Римські договори про утворення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії.

Два договори, що були підписані в Римі 25 березня 1957 р. і вступили в силу з 1 січня 1958 р., оформили створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом). Договір про Євроатом засновував порівняно вузьке за своїм характером і функціональним призначенням інтеграційне об'єднання. В цьому відношенні він багато в чому схожий з Договором, що оформив створення ЄОВС. При всій важливості проблеми мирного використання атомної енергії і встановлення міжнародного контролю в цій області сфера застосування засновницького акту в даному випадку обмежена чіткими функціональними рамками. В той же час Договір про Євроатом в тому, що стосується формування інституційної структури і визначення місця і ролі наднаціональної і міжнаціональної співпраці, відтворює схему, властиву не ЄОВС, а ЄЕС.

Безумовно, найважливіше і вирішальне значення для розвитку всього процесу інтеграції в Західній Європі мало створення Європейського економічного співтовариства. ЕЭС було об'єднанням загального, значною мірою універсального характеру, яке охоплювало такі найважливіші сфери життєдіяльності держав, як економіка і соціальний розвиток.

Саме Договір про ЕЭС визначає суть і спрямованість європейської інтеграції. У ньому викладені загальні цілі і принципи, які характеризують діяльність всіх трьох Європейських співтовариств. Особливо важливе значення цього засновницького акту для формування права Європейського Союзу. Якщо Договори про ЄОВС і Євроатом створюють основу для видання і застосування правових розпоряджень в порівняно вузькій сфері співпраці держав, то Договір про Європейське економічне співтовариство закладає основи нового правопорядку, основні початки правової системи, регулюючої взаємини її суб'єктів як усередині цих об'єднань, так і відносини Співтовариства із зовнішнім світом.

Договір про Європейське економічне співтовариство порівняно детально і докладно регулює завдання і цілі ЄЕС. Співтовариство покликане забезпечити гармонійний економічний розвиток, неухильне, збалансоване і стабільне економічне зростання, прискорене підвищення рівня життя і зміцнення зв'язків між державами, що об'єдналися (ст. 2 Договору про ЄЕС). В ході подальшого розвитку місія, що покладається на Європейське Співтовариство, була значно розширена. Вирішальним засобом досягнення цієї мети повинні були слугувати створення "спільного ринку" і реалізація чотирьох свобод, що забезпечують його формування і функціонування. До їх числа віднесені свобода руху капіталів, товарів, послуг і робочої сили. Договір уточнює заходи, необхідні для побудови "спільного ринку" і реалізації чотирьох свобод, а також визначає основні етапи такого будівництва. Протягом трьох етапів — кожен по чотири роки з можливістю продовження окремих етапів, але за умови, що в цілому перехідний період не перевищить п'ятнадцяти років — належало створити Митний союз, ввівши, таким чином, загальний зовнішній митний кордон і ліквідувавши митні кордони і бар'єри усередині Співтовариства. Досягненню поставленої мети були підпорядковані також спільні політики, здійснювані в рамках Співтовариств, а також система інститутів Співтовариства, умови і порядок їх діяльності. Цим же цілям і завданням повинні були відповідати формування і розвиток права ЄС.

Шляхом укладення спеціальних угод була створена єдина система інститутів, що охоплює всі три Співтовариства. На основі Конвенції про загальні інститути, підписаної одночасно з Римськими договорами в 1957 р., були створені загальні для всіх Співтовариств Парламентська Асамблея і єдиний Суд. Значно більше часу знадобилося для вирішення питання про об'єднання таких провідних інститутів, як Рада і Комісія. Відповідний Договір про злиття був підписаний в 1965 р. і вступив в силу в 1967 р. Починаючи з цього періоду в рамках Співтовариств функціонує єдина система інститутів.

В рамках ЄЕС співвідношення початків міжнаціонального і наднаціонального в побудові і функціонуванні провідних інститутів зазнає певних змін. Рада, що складається з офіційних представників держав-членів на рівні міністрів і втілює в собі безумовно і перш за все початок міжнаціональної співпраці, перетворюється на головний законодавчий орган. Саме Рада приймає найбільш важливі нормативно-правові акти.

Комісія, голова і члени якої призначаються за взаємною згодою державами-членами Співтовариств, яка втілює в собі ідею наднаціональної співпраці, стає інститутом, що здійснює переважне управління справами Співтовариств. Вона майже монополізує право законодавчої ініціативи. Складається як би своєрідна система заборон і противаг. Рада приймає рішення, але ухвалити його у формі нормативно-правового акту вона в більшості випадків не може без ініціативи з боку

Зазнав певних змін і статус Європейської асамблеї, яка з 1962 р. отримала назву Європейського парламенту. Починаючи з 1979 р. Парламент почав формуватися шляхом загальних і прямих виборів, що проводяться у всіх державах-членах ЄС. Таким чином, Європейський парламент з інституту представництва держав стає до певної міри представником народів країн, що входять до складу ЄС. Європейський парламент, що був спочатку в основному консультативним органом, неухильно розширює сферу своєї діяльності і об'єм здійснюваних повноважень.

Активнішою стає участь Європарламенту в законотворчому процесі. Він відіграє все більш важливу роль у формуванні Європейської Комісії, контролі за її діяльністю, а також формуванні та затвердженні бюджету ЄС.

Відбуваються зміни і в порядку формування бюджету Європейських співтовариств. Спочатку бюджет в ЄС, як і в більшості міжнародних організацій, створювався за рахунок внесків держав-членів. Проте вже в 70-і роки він починає формуватися за рахунок власних фінансових коштів. До бюджету Співтовариств відраховуються збори від імпорту, податки на сільськогосподарський імпорт і 1% від податку на додану вартість.

Договір про Європейське економічне співтовариство, так само як і Договір про Євроатом, стверджує, що кожне із Співтовариств є самостійною юридичною особою. У цих актах підкреслюється, що Співтовариства користуються і міжнародною правоздатністю, і максимально допустимою правоздатністю в рамках національних кордонів держав-членів Співтовариства, мають право придбання і відчуження рухомого і нерухомого майна, можуть бути позивачем і відповідачем в суді і т.п.

В рамках засновницького акту 1957 р. були прийняті заходи по розповсюдженню юрисдикції Європейських співтовариств і на такі важливі сфери, як соціальна політика і створення Європейського соціального фонду, регіональний розвиток і створення відповідних структур, спільна політика в сфері досліджень, програма співпраці з охорони довкілля.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Паризький договір про утворення Європейського об’єднання вугілля і сталі.	\|	Єдиний європейський акт та подальший розвиток права Європейського Союзу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.