Приклади екогенетичних патологічних реакцій

Недостатність a1-антитрипсину. Класичним прикладом екогенетичної реакції є реакція на забруднення атмосферного повітря при недостатності a1-антитрипсину, що є інгібітором протеїназ. При навіть незначних пошкодженнях легеневої тканини, виникаючих при курінні і вдиханні запорошеного повітря, протеолітичні ферменти починають руйнувати пошкоджені ділянки. У нормі одразу ж включається синтез інгібітора протеїназ, який нейтралізує дію протеолітичних ферментів і зупиняє руйнування легеневої тканини. При мутантному генотипі інгібітори протеїназ не синтезуються, протеолітичні ферменти повністю руйнують пошкоджені ділянки, що призводить до емфіземи легенів.

Локус сімейства генів антитрипсину (14q32) представлений генами альфа-1-антитрипсину і альфа-1-антихімотрипсину (ААТ). Нині відомо більше 100 генних алельних варіантів ААТ. Генетичні варіанти білка відрізняються за антитрипсиновою активністю, електрофоретичною рухливістю і, як правило, функціонально менш активні (алелі M, S, Z). Неактивність білка («нульовий алель») найчастіше обумовлена рецесивним алелем Z. У європейській популяції частота гомозигот за цим алелем становить 0,05 %, гетерозигот — 4,5 %. Рецесивні гомозиготи за цим алелем схильні до розвитку хронічних запальних процесів і емфіземи легенів (у 30 разів частіше, ніж у середньому в популяції). Гетерозиготи практично здорові, але при високому рівні забруднення вдихуваного повітря у них швидко розвиваються хронічні бронхо-легеневі і професійні захворювання. Аналіз системи антитрипсину рекомендований у хворих з хронічними обструктивними захворюваннями легенів, емфіземою, бронхіальною астмою, при професійних оглядах і відборах на роботу на відповідні виробництва.

Поліморфізм генів метаболізму канцерогенів. Принципи екогенетики справедливі і для потенційно канцерогенних речовин. Канцерогенна дія хімічних агентів виявляється частіше у людей з певними особливостями метаболізму. Так, наприклад, поліциклічні вуглеводні, яких багато в сигаретному димі, під дією ферменту арилгідроксилази (CYP1А2) перетворюються на більш канцерогенні активні епоксиди. До 30 % хворих з раком легенів належать до групи з високим вмістом ферменту (гомозиготи), тоді як у загальній популяції ця ознака зустрічається дуже рідко. Фермент GSTM1 бере участь в кон’югації глутатіону з електрофільними сполуками , включаючи такий канцероген, як бензпирен. Нульовий алель глутатіон-S-трансферази (GSTM1) асоціюється з підвищеною частотою аденокарциноми легенів.

Екогенетичні реакції на продукти харчування. Найяскравішим прикладом генетичних розбіжностей в реакції на харчові продукти є гіполактазія у дорослих. У всіх дітей в кишечнику є фермент лактаза, необхідний для всмоктування лактози. У більшості людей кишкова лактаза зникає після припинення харчування грудним молоком. Існує мутація, при якій здатність всмоктувати лактозу зберігається. Ця мутація має селективну перевагу в сільськогосподарських районах, де молоко є звичайним продуктом харчування (Центральна і Північна Європа, скотарські популяції Африки і Азії).

При вживанні в їжу молока або інших продуктів, які містять лактозу, люди не здатні до її засвоєння, страждають на метеоризм, кишкові розлади.

Мігрень може спричинятися катехоламінами сиру у осіб із зниженою кон’югацією тираміну.

При низькій активності моноаміноксидази мігрень може провокувати шоколад.

Специфічна реакція на малі дози алкоголю у вигляді негайного почервоніння обличчя, тахікардії, печіння в шлунку, м’язової слабкості часто спостерігається у осіб в монголоїдних популяціях і пов’язана з відсутністю ізоформи-1 печінкового ферменту алкогольдегідрогенази, що розщеплює спирт.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екогенетика	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.