Що ж змусило гетьмани піти на такий крок?

· Зниження боєздатності козацького війська;

· Непевна позиція кримських татар;

· Загроза удару на Київ Литви;

· Етнографічний кордон України;

· Більшість старшини за припинення походу;

· Відсутність чіткої програми дій;

· Загроза створення антиукраїнської коаліції європейських католицьких держав.

В лютому 1649 р.під час переговорів з королівським посольством у Переяславі гетьман вперше висунув ідею створення української суверенної держави:

Ø він обґрунтував право українців навішену державу в етнічних межах їх проживання:

Ø проголосив незалежність утвореної в ході визвольної боротьби Української держави;

Ø сформулював положення про соборність Української держави і представив ЇЇ як спадкоємицю Київської Русі.

РОЗБУДОВА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

На українських землях, що опинилися у сфері впливу Б.Хмельницького (Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства, східні райони Волинського і Подільського воєводств) продовжувався процес формування української держави. На жаль, поза межами цього процесу залишився західний регіон.

НАЙХАРАКТЕРНІШІ ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ

ФОРМА ПРАВЛІННЯ

У ході повстання 1648р. почалася розбудова національної держави республіканського типу.

Верховним органом влади в Україні стала загальнокозацька рада (Військова або Генеральна рада),в якій могло брати участь усе козацьке військо.

На чолі держави стояв гетьман,який обирався Військового радою. Дорадчі права при гетьмані мала рада генеральної старшини (Старшинська рада), до якої входили генеральні обозний, суддя, писар, підскарбій, осавул, хорунжий, бунчужний.

Б.Хмельницький здійснював курс на зосередження в своїх руках всієї повноти влади і на встановлення спадкового гетьманату.

Сучасні історики позитивно оцінюють політику Б.Хмельницького, спрямовану на встановлення спадкового гетьманства, оскільки вона сприяла консолідації суспільства навколо державної ідеї, запобігала гострій міжусобній боротьбі за владу.

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

Територія, па яку поширювалася влада гетьмана, ділилася на полки, а полки - на сотні (полків у різні часи було 36,26,16,10). На чолі полку стояв полковник (обирався на полковій раді або призначався гетьманом), на чолі сотні - сотник. Полковники і сотники здійснювали військову і адміністративну владу.

Містами й селами управляли отамани.

У містах з магдебурзьким правом діяли також виборні магістрати, у селах - сільські старости.

Центром гетьманського правління став Чигирин.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВИЗВОЛЬНИЙ ПОХІД 1648 РОКУ	\|	СУДОВА СИСТЕМА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.