Генетичний ризик при діабеті (R. F. Mueller, I. D. Young, 2001)

Група	Генетичний ризик, %
ІЗЦД Популяція Один алель DR3 або DR4 HLA DR3/DR3 DR4/DR4 HLA DR3/DR4 Для родичів Сибси Немає антигенів схильності 1 антиген 2 антигени 2 антигени DR3/DR4 Нащадки Хвора мати Хворий батько	0,2 0,25 0,75 2,5 20–25 2–2,5
ІНЗЦД Популяція Для родичів першого ступеня	4–5 (вік 20–74) 10–15

Інсуліннезалежний цукровий діабет тип 2 (ІНЗЦД) починається в зрілому віці і пов’язаний з резистентністю клітин різних органів і тканин до цукрознижуючої дії інсуліну. Метаболізм глюкози і збереження нормальної толерантності до неї визначається секрецією інсуліну бета-клітинами, швидкість якої залежить від рівня глюкози в крові, і дією інсуліну на периферії. На чутливість тканин до інсуліну впливають вік, надмірна маса тіла, артеріальний тиск, ІХС, дисліпідемія, куріння, тренованість організму.

Генетичні механізми розвитку інсулінорезистентності при цукровому діабеті типу 2 гетерогенні. Причиною можуть бути різні мутації генів інсулінового рецептора (виявлено більше 30 мутацій), глікогенсинтетази, протеїнфосфокінази, фактори транскрипції та ін. (табл. 7.8). При вивченні генів-кандидатів вдалося виділити моногенно успадковані форми цукрового діабету MODY (maturity-onset diabetes of young) — діабет дорослих у молодих. MODY виявляється у 2–3 % хворих із цукровим діабетом.

Таблиця

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Емпіричний ризик при деяких мультифакторіальних захворюваннях і вадах розвитку (С.І., Козлова та ін., 1996)	\|	Гени схильності до цукрового діабету

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.