Точність приладів

Кожен електровимірювальний прилад має деяку похибку, яка визначається тертям в його осях, технологічними допусками окремих його деталей, гістерезисом в магнітній системі та ін. Для оцінки точності вимірювань використовують поняття – відносна похибка Х. Вона являє собою відношення абсолютної похибки, яка має місце при вимірах (різниця між виміряною величиною Х_ЗМ. і її дійсним значенням Х_Д), до дійсного значення вимірюваної величини у відсотках:

(1)

Ця похибка різна при різних значеннях вимірюваної величини, тобто для різних розподілів шкали приладу. Тому точність електровимірювальних приладів оцінюють за основною зведеною похибкою ∆_max, яка дорівнює відношенню найбільшої абсолютної похибки X_max для даного приладу до найбільшого (номінального) значення Х_ном тієї величини (струму, напруги, потужності і ін.), яку може вимірювати прилад:

(2)

Основною наведеною похибкою вважається похибка приладу при нормальних умовах його роботи. При відхиленні від цих умов виникають додаткові похибки: температурна (від зміни навколишньої температури), від впливу зовнішніх магнітних полів, від зміни частоти змінного струму.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи приладів	\|	Умовні позначення приладів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.