Культура та наука України в роки війни 1941 – 1945рр.

З початком війни головні науково-дослідні центри України передислоковано на схід СРСР. У складі АН УРСР були евакуйовані майже 400 академіків, членів-кореспондентів та інших наукових працівників. При Президії АН УРСР був утворений Науково-технічний комітет сприяння обороні, який очолив президент АН УРСР О.Богомолець.

Перебуваючи на Уралі, академік АН УРСР М.Доброхотов розробив технологію виплавки броньованих сталей. Інститут електрозварювання АН УРСР на чолі з Є.Патоном застосував метод автоматичного дугового зварювання під флюсом під час збирання корпусів танків Т-34. Завдяки цьому нововведенню підвищилася якість і міцність бойових машин.

Академік О.Богомолець разом з колективом Інституту клінічної фізіології винайшов сироватку для лікування ран. Упродовж 1943 року для потреб військових госпіталів виготовлено 3млн. доз цієї сироватки. Інститут біохімії АН УРСР під керівництвом академіка О.Палладіна створив препарат для згортання крові. У Новосибірську успішно діяв інститут-шпиталь з діагностики і терапії проникних поранень грудної клітки. Завдяки новим методикам лікування смертність серед поранених воїнів знизилася з 25-30% до 70%. Академік М.Стражеско керував в Уфі Українським інститутом клінічної медицини. Група наукових працівників під його керівництвом провела інтенсивну роботу з вивчення ранової інфекції і ранового сепсису.

Хірург-офтальмолог академік В.Філатов очолив у Ташкенті Український інститут хвороб ока й ефективно робив пересадку рогівки ока пораненим бійцям.

З першого дня війни перебували на фронті медики хірургічної клініки Київського інституту вдосконалення лікарів.

Фахівці гуманітарних наук уходили до бригад лекторів, які виступали з доповідями на військово-історичну тематику на передовій, у гарнізонах міст, батальйонах тощо.

У 1942 р„ в Уфі було видано «Нариси історії України», підготовлені співробітниками Інституту історії України. Ця книга донесла до масового читача знання, поширення яких до війни перебувало під забороною: про ратні подвиги українського козацтва - Петра Сагайдачного, Івана Сірка, Максима Кривоноса, Івана Ґонти та ін. Зацікавлена в експлуатації патріотичних почуттів українців, сталінська адміністрація навіть «реабілітувала» Богдана Хмельницького - із «зрадника українського народу», який «запродав Україну царсько-боярській Москві» він перетворився ледь не на народного героя. У 1943 p., напередодні широкомасштабного визволення території України, було засновано орден Богдана Хмельницького.

Із евакуйованих на схід 70 українських вузів більшість опинилася у середньоазіатських республіках. У 1942 р, розпочав роботу в м.Кзил-Орда (Казахстан) Об'єднаний український університет, що складався із викладачів і студентів Харківського і Київського університетів, а в м.Байрам-Алі (Туркменія) - Одеський університет. Евакуйовані на схід українські діти продовжували навчання у школах за місцем свого тимчасового проживання.

На радянському боці фронту відновився випуск україномовних газет. Упродовж 1944-1945 pp. щодня на фронт надходило близько 10 тис. примірників газет, брошур, журналів, розрахованих на українського читача.

З листопада 1941 р. до липня 1944 р. із Москви вела передачі радіостанція «Радянська Україна», матеріали для якої готували письменники О.Копиленко, П.Панч, І.Нехода, Д.Білоус. Серед матеріалів радіостанції головне місце відводилося коментарям документів Верховного Головнокомандування, повідомленням Радінформбюро, матеріалам центральних та республіканських газет, повідомленням із фронтів військових кореспондентів Українського радіокомітету. Щотижня виходив в ефір гумористичний радіожурнал «Сатиричний залп» (редактори І.Нехода та П.Панч). У Саратові з листопада 1941 р. по березень 1944 р. перебувала радіостанція ім.Тараса Шевченка, де працювали Я.Галан, І.Цюпа, Д.Шлапак. Її художнім керівником був народний артист СРСР Ю.Шумський. В період боїв за визволення України - з травня 1943 р. по лютий 1944 р. - працювала прифронтова радіостанція «Дніпро». Засоби масової інформації, в тому числі україномовні, виконували роль натхненника боротьби проти ворога, були важливою частиною радянського пропагандистського апарату, що в роки війни протистояв нацистській ідеології.

З перших днів війни українські літератори і працівники мистецтв були в перших лавах захисників Вітчизни.

Добровольцями пішли на фронт А.Головко, М.Бажан, І.Ле, С.Скляренко, А.Малишко, та багато інших. 109 з 200 членів Спілки письменників України перебували на фронті. 31 липня 1941 року вийшов перший номер газети «За Радянську Україну!», що була призначена для партизанів. До редколегії газети входили М.Бажан, В.Василевська, О.Корнійчук.

Письменник-публіцист О.Довженко створив у цей час глибоко реалістичні оповідання «Перед боєм!», «Мати» (1941 рік). Кіноповість «Україна в огні» О.Довженка відобразила героїзм, стійкість і мужність народу в битві проти фашизму. Тут О.Довженко перший в українській літературі показав найтяжчий період війни — її початок, відступ Червоної армії, чорні дні німецької окупації України. У листопаді 1943 року Й. Сталін заборонив друкувати й ставити цей правдивий твір.

Широко відомими в цей час стали вірші «Ми йдемо на бій», «Перемагать і жить!» П.Тичини, «Слово про рідну матір» М.Рильського, «Клятва» М.Бажана, патріотичні збірки В. Сосюри. Творчість митців і літераторів воєнної пори мала яскравий агітаційний і публіцистичний характер. Так, збірка радіокоментарів Я.Галана, опублікована у 1943 p., мала промовисту назву - «Фронт в ефірі». Великою популярністю користувалася фронтова сатира і гумор - фейлетони, памфлети, усмішки («Зенітка» О. Вишні).

З України були евакуйовані майже 50 театрів. Розробляючи нові форми театральної агітації, вони працювали з особливим піднесенням. Театральне мистецтво перенеслося на передову. Так, випускний курс Київського театрального інституту прямо зі студентської лави майже в повному складі добровільно пішов на фронт.

У концертах перед фронтовиками виступали майстри театрального мистецтва з України 3.Гайдай, І.Паторжинський, М.Гришко та ін. У Ворошиловграді під час оборонних боїв 1941 року був створений фронтовий музично-драматичний колектив, який дав близько 300 спектаклів і концертів для військових частин і госпіталів.

Евакуйовані на схід українські театри комплектували фронтові бригади за участю найкращих акторів. Київський театр опери та балету ім.Т.Шевченка створив 22 бригади, які працювали на чотирьох фронтах і дали 920 концертів. У 1943 р. було створено такий відомий згодом колектив як Український народний хор під керуванням Г. Верьовки.

З початком війни особливої важливості набула кінодокументалістика. На початку вересня 1941 року Українська студія хронікального фільму випустила перший кінорепортаж «З фронтів Вітчизняної війни». При штабах усіх фронтів, у частинах і з'єднаннях армії були створені спеціальні групи кінооператорів. Загалом на фронті працювали 50 операторів українських кіностудій. За період війни вони відзняли 300 документальних фільмів і кіносюжетів. Особливу цінність мали документальні фільми О.Довженка «Битва за нашу Радянську Україну» (1943 рік) та «Перемога на Правобережній Україні» (1945 рік).

Українські кіностудії були евакуйовані до Середньої Азії: Київська — до Ашхабада, Одеська — до Ташкента.

Тема захисту Вітчизни стала основною у творчості українських художників. Об'єднані у творчі бригади, вони проводили активну художню пропаганду: створювали плакати, листівки, «агіт-вікна», малювали карикатури для військової преси.

Заняття 15

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Промисловість і сільське господарство фронту.	\|	Тема: ПІСЛЯВОЄННА ВІДБУДОВА І РОЗВИТОК УКРАЇНИ В 1945 – початку 50-х рр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.