Оновлення змісту предмету адміністративного права.

У підручнику за редакцією Ю. П. Битяка до предмета адміністративного права включені відносини, пов'язані з: а) діяльністю органів виконавчої влади, б) внутрішньо-організаційною діяльністю державних органів, підприємств, установ, організацій, в) управлінською діяльністю органів місцевого самоврядування, г) здійсненням недержавними суб'єктами делегованих повноважень органів виконавчої влади, ґ) здійсненням правосуддя у формі адміністративного судочинства.

У наукових джерелах ретельно досліджуються тенденції розвитку адміністративного права, теоретично обґрунтовується нова структура його предмета. В результаті саме адміністративне право постає галуззю публічно-правового регулювання, яка забезпечує функціонування публічної адміністрації.

Таким чином, на сучасному етапі розвитку знань про предмет адміністративного права стає зрозумілим наступне:

по-перше, до предмета адміністративного права входять не лише відносини державного управління, а й інші управлінські відносини. їх сукупність утворює відносини публічного управління;

по-друге, крім управлінських до нього входять відносини, які виникають при здійсненні правосуддя у формі адміністративного судочинства. Це відносини відповідальності суб'єктів владних повноважень за неправомірні діяння;

по-третє, до нього входять відносини відповідальності за порушення встановлених правил - відносини адміністративної відповідальності;

по-четверте, до предмета адміністративного права входять відносини, які виникають за ініціативою суб'єктів що не мають владних повноважень при їх звернені до органів публічної адміністрації (відносини ре-ординації). У подальшому вони отримують назву "сервісних" відносин, відносин публічних або адміністративних послуг.

Системоутворюючим для предмета адміністративного права чинником є категорія "відносини адміністративних зобов'язань". Сутність цих відносин обумовлена змістом норм Конституції України щодо відповідальності держави перед людиною, визнання головним обов'язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини, верховенства права, обмеження повноважень і дій публічної адміністрації Конституцією та законами України.

Цією категорією - відносинами адміністративних зобов'язань - об'єднуються чотири типи відносин, кожен з яких є складовою частиною предмета адміністративного права. Це відносини: а) публічного управління; б) адміністративних послуг; в) відповідальності публічної адміністрації за неправомірні дії або бездіяльність; г) відповідальності суб'єктів суспільства (індивідуальних і колективних) за порушення встановленого публічною адміністрацією порядку і правил.

4. Нові наукові підходи до визначення методу адміністративного права

Метод є однією з важливих характеристик будь-якої галузі права. Якщо предмет адміністративного права дозволяє окреслити сферу правового регулювання цієї галузі права, то метод установлює сукупність засобів, прийомів і способів регулювання управлінських правовідносин, виражає характер і юридичний зміст владного впливу держави на волю й поведінку учасників адміністративно-правових відносин. Під методом адміністративного права слід розуміти сукупність зафіксованих у нормах цієї галузі прийомів (засобів) впливу на суспільні відносини, що становлять її предмет, застосування яких дозволяє створити належні умови для реалізації та захисту прав громадян, нормального функціонування громадянського суспільства й держави.

Традиційний погляд на зміст методу адміністративного права характеризується тим, що він реалізується шляхом:

– використання приписів (встановлення обов’язків);

– установлення заборон;

– надання дозволів.

При реалістичному підході до дослідження сучасних методів правового регулювання необхідно визнати, що дихотомічна класифікація методів на імперативні та диспозитивні дещо застаріла, тому раціональніше розглядати кожен галузевий метод як неповторну сукупність способів регулювання. Ускладнення правового регулювання в певній галузі права призводить до ускладнення структури методу правового регулювання цієї галузі та введення до нього раніше невластивих елементів. Саме тому для таких галузей з традиційно імперативними методами правового регулювання як право фінансове, кримінальне, сімейне та, звичайно, адміністративне право, треба вести мову про появу та розширення елементів диспозитивності. Тенденція до посилення елементів диспозитивності в структурі навіть традиційно імперативних методів правового регулювання пов’язана, перш за все, з реалізацією на практиці проголошення Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю. У зв’язку з цим, необхідно побудувати несуперечливу концепцію реформування структури методу адміністративного права, що органічним чином забезпечуватиме існування таких елементів диспозитивного регулювання як адміністративний договір та адміністративні послуги, сфера адміністративного розсуду, інститут адміністративного оскарження.

Сучасна трансформація методу адміністративного права засвідчує його змішану природу, тобто органічне поєднання в ньому типових ознак як імперативного, так і диспозитивного методів правового регулювання. Сьогодні диспозитивні засоби правового регулювання розпочали застосовуватися дедалі

більше, що обумовлено тенденцією децентралізації державного управління.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність та призначення адміністративного права	\|	Система адміністративного права на сучасному етапі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.