• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

казино й інших закладів, які займаються ігровим бізнесом). Крім того, в якості головних каналів відмивання грошей використову­ються ті галузі ринкової економіки, де можна без труднощів і в широкому масштабі застосовувати підроблені рахунки, накладні, де зазначені занижені або завищені ціни, де визнаються фіктивні рекламації й інші атрибута злочинного бізнесу. Це насамеперед відноситься до таких видів бізнесу, як торгівля нерухомістю, тво­рами мистецтва, автомобілями, продаж підакцизних товарів.

Як особливі канали відмивання грошей варто також виділити такі господарські процеси, як приватизація державних підприємств, участь у створенні венчурних підприємств, банкрутство й ліквідація господарських суб'єктів. Злочинні групи часто купують такі підприємства чи здобувають пакети акцій, які дають право на участь в управлінні ними. Це стає корисним для створення інфраструкту­ри майбутньої, більш професійної злочинної діяльності Так, турис­тичні агенства і готелі вони використовують для продажу і поши­рення наркотиків. Володіння хімічними заводами чи лабораторіями полегшує знаходження компонентів, необхідних для виробництва синтетичних наркотиків. Судноплавні компанії полегшують кон­трабанду наркотиків та інших товарів. Скупка салонів з продажу ав­томобілів, готелів, ресторанів і магазинів — дуже ефективний спосіб поєднання і перемішування "чистих" грошей з "брудними".

Усі перераховані сектори економіки і господарські процеси вТІЛИ об'єктом притягання організованої злочинності, яка відми-ііе в них "брудні" гроші в силу таких причин і об'єктивно сфор­мованих обставин:

• багатогранність, швидкість і в ряді випадків радикалізм
змін у законодавстві ряду країн, які поширилися наназвані
сектори економіки; вони вплинули на ефективність змін у
функціонуванні всієї економіки країн; їхній негативний
прояв виразився в співіснуванні різних законодавчих роз­
поряджень — старих і нових, часто суперечних один одно­
му, законодавчі порожнечі ("діри"), часті зміни законодав­
ства, перевага "розширеного" тлумачення законів і т.п.;

* всеохоплююче — знизу доверху — перетворення уп­
равлінських структур, а також створення нових ланок в
управлінні (з утворенням великої кількості нових посад),

Міжнародне оподаткування

яке пов'язане з якісними змінами кадрового складу, ство­рення неурядових управлінських структур (наприклад, си­стеми інформації), зміни в способах управління;

* поява нових форм ствробітництва з відповідними струк­
турами за кордоном і виникаюча в зв'язку з цим
відкритість для припливу іноземних капіталів, нових мо­
делей управління і т.п. та пов'язані з ними патологічні
форми, які викликають зловживання;

♦ нестача відповідних механізмів, які охороняють згадані
вище сектори економіки від різного типу порушень і зло­
вживань;

• вразливість економіки у відношенні нелегальної госпо­
дарської діяльності, а також зловживань у проведенні еко­
номічної політики (наприклад, у відношенні "груп тиску",
які лобіюють свої інтереси в урядових закладах і парла­
ментах країн).

У зв'язку з різноманіттям нелегальної господарської діяльності визначити масштаби процесу відмивання "брудних" грошей з достат­ньою точністю дуже складно. Такі труднощі зумовлені неможливістю одержати бухгалтерську звітність злочинних організацій, а також існуванням величезної кількості нерозкритих злочинів. Західні екс­перти стверджують, що в масштабі планети маса фінансових коштів, які одержуються тільки від торгівлі наркотиками та тддягаються відмиванню, становить щорічно сотні мільярдів доларів США. Такі підрахунки зроблені шляхом екстраполяції таких величин:

*світового виробництва наркотиків і психотропних речовин при допущенні, що витрати виробництва становлять 10% від виторгу;

*глобального попиту на наркотики, розрахованого як серед­ньорічний обіг роздрібної торгівлі, включаючи торгівлю на вулицях;

♦ вартості конфіскованих наркотиків з дотриманням при
підрахунку "правила десяти відсотків" (оскільки право­
охоронні органи затримують у середньому не більше ніж
10% від усієї контрабанди).

Одним з показників, які оцінюють масштаби процесу відми­вання "брудних" грошей, може бути кількість сумнівних угод, за-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

реєстрованих фінансовими установами і тими суб'єктами госпо­дарської діяльності, які за розпорядженням влади зобов'язані на­давати правоохоронним органам таку інформацію.

За оцінками експертів міжнародної Групи з боротьби з відми­ванням нелегальних доходів - FATF (Financial Action Task Force), щорічно у світі відмивається від $500 млрд до $1,5 трлн. "Для порівняння: $500 млрд — це щорічний обсяг усієї економіки такої великої країни, як Іспанія", - сказав виконавчий директор FATF Па­трик Мулетт в інтерв'ю журналу "Підсумки" 25 березня 2002 р. При цьому Мулетт відзначив, що злочинці відходять від класичних спо­собів, хоча частково перевезення "брудних" капіталів, як і раніше, здійснюють у кейсах у дрібних купюрах. Але взагалі "кла­сичні контрабандні операції тепер все більше поступаються місцем комп'ютерній фінансовій злочинності", — відзначив експерт [http://www.utro.ra/news/2002032613233268811.shtml].

Наведені цифри спричинили заклопотаність і побоювання керівників найбільших банківських установ Європи, які висловив у своїй заяві Базельський комітет банківського нагляду: "Критика з боку преси, зумовлена ненавмисним з боку банків співробітництвом зі злочинцями, може призвести до втрати довіри до них, і як наслідок — до розхитування їхньої стабільності. Крім того, банки самі можуть бути винні в понесених ними втратах — або через недбалість при проведенні процедури ідентифікації клієнтів, які викликають підозру, або також через нечесність працівників, які вступили в змову зі злочинцями" [93, с 28].

Ще одним приводом для тривоги став негативний вплив Інвестицій, які надходять у легальні, звичайні підприємства і на­правлені сюди злочинними елементами. Це з невблаганною логікою призводить до підпорядкування таких підприємств ор­ганізаторам злочинного бізнесу. Загальновідомо, наприклад, що італійська мафія одержує набагато більше доходів від легальних операцій, ніж від кримінальної "діяльності". І хоча підприємства, керовані мафією, так само, як і звичайні, легальні суб'єкти госпо­дарської діяльності, приносять прибуток, надають зайнятість, але сам факт, що вони знаходяться під контролем злочинних еле­ментів, породжує безліч проблем і небезпек для соціально-еко-помічного життя. Уже "відмиті" злочинні гроші продовжують не-

Міжнародне оподаткування

ста погрозу суспільству навіть тоді, коли вони переходять у "зви­чайний" бізнес. Один з високопоставлених чиновників поліції США справедливо відзначає: "Коли організована злочинність інвестує легальне підприємство, можна бути впевненим, що чер­говим її кроком буде встановлення контролю над ринком для то­го, щоб підняти ціни, займатися вимаганням і корупцією. Інакше кажучи, член злочинної організації не буде задовольнятися фак­том легалізації прибутку, але прагнутиме до її максимізації, не ви­бираючи для цього засоби. Кожен спосіб — чесний чи безчесний — буде для нього гарний" [98, с 13].

Разом з тим доводиться констатувати, що на тлі наведених даних явним контрастом виглядають цифри, які наводяться право­охоронними органами на основі своїх реальних досягнень. Так, за період з 1 жовтня 1995 р. по 31 серпня 1996 р. в 26 державах — чле­нах ФАТФ органам правопорядку вдалося викрити 1 тис. 233 ви­падки кримінально карних діянь відмивання "брудних" грошей на загальну суму всього 1,62 млрд доларів СІЛА [102, с 21].

Звичайно, ці дані дають ще менш достовірне уявлення про глобальні масштаби відмивання грошей. Більш придатним для дослідження даного явища вважається метод аналізу руху грошо­вих потоків. Такий метод розглядається як більш точний, оскільки не обмежується підрахунком одних тільки нелегальних доходів, які виникають у результаті контрабанди і торгівлі нарко­тиками. Він дозволяє з різним ступенем імовірності встановити верхню межу обсягу відмивання "брудних" грошей. Його суть по­лягає в аналізі явища так званого "надлишку" готівки в окремих регіонах країни чи в деяких банках.

Іншим методом дослідження визнаний метод, який безпосе­редньо спирається на аналіз банківської статистики, зокрема на вивчення даних, які стосуються переливу капіталу, а також платіжних балансів окремих держав.

Однак вчені і практики не дійшли до єдиної думки щодо ефективності зазначених методів. Так, у доповіді ФАТФ, підго­товленій у лютому 1997 p., вказується на розходження підходів до проблеми визначення масштабів відмивання грошей у державах — Членах ФАТФ. На думку деяких експертів, придатність стати­стики щодо цього виду злочинів дуже невелика і вимір масштабів

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

такого явища не може стати предметом досліджень через труд­нощі методологічного і фінансового характеру. Інші ж наполяга­ють на тому, що відповідно оброблені статистичні дані мають ве­лике значення в справі створення нових правових інструментів, таких як конфіскація майна, обов'язкова ідентифікація клієнтів (різних господарських суб'єктів), процедура передачі інформації від фінансових установ правоохоронним органам і т. ін.

Було б помилкою вважати, що "брудні" гроші з'являються на світ внаслідок діяльності однієї тільки організованої злочин­ності. "Брудні" гроші стали постійним супутником будь-якої еко­номічної злочинності, і особливо податкової. "Власне поширення "брудних" грошей, — пише відомий знавець даної проблеми, вели­кий дослідник і практик Клаус Коттке, — відбувалося в тій сфері економіки останніх десятиліть, про яку раніше ніхто навіть не міг подумати, а саме: у сфері податкової злочинності. Якщо у Федера­тивній Республіці Німеччини заходить мова про "брудні" гроші, то це відразу асоціюється з грошима, не обкладеними податками" [25, с 38].

Проблема ухилення від сплати податків і пов'язана з нею проблема відмивання грошей актуальні у всіх країнах. Так, частка неоподаткованого доходу в загальній масі національного доходу становить: в Австралії —10%, у Бельгії — 15%, у Данії — 6%, у Франції — 10%, у Німеччині — 13%, у Греції — 50%. в Індії — 18 — 20%, в Італії — 25%, у Японії — 5%, у Норвегії — 17%, в Іспанії — 23%, у Швеції - 16%, у США - 15% [86, с. 4].

Сфера податкової злочинності — важливе, але не єдине дже­рело виникнення "брудних" грошей у підприємницькому середо­вищі. Тут напрацьований багатий і різноманітний арсенал спо­собів і методів одержання злочинних грошей. Це й система подвійної бухгалтерії, і навмисні помилки в бухгалтерському обліку, численні способи заниження прибутку, маніпуляції з ак­тивами і пасивами, угоди без оформлення рахунків, методи схова­ного фактурування і схованих тіньових умов. Так, податкова Інспекція міста Бохума і відділ прокуратури з боротьби з еко­номічними злочинами тривалий час займалися справою про "сма­гну картоплю" у Рурській області. Масштаби всіляких маніпу-ницій. які завершувалися ухиленням від сплати податків, вияви-

Міжнародне оподаткування

лися тут настільки великі, що за рахунок цього, як писав журнал "Шпігель", можна було б майже профінансувати об'єднання Німеччини [85, с 146].

Ще одне джерело появи "брудних" грошей - хабарі. Вони, як правило, не підлягають оподаткуванню, а тому негайно ж після одержання хабара стають "брудними" грошима, і якщо це великі су­ми, вони мають потребу в негайному відмиванні (зрозуміло, якщо джерелом хабара вже раніше не були "брудні" гроші). Цікаво, що згідно із законодавством деяких країн сума хабара може віднімати­ся з оподаткованого податком прибутку. Бельгійське законодавство допускає це для експортних угод за умови, якщо хабарі необхідні, щоб здолати конкурентів, якщо вони заведеш в даній галузі, якщо в міністерство фінансів представлений відповідний документ, якщо назване прізвище одержувача хабара і його адреса. Якщо дані умови не дотримані і не названий одержувач хабара, то з підприємця, який платить корпоративний податок, береться за дачу хабара додатко­вий податок величиною 200% хабара У Данії закон ще лібе-ральніший: тут сума хабара просто віднімається з оподаткованого податком прибутку, якщо вона безперечно зумовлена виробничою необхідністю і є помірною. У Японії гропгі, виплачувані -підприємством у вигляді хабарів, розглядаються як виробничі вит­рати, якщо назване ім'я й адреса одержувача цих грошей.

Аналогічно відносяться до цього питання в Нідерландах. Тут від суми прибутку, оподаткованого податком, можна віднімати усі витра­ти, так чи інакше пов'язані з підприємницькою діяльністю. Вирішаль­ними тут виступають добрі наміри підприємця, наприклад, прагнення стимулювати розвиток підприємства Суди і податкова інспекція в цій країні мають права визначати, які витрати не можна вважати виробни­чими, і тому їх не можна віднімати від суми прибутку, який підлягає оподатковуванню. Умови назви одержувача хабара тут відсутні. Підприємець повинен лише переконати податкову інспекцію в тому, що такі виплати здійснені в інтересах підприємства

У Великій Британії також виплати у вигляді хабарів дозво­лено віднімати від суми прибутку, який підлягає оподаткуванню, за умови, що метою таких виплат були інтереси виробництва. Од­нак податкова служба має право зажадати назвати прізвище й ад­ресу одержувача таких виплат.

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

Найсуворіше законодавство щодо дачі, одержання хабарів і перетворення їх у "брудні" гроші існує в США. І хоча тут, як у Ве­ликій Британії, до виробничих витрат дозволено зараховувати і хабара, але з обов'язковою вказівкою одержувача цих виплат, про­те ця процедура обмежена цілим рядом заборон, а саме: криміна­льно карається дача хабарів усім державним і муніципальним чи­новникам, а також працівникам громадських організацій як на те­риторії США, так і за їх межами. У цілому ж, незважаючи на забо­рони й обмеження, суми, виплачувані в усіх країнах у вигляді ха­барів, утворюють величезну масу "брудних" грошей, велика час­тина яких у різних формах проходить процедуру відмивання.

7.3. Організація процедури відмивання "брудних" грошей

Процедура відмивання грошей, одержаних злочинним шля­хом, має для учасників злочинів дуже важливе значення. Англійський кримінолог Д. Мак-Клін справедливо відзначає: "З погляду злочинця, збільшення прибутків від кримінальної діяль­ності позбавлене сенсу доти, поки немає можливості ними скори­статися. Однак це не так просто, як могло б здаватитися. Певна частина доходів, отриманих від злочинної діяльності, зазвичай на­правляється на розвиток нелегальної діяльності, але решту злочи-Hf ЦЬ хотів би використовувати в інших цілях. Якщо він має намір Ш зробити, не піддаючи себе зайвому ризику викриття джерела походження грошей, він повинен їх перед цим "очистити", тобто сфабрикувати їм фальшивий, зате абсолютно легальний і добро­порядний "родовід" [104, с 184].

Зрозуміло, далеко не всі злочинці, бажаючи легалізувати дщмрела походження своїх доходів, обов'язково застосовують для Діи'ИІ'ііення цієї мети рафіновані, особливо витончені методи. Не щіблять цього, наприклад, злочинці, які чинять великі злочини і в короткий період. На думку британського фахівця Д. Еванса, " .проводять вони звичайно угоди готівкою і в міру можливості униниють фінансових установ. їхні партнери і постачальники вза-! ftJtl вимагають виплати тільки готівкою; за допомогою готівки ідійгнки ться між ними велика частина розрахунків" [92, с 33].

Міжнародне оподаткування

Проте тут немає, однак, твердих правил. Іноді учасникам вели­комасштабної злочинної "операції" вкрай необхідна процедура відмивання набутих коштів, а в інших випадках вони нею зневажа­ють. Головним критерієм при прийнятті такого рішення є суб'єктив­на оцінка ефективності місцевих правоохоронних органів, а також ступінь ризику викриття і кримінальної відповідальності за здійснені злочини. Приміром, випадки застосування витончених "технологій" відмивання грошей частіше трапляються в країнах, де ефективно діють сучасні законодавчі системи, які передбачають конфіскацію майна, отриманого внаслідок злочину, причому такий захід розглядається і як засіб попередження подальших злочинів, і як вид покарання. Д. Еванс у зв'язку з цим відзначає: "Чим вищий про­фесіоналізм органів прокуратури і фінансового контролю, тим більше коштів будуть змушені виділяти злочинні групи на зменшен­ня ризику викриття слідів нелегальних фінансових операцій, які мо­жуть, зрештою, призвести до затримання членів цієї групи і до втра­ти їхніх доходів. Тому на більш ефективні методи профілактики і контролю у відповідь з'являються більш рафіновані методи відми­вання грошей. Така гонка триватиме до тих пір, поки в однієї зі сторін витрати на цю гонку не перевищать одержані результати" [104, с 185].

На противагу цьому, Е. Савона і М. де Фео наводять для прикладу іншу ситуацію, при якій "російська, грузинська, че­ченська й інша мафії без остраху інвестують свої капітали, оскільки в їхніх країнах немає ні ефективного моніторингу по­токів коштів, ні системи контролю над інвестиціями капіталів". Однак уже з'являються докази того, що згадані груди нині також з метою більшої безпеки ухвалюють рішення про відмивання при­наймні частини свого здобутку.

Розбіжності в масштабах, складності і витонченості методів відмивання грошей спостерігаються не тільки між окремими країнами, а й між різними секторами злочинної діяльності. Пока­зовою з цього погляду вважають ситуацію в Австралії, яка харак­терно відображає тенденцію розвинутих країн світу. У доповіді Управління внутрішніх справ Австралії сказано: "Розкриті доте­пер механізми відмивання грошей не були особливо складними, хоча в деяких більш серйозних випадках в операціях з відмиван-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

———in Ни................... »—*■**■——«Й-——......................................................... ■■.............. I И ........... ....п.—.1 і ■■■■-,...................... — ■.................................................... ,........................ „и,

ня грошей були задіяні широко розгалужені структури, побудо­вані на зразок корпорацій і трестів. Відмивання грошей звичайно виконують не професійні "чистильники", а самі члени злочинних груп, при цьому використання ними корумпованих чи підлеглих цим групам "легальних" підрозділів має часто вирішальне значен­ня для успіху всієї операції" [14, с 16].

Разом з тим треба особливо зазначити, що для охорони, а та­кож для легалізації величезних доходів від карної діяльності зло­чинні групи, такі як колумбійські картелі, створили різноманітні і витончені системи глобального масштабу. Один з колумбійських "наркобаронів" — Родрігес Гаха набув популярності тим, що відмив 130 млн дол США, залучивши до цього 82 фірми, розташо­вані в 16 країнах Центральної і Південної Америки, Карибського басейну, Європи й Азії. Як справедливо відзначено в доповіді ООН 1993 p.: "Характерні риси відмивання доходів від злочинів, які великою мірою відносяться також і до операцій міжнародної організованої злочинності, — це світові масштаби, еластичність у виконанні, величезна здатність адаптації до навколишнього сере­довища, застосування новітніх технологій і використання рад­ників, освіченість, витонченість операторів і колосальні кошти, надані в їхнє розпорядження"[Цит.за: 93, с 34]. Усі ці перерахо-МНі особливості і чинники визначають організацію процесу Відмивання "брудних" грошей і послідовність його стадій.

7.3.1. Стадії процесу відмивання "брудних" грошей

Процес відмивання грошей складається з ряду стадій, або фаз. Кожен процес окремо, зрозуміло, має свої особливості і відмінні риси. Загальними ж рисами виступають ознаки, виділені І кримінальному законодавстві цілого ряду країн. До них відне­сені: заміна майна (включаючи гроші), набутого злочинним шля­хом, його переміщення, приховування, прикриття, придбання, во­лодіння, використання, співучасть, співробітництво. Серйозно впливають на складність процесу відмивання грошей численна ієрархічна організаційна структура виконавців злочину, рвціональне, сплановане і засноване на "поділі праці" виконання «видань, мінлива "технологія" здійснення злочину і багатий вибір

Міжнародне оподаткування

способів його виконання. До цього арсеналу входять використан­ня фінансових установ завдяки зловживанням з боку банківських службовців, різноманіття видів банківських розрахунків і, зви­чайно, розмаїтість засобів переміщення через кордон готівки з ви­користанням послуг корумпованих митних чиновників.

Діяльність, пов'язана з відмиванням грошей, — це завжди перетворення (видозміна) або рух. Перетворення має місце тоді, коли гроші змінюють свою форму. Так відбувається, коли, напри­клад, виконавець за нелегальний "прибуток" одержує грошовий переказ чи автомобіль. Нелегальні доходи скидають свою форму готівки і перетворюються в документ, який легалізує одержання грошей, рухомого або нерухомого майна. З рухом маємо справу тоді, коли ті ж самі гроші змінюють не форму, а місце. Це, напри­клад, поштовий чи телеграфний переказ їх в інше місце. Діючий у рамках закону будь-який підприємець чинить так само: щодня в рамках своєї підприємницької діяльності він здійснює закупівлі, переказуючи гроші в інші місця, продає свою продукцію, випла­чує персоналу винагороди і тощо. У процесі відмивання грошей задум злочинця такий самий: одержати вигоду шляхом перетво­рення і руху фондів, які дозволяють йому домогтися приховання нелегального джерела їхнього походження.

Дії "відмивателів" грошей у банківській сфері набувають певних обрисів, залежно від інститущонально-юридичних умов, які властиві даній фінансовій системі. До таких умов відносяться:

*способи і характеристика «введення» готівки у фінансову систему;

*способи переміщення коштів у цій системі;

*умови "виведення" коштів з даної системи.

Вони утворять рамкові умови сфери злочинних дій, які скла­дають процедуру відмивання грошей. Одночасно вони виконують функцію добору, який призводить до вичленовування і до згрупу­вання у визначені категорії заходів, схожих між собою з ор­ганізаційно-технічної точки зору. Це варто підкреслити, тому що існує, наприклад, істотна відмінність між діями, які полягають у закупівлі за "брудну" готівку декількох чеків на певну суму, і діями, які полягають у сплаті банківського кредиту "брудними" грошима. Окремі дії в рамках даної процедури можна згрупувати,

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

використовуючи організаційно-технічні, юридичні і тимчасові критерії. Виділені категорії дій (вчинків, поведінки) називають у спеціальній літературі по-різному; стадіями, ступенями, фазами, перехідними складовими або формами відмивання грошей. Однак найчастіше використовують для характеристики різних частин цього процесу терміни "стадія" і "фаза", які вживають як синоніми.

Кожна з фаз має риси, які характерні для даного процесу, і сама вже є відмиванням грошей. Процес цей може набувати фор­му лише єдиної стадії. Це викликане можливістю (чи не­обхідністю) переривання всієї процедури з боку виконавців, пред­ставників фінансової установи або в результаті дій правоохорон­них органів. Однак складність усієї процедури (про яку сказано вище) призводить до того, що кількість стадій звичайно буває більша і виступають вони у певному взаємозв'язку з іншими діями — з метою підвищення ефективності заходів, спрямованих на за­побігання провалу і викриття злочинного характеру усієї витівки.

Зазвичай відмивання грошей відбувається в три стадії. Ра­зом з тим неодноразово відзначено, що першій стадії передує Підготовка всього процесу, який полягає в перевезенні готівки з Місця проведення злочинної діяльності в інше місце, що надає первісні гарантії успіху запланованого підприємства. Усвідомлю­ючи те, що значні суми готівки можуть привернути увагу право­охоронних органів і привести їх до нелегального джерела поход­ження цих сум, злочинці часто фізично переміщують готівку з місця її отримання. Найчастіше з великих міст, у яких, наприклад, продають наркотики, злочинні організації вивозять свої доходи в іншу місцевість, де їх можна легко сховати чи замаскувати. Крім того, для переміщення брудних грошей використовують так звані „підпільні банківські системи": китайські, а також Хавала і Хунди. Жодна з них не становить справжньої банківської системи, це Інститути традиційної східної цивілізації — системи взаємонада-вання, обміну чи переміщення грошей. Перша з названих систем функціонує завдяки господарським суб'єктам, керованим "за­морськими китайцями" (так їх називають у себе на батьківщині), ft дві інші створені індусами. У кожній з них панують сімейні, про­фесійні або національно-етнічні зв'язки, підкріплені впливом мо­гутніх і дисциплінованих банд. їхня діяльність стала можливою

Міжнародне оподаткування

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

завдяки наявності в них мережі співучасників на всій планеті, які абсолютно непричетні до будь-якої карної діяльності. Якщо, на­приклад, клієнт у Макао передає співробітнику "системи" 2 млн дол США в доларах Гонконга з дорученням виплатити їх партне­ру клієнта в Сінгапурі в голландських гульденах, то клієнт абсо­лютно впевнений, що замовлення буде неухильно виконане, тому що в "системі" за невиконання замовлення застосовують суворі покарання, які включають і страту.

Процес нелегального трансферту, який передує розміщен­ню "брудних" грошей, називають "підготовкою місця розміщен­ня". Виділення такої вступної фази в окрему процедуру пов'язане в західній літературі з розбіжностями між "країнами криміналь­ної діяльності" і "країнами відмивання грошей". До першої кате­горії зараховані країни, у яких діяльність організованих злочин­них груп (особливо наркоторговців) особливо інтенсивна. Це США, Італія, Таїланд, Колумбія, Нігерія та інші країни, тоді як до другої категорії зараховують держави, які сусідять зі згаданими, наприклад, Канада, великі фінансові центри, такі як Швейцарія, а також офшорні зони.

Тут доречно ще раз нагадати, що великомасштабне відми­вання грошей відбувається на міжнародному рівні. З одного бо­ку, "брудні" гроші, як правило, не відмиваються в тій країні, де вони отримані. З іншого боку, сама процедура відмивання прохо­дить нерідко в різних країнах. Тому згаданий поділ держав не варто сприймати буквально, оскільки він умовний. Крім того, переказ грошей (з перетинанням кордонів) з однієї держави в іншу практично не означає вихід грошей з фінансової системи (у наднаціональному розумінні). Важко віднести такий процес, як перетинання кордонів, до держав—членів Європейського Союзу, які створюють єдину банківську систему. Разом з тим велика ча­стина цих операцій здійснюється шляхом безпосередніх елек­тронних переказів, обліку чеків, і всі ці дії набувають рис, які можна віднести до другої стадії процесу. Водночас трансферт готівки (не електронний) і пов'язані з ним операції стосовно відмивання грошей, трапляються дедалі рідше. Тому дії, не пов'язані з банківськими операціями, найчастіше набувають ви­гляду всіляких форм контрабанди.

Отже, крім підтотовчої, процес відмивання грошей містить у собі три стадії (табл. 7.1): розміщення, маскування й інтеграції. Перша стадія - розміщення — це стадія, у якій доходи, одержані безпосередньо від злочину, вперше розміщуються у фінансових установах або використовуються для скуповування різного виду активів (включаючи цінні папери). Друга стадія — маскування (приховання) — це стадія, у якій починається перша спроба при­ховування або маскування джерела походження й ідентичності власника грошей. Нарешті, третя стадія — стадія інтеграції (легітимації), в ході якої гроші вводяться в легальні господарські структури і фінансові системи з метою їхньої остаточної асиміляції з усіма наявними там коштами[87, с 418, 420 ].

У першій фазі виконавці злочину вводять готівку, яка походить прямо від злочину, у будь-який банк чи іншу фінансову установу. Такі виконавці, найчастіше організовані в злочинні групи, зазвичай готівку, отриману, наприклад, від збуту наркотиків, спочатку накопичують на легально функціонуючих оптових базах, складах і навіть басейнах (на­приклад, так вони чинять у Флориді). Власне кажучи, перераховані установи в них виконують роль злодійських кубел, де процвітає торгівля наркотиками, фальсифікованим алкоголем і "живим това­ром". Потім вони намагаються виручену готівку розмістити у фінансо­вих установах і господарюючих суб'єктах. На цій стадії порівняно лег­ко визначити, чи є вкладення готівки у фінансові установи відмиван­ням грошей, а також розкрити джерело походження "брудних" до­ходів.

Таким чином, для даної стадії процесу відмивання грошей характерні такі риси:

*предметом відмивання є цінності, одержані безпосередньо від злочину;

*найчастіше предмет відмивання виступає у вигляді готівки;

*дії злочинців набувають вигляду фінансових операцій, які захоплюють своєю короткостроковістю, а також одна­ковістю і простотою.

На другій стадії виконавець намагається відокремити гроші від їхнього нелегального джерела, проводячи серію фінансових угод (як видозміни, так і переміщення). Виконавець сподівається

Міжнародне оподаткування

тим самим домогтися того, щоб зв'язок грошей, які відмиваються, із джерелом їхнього походження знайти було ще важче або зовсім неможливо. Ця стадія називається накладенням маски чи маску­ванням, її завершення призводить до віддалення — як за відстан­ню, так і в часі — маскованих грошей від місця злочину, напри­клад, від розміщення нелегальної лабораторії, яка виготовляє нар­котики, чи бази оптового постачання такого зілля.

Третя, остання, стадія — це фабрикація пояснень про нібито законне походження відмитих активів, а також введення їх у легаль­ний обіг шляхом інвестування чи скуповування майна. Тому таку стадію називають інтеграцією, чи легітимацією. Дії злочинних угру­повань на цій стадії спрямовані на вкладення "відмитих" грошей у господарські структури таким чином, щоб вони знову надійшли в банківську систему, набувши необхідних ознак легальних доходів. Серед знарядь та інструментів, застосовуваних для досягнення інте­грації, використовують фіктивний продаж нерухомості, фіктивні фірми для надання необгрунтованих кредитів, втягування в неза­конну діяльність банківських службовців у різних країнах і т.п.

У багатьох випадках у процесі відмивання грошей кожна стадія досить чітко відділена від інших. Наочне уявлення про це дає приклад класичного відмивання грошей, який описує юри­дично підтверджений випадок:

"Готівку, яка походить від вуличного продажу наркотиків в американських містах, контрабандою доставили в Канаду, де час­тина банкнот була замінена в обмінних пунктах на більші номіна­ли, що значно зменшило фізичний обсяг готівки. Готівка потім була перевезена повітряним шляхом у Лондон у ручному багажі заздалегідь найманих кур'єрів. Вона покладена ними на рахунок філії фінансової установи, розташованої на острові Джерсі.

Слідство, проведене Королівською митною службою, вста­новило, що британським відділом зроблений внутрішній транс­ферт центральному офісу на о. Джерсі, де його очікували вже 14 рахунків, відкритих на ім'я фірми працівниками фінансової уста­нови, які вступили в змову зі злочинцями. Звідти гроші, поход­ження яких мистецьки замасковано, поверталися злочинній групі під виглядом забезпечення фіктивних позик агентствам із прода­жу нерухомості в Північній Америці, які насправді були власністю

Міжнародне оподаткування

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

керівників злочинної групи. Кошти, накопичені на рахунках у Джерсі, використовували як гарантію виплати позики або перека­зували з поверненням у Північну Америку" [107, appendix A.].

В інших випадках стадії цього процесу, як відзначають фахівці, "можуть наставати одночасно чи найчастіше — "наплива­ти" одна на іншу. Це відбувається тому, що черговість стадій зале­жить від того, чи підготовлений заздалегідь відповідний механізм відмивання грошей, а також від вимог злочинної організації" [107, с 8]. У цілому ж протікання процесу відмивання грошей визначається ще й організованою для цієї мети спеціальною зло­чинною структурою (див. табл. 7.1.), що багато в чому визначає не тільки кількість і стадії такого процесу, але й конкретні засоби йо­го реалізації.

7.3.2. Способи відмивання "брудних" грошей

Дії, які становлять у сумі процедуру відмивання грошей у банківській системі, набувають вигляду легальних фінансових угод (банківських операцій), однак цей вигляд порушує внутрішні статути банківської системи (підзаконні акти й інструкції) або має характер нелегальних операцій, заборонених відповідними розпорядженнями, проведення яких загрожує за­стосуванням економічних чи карних санкцій. У кожній окремій стадії цього процесу з'являються інші види угод. У зв'язку з тим, що найчастіше вони незаконні характер взагалі або порушують розпорядження внутрішньобанківської системи, їх цілком дореч­но називати способами здійснення злочину (способами відмиван­ня грошей). Заміною цьому визначенню може слугувати також вираз "техніка відмивання грошей".

Під цим поняттям варто мати на увазі сукупність стійких і повторюваних ознак, які характеризують певну поведінку, пов'яза­ну з банківськими операціями; вони визначають обсяг і можливості застосування таких операцій у процесі відмивання грошей.

На різноманіття способів відмивання грошей впливають на­самперед розбіжності, пов'язані з фінансовим характером угоди, юридична форма проведеної операції, величина капіталу, кількість угод і т. ін., а також відмінності, які мають нефінансовий характер: структура злочинної організації (проста, складна,

ієрархічна, внутрішні функції, процес ухвалення рішень, стутнь довіри між членами організації і пов'язаними з ними особами; (табл. 7.2), сусігільно-економічна ситуація, а також засновані на змові відносини між злочинною групою, з одного боку, і адміністра­тивними органами і банками — з іншого.

Таблиця 7.2 Організовані структури, які відмивають "брудні" гроші

1 .Організована злочинна група, яка займається діяльністю, що приносить

великі доходи. 2.Посередники, які з'єднують, наприклад, торговців наркотиками з

"відмивателями" грошей "Піжони":

• направляють торговців до "відмивателів" або "відмивателів" до торговців;

• не втручаються в обговорення умов договору про відмивання грошей;

• визначають ставки за послуги (але не відсоток від "відмитих" грошей).
"Брокери":

• зв'язують торговців наркотиками з "відмивателями" і за окрему плату
укладають контракти.

З.Організатори (спонсори) відмивання "брудних" грошей:

• організовують усю процедуру у великих масштабах (великими сумами);

• бере участь вишка кількість "відмивателів";

• оплачують послуги кожного виконавця окремо;

• контактують з групою, яка володіє "брудними" грошима

|4.Кур'єри:

• організовують транспорт і процедуру на першій стадії процесу;

• не пов'язані з діяльністю організованої злочинної групи;

• можуть розкривати свої паспортні дані;

• часто використовують фальшиві паспорти і документи. 5.Міняльники валют:

• власники господарюючих об'єктів, найчастіше це пункти обміну

валют;

• бувають і нелегальними, вуличними міняйлами валют.
|б, П рофесіонали-радники:

• роблять одну чи кілька послуг (наприклад, поради в галузі інвестицій, переказу фондів, реєстрації господарюючих суб'єктів на прізвища третіх осіб - підставних власників);

• роблять маніпуляції у сфері фінансів і законодавства;

Міжнародне оподаткування

• приховання справжнього походження і власника відмитих грошей;

• здійснення постійного контролю над відмитими грошима;

• зміна форми готівки, добутої злочинним шляхом таким чином, що при зменшенні її кількості (ваги, обсягу) зберігається чи зростає її вартість.

Такі завдання повинні бути вирішені незалежно від стадій процесу відмивання грошей.

Діяльність, проведена злочинною групою, яка займається "очищенням" грошей, можна порівняти з діяльністю підприємства, зайнятого господарською діяльністю. Однак на відміну від легально діючого, злочинне підприємство не може діяти відкрито. У рамках тристадійного циклу воно використовує набір технологій залежно від того, яка мета повинна бути досягну­та. Один спосіб буде застосований, коли "брудні" гроші повинні бути введені у фінансову систему (розміщення), інший — коли злочинному підприємству потрібно ретельно відокремити гроші від їхнього нелегального джерела (маскування), і зовсім інший — коли особи, які вчинили злочин, фабрикують видимість законно­го походження відмитого майна (інтеграція).

Далі розглянемо традиційні й сучасні технології, які засто­совуються з цією метою у рамках кожної окремої стадії процесу відмивання грошей.

Переглядів: 473