Становлення поняття «етикет»

Вимоги поводитися за правилами певного оточення сягають глибин багатьох тисячоліть історії людства, зафіксовані в стародавніх писемних документах і існували до появи писемності. Жодна людська спільнота не обходилася без правил і норм поведінки та спілкування. Про це можна прочитати в античних віршованих настановах, в «Одіссеї» Гомера, в біблійному «Еклезіасті», в стародавніх легендах про богів і героїв Скандинавії. У давньоіндійському епосі «Магабгарата» (V ст. до н. е.) є такі рядки: «Вчинки інших людей, яких для себе не бажає людина, які їй неприємні, нехай не чинить іншим людям». Норми поведінки викладено і в літературних текстах cтародавнього Шумеру.

Проте країнами класичного етикету часто називають Британію та Францію, можливо, тому, що епоха чергового розквіту етикету в цих країнах ближча нам у часі, і саме їхні посібники, трактати з правил поведінки при королівських дворах ХVІ–ХVІІ ст. найповніше збереглися до наших днів. Тогочасні вимоги етикету були досить складними, тому відповідальність за дотриманням всіх тонкощів етикету покладалася на церемоніймейстера. Вихованості, культури, аристократизму, увічливості, поведінки при дворі — всього цього навчали тільки обраних. Етикет із часом зробився відмітною ознакою світської людини, показником її вихованості. У ХVІІ ст. перший посібник з етикету з’явився в Росії під назвою «Домострой».

Отже, поняття «етикет» має величезний історичний досвід, тому говоритимемо про особливості етикету на сучасному історичному проміжку, в нашій країні, ураховуючи загальнолюдські норми і правила поведінки.

Вихована людина мусить бути обізнаною з нормами етикету і дотримуватися їх у повсякденному житті. Невміння поводитися в товаристві, поважати інших призводить до напружень і конфліктів, нервових стресів, погіршення фізичного і психічного здоров’я, а зрештою, до зниження працездатності й життєвого тонусу. Етикет — це культура людини у всіх сферах життєдіяльності. Дотримуючись загальноприйнятих правил поведінки певного оточення, поважаючи гідність інших людей, захищаючи свою гідність, людина створює умови для подолання конфліктних ситуацій і досягає намічених цілей.

Манера поведінки, стиль мають важливе значення під час формування першого враження, але особистість розкривається найповніше у розмові (спілкуванні), коли дається взнаки освіченість, компетентність, ерудиція, вихованість, а також інші особисті та ділові якості.

Мова й культура перебувають в одній поняттєвій площині і, як духовні вартості, органічно пов’язані між собою.

Культура означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, які створило людство впродовж своєї історії. Мова утримує в єдиному духовному просторі національної культури всіх представників народу і на його території, і за її межами. Плекаючи мову, дбаючи про її розвиток, оберігаючи її самобутність, ми зберігаємо національну культуру.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 1.	\|	Мова та мовні норми ділового спілкування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.