише до підсилення нерівномірності розподілу податкового тягаря, зменшення надходжень до бюджету, не позначаючись на інвестиційному процесі, результатах розвитку виробництва.

3. Досвід розвинутих країн свідчить про широке використання ними стимулюючих податкових пільг.

Таким чином, стимулюючі податкові пільги є важливим інструментом державного регулювання економіки.

У Канаді сплата податку на прибуток здійснюється у федеральний та провінційний бюджети по відповідних ставках. У цій країні застосовуються, головним чином, наступні пільги:

- надається цільовий інвестиційний кредит;

- податковий кредит на науково-дослідні та конструкторські роботи (визначається на рівні 10-25% капітальних і поточних витрат на НДДКР залежно від масштабу корпорації та її територіального розміщення);

- прискорена амортизація та інші.

Основною метою надання пільг в оподаткуванні окремих галузей є:

- зниження податкового тиску;

- визначення пріоритетів економічного розвитку країни;

- формування ринкових перетворень;

- вирішення соціальних питань;

- державна підтримка підприємств провідних галузей.

В Україні в режимі пільгового оподаткування працюють, насамперед, металургійна, автомобілебудівна, суднобудівна, літакобудівна, аерокосмічна галузь, сільське господарство. Доцільність подібної державної підтримки є неоднозначною. У короткостроковій перспективі субсидування може сприяти вирішенню перманентних проблем окремої галузі, забезпечити цінову конкурентоспроможність на міжнародних ринках. Проте за збереження несприятливого інвестиційного клімату спрямування додаткових коштів в оновлення виробництва відбувається досить повільно. Відтак надмірна кількість галузевих податкових пільг консервує низький технологічний рівень галузей, стимулює рентний тип поведінки галузевого бізнесу, лобіювання збереження пільгового режиму оподаткування.

Роль податкових пільг, як і будь-якого іншого інструменту державного регулювання, не варто ні абсолютизувати, ні недооцінювати. З одного боку, вони є ефективними тільки за певних обставин та у поєднанні з іншими важелями впливу на економіку. З іншого боку, якими б не були системи стимулювання певних економічних процесів за допомогою податкових пільг, ні одна з цих систем не є досконалою, виключно стимулюючою, вільною від моментів гальмування.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи податкового регулювання.	\|	Тема 5. Податковий контроль

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.