Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Оцінювання екологічної політики, цілей і завдань за критеріями SМАRТ

Кількісно оцінювати та демонструвати досягнення поставлених екологічних цілей і завдань можна з використанням різних критеріїв і показників.

Критерії SМАRТ для оцінювання екологічної політики, цілей і завдань мають бути специфічними, вимірюваними, вмотивованими, реалістичними та встановлюватися на певний термін.

Специфічність. Щоб визначити, наскільки специфічними є розроблені екологічні цілі та завдання, можна скористатися запитаннями типу: «Яким чином можна визначити, що підприємство досягло поставлених цілей і завдань?», «Якими будуть результати досягнення поставленої мети?». Завдання мають визначати плановані покращення: «Яка дія? (зменшення споживання води на 20 %)», «До якого терміну? (до початку 2011 року)», «Порівняно з чим? (з показниками 2010 р.)», «Відносно чого? (на одиницю продукції)». Цей момент є важливим, оскільки об'єми викидів в навколишнє середовище, споживання сировини, матеріалів тощо залежать від обсягу виробництва.

Вимірність. Вислів «Неможливо управляти тим, що не можна виміряти» лежить в основі будь-якої управлінської діяльності. Перед тим як визначити цілі та завдання, слід продумати, яким чином забезпечити вимірень результатів їх досягнення та яким чином зібрати докази прогресу в екологічній діяльності для аудиторів.

Мотивація. Встановлені цілі та завдання мають бути достатньо вмотивованими. Встановлення конкретних і вмотивованих цілей стимулює співробітників до роботи. Проте занадто завищені або розпливчасті цілі можуть призвести до втрати інтересу у співробітників, оскільки у прагненні до досягнення занадто завищеної мети постійно наявне відчуття провалу. З другого боку, існує ще одне правило: цілі не мають бути занадто низькими. Якщо очевидно, що можна досягти 5 % скорочення викидів, то встановлюють плановий показник на рівні 10-20 %. І якщо підприємство з легкістю досягає таких результатів, то слід замислитися про збільшення показника вдвоє.

Реалістичність. Це інша чаша терезів, на яких оцінюють ефективність встановлених екологічних цілей і завдань. На перший погляд реалістичність може суперечитивмотивованому ефекту цілей і завдань. Проте обидва ці критерії створюють умови «золотої середини» — показники мають бути такими, що достатньо мотивують, але реалістичними, щоб забезпечити їх досяжність.

Терміни. Якщо термін досягнення встановлених цілей і завдань не зазначено або він необґрунтований, то виникає сумнів у можливості їх досягнення.

Для того щоб визначити екологічні цілі й завдання, доцільно залучати працівників, які будуть відповідати за їх виконання. В тому разі, якщо якась мета або завдання не досягається, то їх коригують. Відповідні умови треба визначити в процедурі.

Усі кількісні критерії можна поділити на дві групи: узагальнені (включаючи такі, що розраховуються в умовних одиницях) та часткові.

Узагальнені критерії характеризують діяльність окремих виробництв або всього підприємства в цілому. Прикладами узагальнених кількісних критеріїв ефективності екологічного менеджменту є: критерій повноти використання матеріальних ресурсів (характеризує кількість вироблюваної продукції у відношенні до використовуваної сировини йматеріалів); критерій ефективності регулювання впливу на навколишнє середовище (характеризує ефективність регулювання впливу на навколишнє середовище з урахуванням неорганізованого, аварійного та «нічного» впливу на нього); критерій комплексності використання водних ресурсів (характеризує частку оборотної та повторно використовуваної води в загальному обсязі водоспоживання) тощо.

Розглянемо кілька характерних прикладів практичних підходів, методів і засобів мінімізації впливу промислового виробництва на навколишнє середовище.

Організаційні підходи та методи мінімізації (послідовного поліпшення) впливу промислового виробництва, включаючи готову продукцію, на навколишнє середовище та мінімізації використання ресурсів.

Розглянемо основні напрями діяльності підприємства:

Система виробничого екологічного управління та менеджменту в цілому.

— включення до екологічної політики підприємства принципів і зобов'язань, пов'язаних з мінімізацією;

— публічне декларування підприємством екологічної політики;

— постановка підприємством екологічних цілей, пов'язаних з мінімізацією, включаючи розроблення критеріїв досягнення подібних цілей;

— розроблення програми (плану) конкретних дій і заходів щодо мінімізації;

— організація та контроль практичної діяльності у сфері мінімізації, включаючи розроблення й використання процедур прийняття екологічно істотних рішень, розподіл компетенції та відповідальності, розроблення і використання внутрішніх екологічних стандартів підприємства;

— використання екологічного аудиту для оцінювання результатів діяльності, коригування екологічної політики і цілей підприємства;

— розроблення та розповсюдження «зеленої» звітності підприємства, що відображає позитивні й негативні результати діяльності у сфері мінімізації.

Робота з персоналом:

—інформування персоналу про діяльність підприємства у сфері мінімізації впливу на навколишнє середовище та мінімізації використання ресурсів;

—мотивування і стимулювання активного залучення всього персоналу до діяльності з мінімізації;

—розроблення та практична реалізація програм екологічної освіти персоналу, пов'язаних із мінімізацією впливу виробництва на навколишнє середовище та з мінімізацією використання ресурсів;

—підготування персоналу до дій в умовах надзвичайних екологічних ситуацій.

Використання підприємством принципів екоефективності в практичній діяльності:

— виявлення, аналізування та оцінювання прямих та прихованих витрат, пов'язаних із задіяними або незадіяними підприємством підходами та методами мінімізації;

— вартісне аналізування впливу виробництва на навколишнє середовище, використання ресурсів і готової продукції (вартісне аналізування виробничої екологічної ситуації, включаючи приховані витрати); використання даних вартісного аналізування для мотивуваннядіяльності, роботи з персоналом, оцінювання результатів мінімізації;

— прийняття й публічне декларування підприємством широкого спектра добровільних екологічних зобов'язань щодо персоналу, населення, екологічної громадськості, акціонерів та інвесторів, засобів масової інформації, органів місцевого самоврядування (наприклад, зобов'язання щодо повної відкритості для громадського екологічного контролю);

— прийняття додаткових зобов'язань, пов'язаних з добровільним екологічним лідерством підприємства у сфері мінімізації впливу на навколишнє середовище та мінімізації використання ресурсів.

Розвиток зовнішньої діяльності підприємства:

— взаємодія і кооперація з іншими підприємствами галузі, постачальниками, суміжниками у сфері мінімізації впливу на навколишнє середовище й мінімізації використання ресурсів;

— взаємодія і кооперація з іншими підприємствами території (промислового вузла) у сфері мінімізації;

— використання діяльності у сфері мінімізації для взаємодії з акціонерами та інвесторами;

— взаємодія з населенням, що проживає в зоні впливу підприємства, у питаннях, пов'язаних із впливом на атмосферне повітря, водні об'єкти, ґрунти;

— взаємодія з екологічною громадськістю та органами суспільного екологічного контролю, засобами масової інформації, органами місцевого самоврядування;

— використання діяльності у сфері мінімізації для взаємодії із закордонними діловими партнерами та екологічними громадськими організаціями.

Підвищення ефективності діяльності екологічної служби підприємства:

— розвиток системи виробничого екологічного моніторингу в цілому, включаючи кваліфікований опис та оцінювання основних об'єктів екологічного управління (систем регулювання впливу на навколишнє середовище і використання ресурсів);

— використання нетрадиційних методів і засобів виробничого екологічного моніторингу;

— організація діяльності у сфері виробничого екологічного контролю, включаючи розроблення певних перевіркових і коригувальних дій щодо здійснюваної діяльності з мінімізації;

— розроблення та підтримка внутрішньої екологічної документації, потрібної для здійснення ефективної діяльності з мінімізації використання ресурсів (програма конкретних дій і заходи з мінімізації, посадові інструкції; проекти підвищення ефективності екологічного регулювання, екологічний ситуаційний план підприємства тощо.).

4.Технологічні та технічні підходи і методи мінімізації негативного впливу промислового виробництва на навколишнє середовище, що безпосередньо стосуються джерел викидів забруднювальних речовин і джерел утворення відходів.

Зміни основної технології виробництва та її апаратурного оформлення:

— заміна та (або) оптимізація фактично діючих технологічних режимів з метою мінімізації джерел виділення забруднювальних речовин і джерел утворення відходів;

— заміна апаратурного оформлення;

— використання незадіяного обладнання;

— заміна технологічних комунікацій (обв'язки обладнання);

— заміна використовуваних реагентів, матеріалів, енергоносіїв; використання як реагентів відходів інших виробництв;

— загальне технічне переозброєння або реконструкція основної технології.

Організація замкнених виробничих циклів:

— рекуперація сировини, реагентів і матеріалів;

— повторне та оборотне водопостачання;

— повторне використання відпрацьованого тепла;

— рециркуляція повітря виробничих приміщень.

Споживання сировини, реагентів, матеріалів:

— аналізування та оцінювання витрати споживаних сировини й матеріалів, включаючи враховані та невраховувані втрати;

— скорочення врахованих та невраховуваних втрат сировини, реагентів і матеріалів усіх видів.

Споживання енергоресурсів:

— аналізування та оцінювання витрат споживаних енергоресурсів, включаючи враховані та невраховувані;

— скорочення врахованих і неврахованих втрат енергоресурсів усіх видів.

Споживання надзвичайно небезпечних і високо небезпечних речовин:

— аналізування та оцінювання екологічної небезпеки споживаних сировини і матеріалів;

— виключення споживання надзвичайно небезпечних і високо небезпечних речовин або заміна їх на менш небезпечні;

— скорочення частки надзвичайно небезпечних і високо небезпечних речовин у використовуваних сировині та матеріалах.

Використання вторинної сировини й енергоресурсів:

— аналізування та оцінювання можливостей, зокрема альтернативних, використання вторинної сировини й енергоресурсів на підприємстві;

— збільшення частки використовуваних на підприємстві вторинної сировини та енергоресурсів у їх загальному обсязі;

— використання відходів споживання готової продукції і збільшення їхньої частки як вторинної сировини.

Комплексне використання сировини й енергоресурсів:

—аналізування та оцінювання можливостей, зокрема альтернативних, комплексного використання сировини й енергоресурсів;

—збільшення частки комплексного використання сировини й енергоресурсів;

—отримання додаткової продукції і вторинних енергоресурсів, що передаються стороннім споживачам.

Організація потоків забруднювальних речовин:

— скорочення частки неорганізованих джерел викидів забруднювальних речовин;

— відокремлення зорганізованих потоків забруднювальних речовин за цільовими компонентами й концентраціями;

— відокремлення зорганізованих потоків забруднювальних речовин за вмістом у них особливо небезпечних компонентів.

Запобігання виникненню та розвитку надзвичайних екологічних ситуацій і дії в умовах таких ситуацій:

— здійснення запобіжних або коригувальних дій, спрямованих на зниження ризику розвивання надзвичайних екологічних ситуацій;

— нормативне і матеріальне забезпечення дій персоналу в умовах надзвичайних екологічних ситуацій, включаючи розміщення й видалення відходів, що утворюються під час ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій;

— передбачення спеціального обладнання, наприклад резервних і контрольно-накопичувальних місткостей, та запасів відповідних реагентів на випадок виникнення надзвичайних екологічних ситуацій;

— дії в період несприятливих метеорологічних (гідрологічних) умов;

— здійснення додаткових заходів зі зменшення збитків і ліквідації наслідків уже виниклих на підприємстві надзвичай них екологічних ситуацій.

Моніторинг джерел викидів забруднювальних речовин і джерел утворення відходів:

— використання додаткових методів і засобів спостереження, опису та оцінювання певних джерел викидів забруднювальних речовин і джерел утворення відходів (наприклад, методів, що ґрунтуються на технологічних розрахунках і складанні матеріальних балансів);

— використання методів і засобів моніторингу потенційних та тих, що вже трапились на підприємстві надзвичайних екологічних ситуацій як джерел утворення забруднювальних речовин.

Регулювання джерел фізичного впливу на навколишнє середовище:

— регулювання джерел радіаційного та електромагнітного впливу на навколишнє середовище;

— зниження рівня шуму і вібрацій;

— зменшення скидів і викидів тепла.

Організація розміщення відходів:

— розроблення і практичне використання технологічних регламентів розміщення й видалення (використання, перероблення, ліквідації, захоронення) промислових відходів усіх видів, що утворюються на підприємстві;

— використання спеціально обладнаних і маркованих місткостей (контейнерів) і місць розміщення для відходів кожного виду;

— відокремлений збір, накопичення та зберігання відходів залежно від класу їх небезпечності та способу видалення;

— скорочення джерел скиду та викиду забруднювальних речовин, пов'язаних із розміщенням відходів.

Використання та перероблення відходів, включаючи відходи очищення стічних вод і відпрацьованих газів:

— аналізування та оцінювання можливостей, зокрема альтернативних, використання й перероблення відходів, включаю чи внутрішньовиробничу й міжвиробничу (територіальну) кооперацію;

— заміна діючої технології та апаратурного оформлення використання і перероблення відходів;

— загальне технічне переозброєння або реконструкція, нове будівництво систем перероблення відходів.

Знезараження та захоронення відходів, включаючи відходи стічних вод і відпрацьованих газів; ліквідація відходів:

— використання додаткових традиційних аналітичних методів і засобів спостереження, опису та оцінювання наявних джерел негативного впливу на навколишнє середовище;

— використання додаткових нетрадиційних методів і засобів спостереження, опису та оцінювання наявних джерел скиду та викиду забруднювальних речовин (наприклад, методів, що ґрунтуються на технологічних розрахунках і складанні матеріальних балансів).

Питання для самоперевірки:

1. Охарактеризуйте вимоги до розроблення програми СЕМ.

2. Яким характеристикам повинні відповідати критерії SМАRТ для оцінювання екологічної політики, цілей і завдань?

3. Опишіть наступні характеристики критеріїв SМАRТ: «специфічність», «вимірність», «мотивація».

4. Опишіть наступні характеристики критеріїв SМАRТ: «реалістичність», «терміни».

5. Що таке узагальнені критерії?

6. Наведіть приклад узагальнених кількісних критеріїв ефективності екологічного менеджменту.

7. Які Ви знаєте практичні підходи до мінімізації впливу промислового виробництва на навколишнє середовище?

8. Опишіть організаційні підходи до мінімізації впливу виробництва на НПС в системі виробничого екологічного управління та менеджменту.

9. Опишіть організаційні підходи до мінімізації впливу виробництва на НПС при роботі з персоналом.

10. Опишіть організаційні підходи до мінімізації впливу виробництва на НПС при використанні підприємством принципів екоефективності в практичній діяльності.

11. Опишіть організаційні підходи при розвитку зовнішньої діяльності підприємства.

12. Що включає в себе зміна основної технології виробництва та її апаратурного оформлення?

13. Що включає в себе організація замкнених виробничих циклів?

14. Що включає в себе запобігання виникненню та розвитку надзвичайних екологічних ситуацій і дії в умовах таких ситуацій?

15. Які Ви знаєте технологічні та технічні підходи до мінімізації негативного впливу промислового виробництва на НПС?

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вимоги до розроблення Програми СЕМ	\|	Лекція 12. Документація системи менеджменту навколишнього природного середовища

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.