Соціальна відповідальність.

Соціальна відповідальність — це відповідальність організації за вплив її рішень і діяльності на суспільство і довкілля через прозору і етичну поведінку, яка

- сприяє стійкому розвитку, здоров'ю і добробуту суспільства;

- враховує очікування зацікавлених сторін;

- відповідає діючому законодавству і узгоджується з міжнародними нормами поведінки;

- інтегрована в діяльність всієї організації і реалізується нею на практиці.

Кожен суб'єкт економічної діяльності (організація) бере на себе відповідну соціальну відповідальність перед державою, суспільством, працівниками, довкіллям. Соціальна відповідальність розповсюджується також на сферу охорони праці.

Основні принципи соціальної відповідальності

1. Підзвітність. Організація повинна бути підзвітною за вплив на суспільство та довкілля.

Підзвітність розуміється як готовність організації брати на себе відповідальність за діяльність перед своїми керівними органами, органами правового захисту та у більш широкому сенсі перед іншими зацікавленими сторонами.

Це означає, що організація погоджується з тим, що на неї може бути звернене відповідна увага, а також приймає на себе зобов'язання відповідати на таку увагу. Підзвітність означає здатність відзвітувати іншим. Підзвітність припускає, що організація здатна відповісти як тим, кого зачіпає її діяльність, так і суспільству в цілому за загальний вплив на суспільство.

2. Прозорість.Організації варто бути прозорою в її діяльності, яка впливає на інших.

Організація повинна розкривати в зрозумілій, збалансованій і правдивій формі політику, прийняті рішення і свою діяльність, за які вона несе відповідальність, включаючи фактичний і можливий вплив їх на суспільство та довкілля.

Ця інформація повинна бути легко доступною і зрозумілою для тих, на кого організація істотно впливає або може вплинути. Інформація повинна бути своєчасною, заснованою на фактах, представленою в ясній та об'єктивній формі настільки, щоб дати можливість зацікавленим сторонам точно оцінити вплив діяльності організацій на їхні відповідні інтереси.

3. Етична поведінка. Поведінка організації завжди є етичною.

Поведінка організації повинна ґрунтуватися на принципах і правилах, що базуються на цілісності, чесності, рівності, розумному керівництві, добропорядності. Із цих етичних принципів випливає турбота про оточуючих людей і довкілля, а також зобов'язання задовольняти потреби зацікавлених сторін.

4. Зацікавлені сторони організації. Організація поважає і розглядає інтереси її зацікавлених сторін.

Зацікавлені сторони організації- особи або групи, які мають інтерес у якій-небудь діяльності організації.

Хоча завдання організації можуть обмежуватися інтересами її власників, співробітників або довірителів, інші зацікавлені сторони можуть мати свої права, вимоги та специфічні інтереси, які також варто брати до уваги.

Організації варто усвідомлювати, що є інші організації та окремі особи, зацікавлені в її діяльності. Неважко зрозуміти інтереси зацікавлених сторін, якщо йдеться про корпорацію, ділових партнерів або постачальників, а також про персонал, що працює на організацію. Проте, не всі інтереси є досить очевидними. Більше того, зацікавлені сторони можуть мати різнобічні та іноді такі, що вступають у конфлікт із організацією, інтереси.

5. Правові норми. Організація поважає правові норми.

Правові норми ставляться до верховенства права і, зокрема, до ідеї, що жодна окрема особа не стоїть над законом, і що уряд також підкорюється закону. Правові норми контрастують із свавільним чиненням влади. Відносно норм права мається на увазі, що закони викладені в письмовому виді, загальнодоступні і втілені в життя у відповідності до встановлених процедур. У контексті соціальної відповідальності повага правових норм означає, що організація дотримує всіх застосовних законів і правил.

6. Міжнародні норми. Організації повинна поважати міжнародні норми, у тих випадках, коли ці норми є ліпшими для стійкого розвитку та добробуту суспільства.

Міжнародними нормами є принципи, очікування або стандарти поведінки, що є універсальними і витікають із традиційного міжнародного права, загальноприйнятих принципів міжнародного права, або практики міжнародного суспільного права, такої як міжнародні конвенції.

7. Права людини. Повинна визнаватися важливість і загальність прав людини.

Організація поважає права, які прописані у Всесвітній Декларації по правах людини; визнає те, що ці права носять загальний характер, що означає їхню застосовність у будь-якій країні, будь-яких культурах. У ситуаціях, коли права людини не захищені, організація повинна вживати всі можливі заходи щодо захисту та повазі цих прав, а також не шукати прямої або непрямої вигоди в таких ситуаціях.

Розрізняють внутрішню (направлену на власний персонал компанії) та зовнішню (направлену на решту людей та довкілля) компоненти соціальної відповідальності.

Внутрішня соціальна відповідальність:

До внутрішньої соціальної відповідальності відноситься:

- охорона праці і умови праці персоналу;

- забезпечення стабільності заробітної плати, її своєчасну виплату, а також індексацію;

- додаткове медичне і соціальне страхування працівників і членів їхніх родин;

- навчальні програми й програми підготовки й підвищення кваліфікації;

- надання допомоги працівникам в критичних ситуаціях;

- підтримка ветеранів, що вийшли на пенсію.

Зовнішня соціальна відповідальність:

До зовнішньої соціальної відповідальності віднесені такі напрямки діяльності:

- спонсорство й корпоративна добродійність;

- сприяння охороні довкілля;

- взаємодія з місцевим співтовариством і місцевою владою по розвитку території;

- готовність брати участь у запобіганні кризових ситуаціях території;

- відповідальність перед споживачами товарів та послуг.

Загальні принципи соціальної відповідальності викладені в Глобальному договорі ООН (UN Global Compact).

Глобальний договір ООН - це ініціатива ООН, спрямована на виявлення й поширення передового досвіду в сфері розробки і реалізації соціальної відповідальності компаній.

Договір заснований на десяти принципах, запозичених із Загальної декларації прав людини, фундаментальних принципів МОП у частині права на працю, а також «принципів Ріо» (Декларація по навколишньому середовищу і розвитку, прийнята Конференцією ООН по навколишньому середовищу і розвитку, Ріо-де-Жанейро, 1992 p.).

Глобальний договір пропонує компаніям - у рамках своєї сфери впливу - дотримуватися, підтримувати і впроваджувати наступні основні цінності, викладені в 10 принципах.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальне партнерство в охороні праці.	\|	Права людини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.