Рівень доходів населення найбільших міст України

	ВВП, 2010р. млрд. дол.	ВВП, 2025 р. млрд. дол.	Дохід на душу населення дол., 2010 р.	Дохід на душу населення дол., 2025 р.
Київ	17,0	42,0		26 800
Харків	5,7	13,0	8 800	17 300
Одеса	4,3	10,4	9 400	18 500
Донецьк	6,6	13,9	15 200	29 900
Львів	3,3	7,5	10 100	19 900
Дніпропетровськ	4,9	9,9	10 800	21 400

Джерело: http://www.epravda.com.ua/publications/2013/12/2/406409/

Такий «вибух» урбанізації має багаточисленні причини, які залежать від економічних і соціальних умов різних країн і по різному впливають на процес. В епоху глобалізації привабливість різних регіонів посилюється: певні регіони, притягують мігруюче населення більшою мірою, ніж інші: великі міста, які концентрують фактори успіху, приваблюють молоді кваліфіковані та малокваліфіковані кадри. У сучасному світі узбережжя морів та океанів теж притягують населення, що створює тиск на природне середовище: варто глянути на знамените південне узбережжя Франції, майже повністю забудоване віллами. Одесу та її пригороди, очевидно, також очікує цей результат. У США прибережне населення зростає в чотири рази швидше, ніж всередині країни, а в Китаї розрив в умовах життя між літоральними регіонами та іншими частинами постійно збільшується. Наприклад, ВВП міст по відношенню до регіону складає: в США – 84%, у Західній Європі – 63%, у Латинській Америці – 77%, у Китаї – 78%, в Індії – 39% (див. рис. 1). Згідно підрахунків Мс Кіnsey, різниця у доходах населення великих міст, які налічують більш ніж 150 тис. жителів та іншим населенням була така: США – 134%, Західна Європа – 130%, Латинська Америка – 258%, Китай – 383%, Індія – 275% (див. рис. 3) [7].

Одним з важливих показників ефективного сполучення якісних умов життя та ведення бізнесу є концентрація людей – мільйонерів в тому чи іншому місті. Згідно дослідження журналу Spear’s та інфоцентру Wealthinsight найбільш привабливими містами були:

Таблиця 3.

Частка мільйонерів в містах:

1.	Монако	- 29,21
2.	Цюріх	- 27,34
3.	Женева	- 17,92
4.	Нью-Йорк	- 4,63
5.	Франкфурт	- 3,88
6.	Лондон	- 3,39
7.	Осло	- 2,90
8.	Сінгапур	- 2,80
9.	Амстердам	- 2,63
10.	Флоренція	2,59

Джерело: http://news/address.ua

Експерти McKinsey спрогнозували внесок 600 найбільших міст в майбутню економіку – до 2025р. – це 30 трлн. дол. США або 65% усього зростання світової економіки. Звертає на себе увагу внесок у це зростання 242 китайських міст – 25%, а 20 найбільших мегаполісів країн, що розвиваються, додадуть у світовий ВВП 6 трлн. дол. США [7].

Кількість 259 186 289 710 234 великих міст у регіонах

Рис. 4. ВВП міст по відношенню до регіону ПКС для США.

Рис. 5. Населення міст по відношенню до регіону, %[*]

Рис. 6. Різниця між ВВП на душу населення великих міст і решти населених пунктів (менш ніж 150 тис. жителів)

Цей процес не оминув і Україну. За останніми даними, у Києві 80% нових квартир купують іногородні і лише 20% - кияни [8]. Левова частка всіх інвестицій (83%) в комерційні площі нерухомості Росії здійснювалася у Москві. Обсяг угод в цьому році, за оцінкою, перевищить 6 млрд. дол., що дозволяє Москві утримувати третю позицію у цьому інвестиційному сегменті Європи, після Лондону та Парижу. Санкт-Петербург займає 14 місце.

Прикладами таких змін може бути Нью - Йорк. Саме місто (згідно адміністративних меж) складається з 5 районів - Манхеттен, Бронкс, Бруклін, Кінз та Річмонд і нараховує 8 млн. жителів. Однак, метрополітенський ареал налічує більш ніж 21 млн. ( третє місце в світі після Токіо - 35, 2 млн і Мехіко - 23 млн.) Понад трьох мільйонів ньюйоркців народились за межами США. Згідно офіційної статистики майже 50% населення міста розмовляють в сім'ї на інших, ніж англійська мовах. Нью -Йорк залишається провідним світовим фінансовим центром ( поряд з Лондоном і Гонконгом), на його 10 тисячах підприємств зайняті 1 млн. працівників а в 2014 році відвідали 56 млн. як американських, так і закордонних туристів (12 млн.). Туристична галузь по доходам муніципалітету займає 5 місце.

Агломерація Іль-де Франс, яка виникла навколо Парижу, є найбільшим резервуаром робочих місць в Європі, там працюють більше ніж 50% кваліфікованих кадрів Франції. Вона займає друге місце щодо розміщення серед 500 найбільших підприємств світу після Токіо.

Розширення урбанізованих територій приводить до їх зливань і виникнення своєрідних мегаміст які нерідко переходять межі національних кордонів, концентруючи на своїй території найбільш динамічні ареали соціального, економічного і адміністративного впливу світового масштабу. Наприклад, у Європі вважаються сформованим мегаполіс між Лондоном і Міланом який проходить через Бенілюкс і Рур. Зважаючи на вигляд з космосу він отримав назву «голубий банан» з двома периферіями: Паризькою і Франфуртською агломераціями. Цей «хребет» є центром політичних і економічних імпульсів усього ЄС і домінує над іншими, периферійними регіонами. Вперше існування такої економічної та політичної осі відкрив французький дослідник Р. Бруне в 1963р. [9].

Це явище характерне не лише для Європи: на території США і Канади виник мегаполіс Великих озер з 65 млн. жителів, який об'єднує американські метрополії (Чикаго, Детройт) і канадські (Монреаль, Торонто, Квебек, Оттаву), а також десяток менш великих інших міст.

На заході США це - території між Сан- Франциско і Сан - Дієго з назвою Сан-Сан ,а на сході - відомий Босваш - між Бостоном і Вашингтоном.

Виникнення таких зон не оминуло і Японію - це територія між Токіо на сході і Фукуока на заході, яка має протяжність 1000 км і нараховує 105 млн. жителів, тобто 80% всього населення країни на 6% її площі. Це сформоване демографічне і політичне серце Японії, яке складається з трьох частин: гіперцентру навколо адміністративної і економічної столиці Токіо і району Канто, вторинного центру (22 млн. жит.), з'єднаного з центром швидкісною лінією Токайдо, вздовж якої розміщені Нагоя, конурбації Кейчаншин та Кансаї (Осака, Кобе і Кіото) і третинного - на заході, який протягнувся вдовж Внутрішнього моря.

Зосереджуючи величезні капітали, висококваліфіковану робочу силу такі мегаполіси стали справжніми нервовими вузлами світової економіки, генераторами інновацій. Це території, на яких або виходячи з яких зорганізуються принципово нові взаємодії між окремими центрами та мережами підпорядкованих ним субцентрів як «простір – середовище», сприяють виникненню «вартісних метрополітенових ланцюгів».

В історичному аспекті розвитку урбанізації можна виокремити такі риси, притаманні для більшості країн та регіонів (таблиця 4).

Таблиця 4.

Характеристика урбанізації [10]

Риси урбанізації	Приклади прояви
1. Швидкі темпи росту міського населення	За другу половину ХХ ст.. міське населення виросло на 16% (при цьому щорічне зростання складало на 50 млн. чол.)
2. Концентрація населення переважно у великих містах	На початку ХХ ст. великих міст (понад 100 тис. жит.) було 360, зараз – більше 2500. Кількість міст мільйонників перевищило 300, 37 міст мають число жителів понад 10 млн.
3. «Розповзання» міст розширення їх адміністративних або фактичних територій.	Формування урбанізованих територій та міських агломерацій. Формування величезних мегаполісів тощо, (Босваш або Токайде).

У розвитку урбанізації виділяють три періоди, згідно Б.С. Хорєва:

1. Початковий етап – ХІХ ст. Урбанізація почалась в Європі і Північній Америці.

2. Перша половина ХХ ст., яка характеризується прискоренням зростання міського населення і поширенням урбанізації на майже всі регіони світу.

3. Друга половина ХХ ст. Для неї характерно подальше прискорення темпів зростання міського населення, поява дуже великих міст, перехід від чітко окресленого, крапкового міста до агломерації (територіального угрупування міст та оточуючих сільських територій, межі якого мають розмитий характер) а також формування мегаполісів (зливання міських агломерацій), які кардинально змінюють характер життя оточуючої сільської місцевості [11].

Зрозуміло, що різні країни знаходяться на різних щабелях розвитку урбанізації, відповідно існуючої градації:

· Низький рівень – менше 20%;

· Середній рівень - від 20% до 50%;

· Високий рівень – від 50% до 72 %;

· Дуже високий рівень – понад 72% [14].

Деякі автори виділяють декілька основних напрямів урбанізації:

1. ріст кількості міст, зокрема мегаполісів, становлення і поширення нових форм розселення – урбанізованих територій, міст – супутників, агломерацій;

2. ріст міського населення, концентрація його в найбільших містах;

3. перетворення міст у найбільш важливі елементи системи розселення, зростаюча роль міст у житті суспільства;

4. поширення міського способу життя і типових елементів міської культури на все суспільство [12].

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кількість та частка міського населення у світі	\|	Історичний аналіз формування міської мережі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.