Схильність до інфекційних захворювань

Схильність до інфекційних захворювань визначається генетичним поліморфізмом клітинних рецепторів і генів, що беруть участь у формуванні імунної відповіді. Так, клінічна картина туберкульозу розвивається менш ніж у 10 % інфікованих осіб з непригніченим імунітетом. Генами-кандидатами, поліморфізм яких пов’язаний з розвитком туберкульозу, вважають такі:

1) NRAMP1 (natural resistance-associated macrophage protein gene, 2q35) — білковий продукт гена пов’язаний з мембраною фагосоми, активує макрофаг. Ген також визначає стійкість до сальмонели, лейшманії та інших видів мікобактерій.

2) MBL — манозазв’язувальний сироватковий лектин, бере участь в опсонізації бактерій, ініціює фагоцитоз, може активувати комплемент. Високий вміст MBL в сироватці сприяє інфікуванню лепрою і розвитку вісцелярного лейшманіозу. Низький або нульовий рівень сироваткового MBL асоціюється з підвищеною сприйнятливістю до пневмококової інфекції і підвищеною частотою гострих респіраторних інфекцій.

3) SP-A і SP-B — білки сурфактанта.

4)VDR — рецептор вітаміну D, активний метаболіт якого може стимулювати клітинно-опосередкований імунітет.

5) Інтерлейкіни 1a і 1b. Схильність до непатогенних мікобактерій і BCG може бути обумовлена мутаціями гена INF-g.

Іншим прикладом може бути генетично обумовлена стійкість до ВІЛ-інфекції. Вирішальне значення для проникнення вірусу в лімфоцити має хемокіновий рецептор CCR-5 на поверхні макрофагів і Т-лімфоцитів (3р21). При делеції ділянки гена розміром 32 п. н. синтезується дефектний нефункціональний білок. Гомозиготи за цією мутацією становлять близько 1 % європейців і характеризуються стійкістю до ВІЛ-інфекції. Гетерозиготні носії мутації захворюють при масивному інфікуванні, але хвороба розвивається повільніше (густина рецепторів на поверхні клітин в два рази менше, ніж у нормальних гомозигот).

Таким чином, формування кожної ознаки, як нормальної, так і патологічної, визначається безліччю генів. Група координовано експресованих генів, які контролюють виконання певної функції організму, дістала назву генної мережі. Будь-яка генна мережа включає: групу експресованих генів (ядро генної мережі); шляхи передачі сигналів від клітинних мембран до цих генів; негативні і позитивні зворотні зв’язки; фактори, що забезпечують перемикання функції генних мереж у відповідь на зовнішню дію. Розшифровка генних мереж дозволить зрозуміти механізм формування захворювання на молекулярно-генетичному рівні і втручатися в процес експресії гена для лікування, запобігання або відстрочення розвитку хвороби.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гени схильності до цукрового діабету	\|	Значення визначення генетичної схильності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.