Природа геодинамічних процесів та методи вивчення

Для платформних областей характерними є (порівняно з геосинклінальними областями) менші швидкості вертикальних і горизонтальних рухів, відсутність або слабка активність сучасних землетрусів і вулканізму. Але існує нерівномірність прояву геодинамічних процесів у платформових областях. Найактивніші ці процеси в межах розломних структур, на окремих геоблоках максимального стиснення.

Активні геодинамічні зони не завжди співпадають з крупними тектонічними розломами, часто формують нові активні розривні порушення або приурочені до зон малоамплітудних розломів. У зонах розтягування, які формуються на платформах, переважають від’ємні тектонічні рухи, виникають серії скидів, відмічається зріст товщини осадового чохла, підвищена водна і газова проникність, підвищений динамізм підземного стоку, зниження загальної мінералізації підземних вод і радіоактивності, міцності гірських порід тощо. Особливо різкі контрасти спостерігаються в сучасних рифтових зонах, якими йде розрив і переміщення крупних геоблоків. Рухи земної кори на платформах вивчені гірше, ніж в складчастих областях.

Комплексними дослідженнями встановлено, що у відносно стабільних платформних областях переважають повільні опущення із швидкістю порядка 1-2 мм/рік, підняття, які спостерігаються на цьому фоні, пояснюються формуванням зон стиснення або підвищенням теплових потоків.

Також існує зміна тенденції опущення платформ у часі. Так, у ранньому палеозої і докембрії вона складає 0,001-0,005 мм/рік, в кінці палеозою - 0,01-0,03 мм/рік. Динаміку земної кори та ендогенні процеси, які в ній розвиваються, вивчають на спеціальних геодинамічних полігонах, які розташовані переважно в районах сейсмічної активності, на окремих постах спостереження виконується широкий комплекс інструментальних вимірювань. Він включає геодезичні спостереження на поверхні Землі і в спеціально обладнаних підземних галереях. Спостереження за рухами земної кори виконують за допомогою високоточних нівелірів, нахилометрів та інших високоточних приладів.

Важливим елементом сітки спостереження є стовбури свердловин, по яких вивчають гідродинамічний, гідрохімічний і температурний режими підземних вод, зміни гідрохімічного поля і ведуть контроль передвісників землетрусів і вулканічних вивержень. Роблять аналізи хімічного складу, підземних вод та їх газової складової, що дає можливість говорити про ступінь сейсмотектонічної активності. Записи коливальних рухів Землі здійснюють за допомогою сейсмографів різної конструкції як на полігонах, так і на сусідніх з ними територіях.

Одним з найбільш ефективних методів, які дозволяють не тільки отримати статичне зображення напружено-деформованого стану земної кори, але й передбачити хід його змін на майбутнє, є метод структурно-геодинамічного картування (СГК).

Він оснований на вивченні системи полів напружень геофізичними, геологічними, геодезичними та іншими методами. До геофізичних належать еманаційний, газовий і радіохвильовий методи вивчення геодинамічної структури масивів гірських порід.

За всіма даними будують карти геодинамічної зональності і визначають генетичний характер виділених зон, виділяють геоблоки і встановлюють ступінь їх активності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Гравітаційні схилові процеси

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.