Методичні вказівки

Підготовка до відповіді цього практичного заняття передбачає аналіз причин виникнення та періодизацію історії римської держави. Досконально вивчити формування політичних структур суспільства, які стали першоосновою рабовласницької державності Риму. Характеристику реформ Сервія Тулія слід розпочати з передумов їх проведення. Чому? Треба відповіді шукати в підручниках та дати аналіз цих реформ. Слід дати аналіз суспільно-державного ладу Рима періоду республіки, дати правове положення суспільних верств населення і виписати в конспект органи влади та їх повноваження (народні збори, Сенат, магістратура). Акцентувати увагу на сутність принципату та домінату. Знайдіть в підручнику та занотуйте в зошиті повноваження органів влади Принципату та Домінату.

Вивчаючи Римське право треба знати, що за часів родового ладу, в царську епоху діяли міжплемінні звичаї, їх суб’єктом було плем’я. До моменту прийняття Законів ХІІ таблиць звичайне право розкладалось на дві групи. Користуючись текстом підручника, знайдіть та занотуйте в зошиті квіритське і гентіумне право та які питання вони регулювали. Слід звернути особливу увагу на те, що важливу роль у розвитку римського права зіграли такі джерела права як закони, едикти магістратів, право народів, конституції. Студенту необхідно дати аналіз цих джерел права.

З огляду на подальше вивчення навчального курсу «Основи римського приватного права» варто більше уваги приділити характеристиці публічного права Стародавнього Риму. Студенту треба з’ясувати сутність таких питань, як суб’єкти права. речове та зобов’язальне право, шлюбно-сімейне та спадкове право. Відповіді знайдіть в підручниках та занотуйте в зошиті. Зверніть увагу на аналіз кримінального права, в якому збереглись численні риси родоплемінних відносин. Знати види злочину та систему покарань, а також поняття емфітевзис та традиція. Важливе значення має аналіз приватного, публічного права, а також права народів. Завершить підготовку до практичного заняття аналізом судочинства у кримінальному та цивільному праві.

Словник термінів:

Диктатор – найвища посадова особа в Римі, якому вручалась влада за надзвичайних обставин. Особа, якій надана необмежена влада в певній галузі управління.

Едикти – публічні оголошення правил, які обнародували консули, претори та інші магістрати при вступі на посаду.

Едили –посадові особи в Стародавньому Римі, які виконували поліцейські функції.

Застава – передача однією стороною іншій якоїсь речі для забезпечення боргу з умовою, що річ буде повернена в момент сплати боргу чи припинення застави.

Імперія – складна багатонаціональна держава, що утворилася в результаті приєднання нових територій і в яких є абсолютною залежність її складових частин від верховної влади.

Квестори – помічники консулів у Римі, що відали попереднім слідством з кримінальних справ, управляючи казначейством та архівами.

Класичний характер рабства – полягає в тому, що раби не тільки стають знаряддям праці, а й перетворюються на головну продуктивну силу.

Клієнт – людина, що знаходилася в особистій залежності від повновладного члена римської общини – римського громадянина.

Колони – суспільний прошарок залежного населення Риму періоду імперії, орендатори земельних ділянок.

Коміції – народні збори в Римі (куріатні, трибутні, центуріатні).

Консули – магістрати в Стародавньому Римі, які володіли найвищою владою (військовою, судовою тощо).

Контракти – це домовленість двох або більше сторін, згідно із якою одна (чи більше) особа мала право вимагати від іншої (інших) здійснення (нездійснення) певних дій.

Консенсуальні контракти – договори, що ґрунтувалися на простому узгодженні сторін.

Конституції – у Стародавньому Римі законодавчі акти загальнодержавного значення, які видавались принцепсами та імператорами.

Купівля-продаж – двостороння угода, де одна сторона зобов’язується передати іншій стороні у власність якусь річ і одержати до неї домовлену ціну.

Латини – найближчі сусіди римлян, підкорені ними і приєднані до Римської держави. Не були римськими громадянами.

Легати – посадові особи, що очолювали провінції у Стародавньому Римі.

Літеральні контракти – договори, укладені в письмовій формі (Стародавній Рим).

Люмпен – пролетаріат – соціальний прошарок населення Стародавнього Риму, що складався зі збіднілих, розорених верств, позбавлених засобів виробництва.

Магістратура – сукупність посадових осіб Римської республіки, її магістратів.

Мандати – інструкції, що видавав римський імператор своїм чиновникам чи республіканським магістратам.

Манципація – особливі формальності, пов’язані з відчуженням певних (манципованих) речей (римське право).

Народні трибуни – плебейська установа влади в Стародавньому Римі, яка володіла «правом вето» на рішення будь якої посадової особи і Сенату.

Патриції – повноправні громадяни Риму, члени Римської общини.

Патрон – повноправний громадянин Стародавнього Риму, покровитель клієнта.

Перегрини – «чужаки» жителі завойованих Римом земель, іноземці.

Претори – заступники консулів. Командували легіонами, керували загонами поліції, здійснювали правосуддя.

Принцепс – формально найвищий республіканський магістрат, наділений надзвичайною владою та довічним управлінням.

Провінції – підкорені Римом держави, території, значно віддалені від центру.

Позика – неформальна передача однією стороною іншій стороні грошей або інших речей, які друга сторона зобов’язана повернути у певний строк.

Поклажа (або зберігання) – договір, згідно з яким одна сторона відає іншій на безоплатне зберігання якусь річ з обов’язком другої сторони повернути цю річ за першою же вимогою її власника.

Провокація – апеляція на смертні вироки, винесені диктатором.

Реальні контракти – їх юридична сила ґрунтувалася на фактичній передачі речі, яка була предметом угоди; саме з цього моменту, а не після досягнення згоди, реальний контракт вважався дійсним.

Рескрипти – відповіді римських імператорів на запитання приватних осіб і магістратів.

Сервітути – особливі, визначені законом права користування чужою власністю.

Сине Ману – вид шлюбу за римським правом, який полягав у встановленні правової рівності між подружжям і пов'язаний зі здійсненням відповідних формальних процедур.

Сателіт – озброєний слуга – охоронець у Стародавньому Римі.

Сенат – головний орган влади і значною мірою орган безпосереднього управління в республіканському Римі.

Форум – площа в Стародавньому Римі, на якій скликалися народні збори, ярмарки і здійснювався суд. Центр політичного життя Риму.

Цензори – посадові особи в Римі, які відали переписом населення, визначенням їхнього майнового цензу, стежили за дотриманням громадянами правил поведінки та моралі.

Юрист– фахівець, який має професійні, тобто фундаментальні, правові знання, що використовуються для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 5. Держава і право Стародавнього Риму	\|	Іменний покажчик

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.