Органи спеціальної компетенції в механізмі забезпечення національної безпеки України.

Одразу ж зауважимо, що свого часу як у КНБ, так і у нинішньому Законі України «Про основи національної безпеки України» вживається термін «воєнна організація держави». Згідно з КНБ воєнна організація держави включала в себе Збройні сили України, Службу безпеки України, внутрішні війська, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Прикордонні війська України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, інші військові формування, утворені відповідно до Конституції України, які мали забезпечити оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності її кордонів; протидію зовнішнім і внутрішнім загрозам воєнного характеру; боротися з організованою злочинністю; забезпечувати захист населення в разі катастроф, стихійних лих, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо.

Водночас у нинішньому Законі України «Про основи національної безпеки України», окрім воєнної організації держави, серед суб'єктів забезпечення національної безпеки окремо виділені правоохоронні органи. Тому, відповідно до ст. 1 даного закону воєнна організація — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, а правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Тобто, виходячи із суті Закону України «Про основи національної безпеки України», в ньому йдеться про ті органи, які забезпечуватимуть національну безпеку, отже вони не обмежуються лише воєнними формуваннями Міністерства оборони України.

Зокрема, В.А. Ліпкан, пропонує замість терміну «воєнна організація держави» вживати термін «сили забезпечення національної безпеки».

Аргументи на користь пропонованої позиції можна висунути наступні.

Пo-перше, перераховані вище органи, міністерства та відомства метою свого функціонування мають забезпечення національної безпеки у тій чи іншій сфері суспільного буття, із зосередженням уваги на конкретних напрямах. Прикладом, Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

По-друге, для реалізації покладених на них державою функцій дані органи мають право застосовувати силу, тобто саме силовий фактор визначає і відокремлює дані органи. І це є вагомим з огляду на ту обставину, що відокремлює, прикладом, МВС від судів, СБУ від Прокуратури. Силовий фактор у даному випадку є визначальною ознакою для угрупування даних органів до єдиної системи. Саме він визначає ці органи, надає можливість казати окремо про Президента України, Кабінет Міністрів України тощо, тобто про тих суб'єктів, які не наділені правом застосування сили.

По-третє, в системі забезпечення національної безпеки України виділяють суб'єктів загальної і спеціальної компетенції, критерієм розподілу яких є можливість застосування сили. Органи внутрішніх справ належать до державних органів виконавчої влади спеціальної компетенції, діяльність яких, з урахуванням змісту та характерних особливостей їх діяльності, максимально наближена до розв'язання проблем, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і спрямована на практичне вирішення завдань по забезпеченню національних інтересів у сфері внутрішньої безпеки.

По-четверте, основними елементами Воєнної організації держави є: військові формування — Збройні сили України, внутрішні війська МВС, Державна прикордонна служба України; спеціалізовані військові формування — війська Цивільної оборони, Військова служба правопорядку у Збройних силах України; державні правоохоронні органи — Служба безпеки України, органи та підрозділи Міністерства внутрішніх справ України. Отже, Воєнна організація складається не лише з військових формувань різних міністерств і відомств, а й з правоохоронних органів, що ще раз доводить неточність застосування даного терміну. При чому, закон даний пробіл не усунув, тому що, хоча окремо і зазначив на правоохоронні органи, виокремив з їх кола СБУ. Але про це йтиметься нижче.

По-п'яте, при визначенні завдань та функцій воєнної організації зазначено, що вона протидіє лише загрозам; про небезпеки чомусь зовсім не згадується, тим більше зазначається на загрози лише воєнного характеру і лише зовнішні. Це є суттєвим обмеженням кола завдань, а також самого призначення даної системи, яка фактично перетворюється на філіал Збройних сил України. Це є невірним, і не лише через те, що система забезпечення національної безпеки створюється для забезпечення реалізації національних інтересів в усіх сферах життєдіяльності, а не лише у воєнній і у внутрішній, а й через ігнорування сучасних тенденцій глобалізації, формування інформаційного суспільства. Таким чином звуження сфери дії сил забезпечення національної безпеки лише до загроз воєнного характеру є невиправданим і не відповідає початковій меті створення даної системи.

Таким чином сили забезпечення національної безпекивключають в себе Службу безпеки України, Збройні сили України, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Державну прикордонну службу України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державну митну службу України, Управління державної охорони України, Державну податкову службу України, інші військові формування, утворені відповідно до Конституції України, які:

• забезпечують національну безпеку України, захист її державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності державних кордонів;

• здійснюють безпосередній управлінський вплив на зовнішні і внутрішні загрози та небезпеки, а також сприяють у формуванні передумов для здійснення ефективного управління ними;

• здійснюють боротьбу зі злочинністю, пріоритетними напрямами якої є: боротьба з нелегальною міграцією, торгівлею людьми, тероризмом та іншими формами екстремізму, контрабандою, кіберзлочинністю, відмиванням надходжень, одержаних злочинним шляхом;

• забезпечує захист населення в разі катастроф, стихійних лих, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо.

Розглянемо більш детально основні функції деяких складових елементів сил забезпечення національної безпеки: Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Державна митна служба України, Міністерство оборони України, Управління державної охорони, війська цивільної оборони

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Професійні спілки	\|	Роль ОВС України в забезпеченні національної безпеки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.