• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття, предмет і система банківського права

Кафедра фінансового та адміністративного права

БАНКІВСЬКЕ ПРАВО

Лекція: № 1

«Загальні положення про банківське право України»

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри фінансового та адміністративного права факультету правознавства та міжнародних відносин Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

Протокол від «____»_______________201_ року №____

Київ – 2014

План

Поняття, предмет і система банківського права

Принципи і джерела банківського права

Питання вдосконалення банківського права

4. Норми банківського права та їхня класифікація

5. Банківські правовідносини, їхні зміст і види

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Поняття, предмет і система банківського права

У процесі розбудови демократичної правової держави та становлення ринкової економіки особливого значення набуває вдосконалення банківської системи та ефективне правове регулювання банківської діяльності. Останнім часом вона зазнала суттєвих змін: створено дворівневу банківську систему, все більшого розвитку набуває діяльність комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюються нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, істотно змінюється характер взаємовідносин банків з клієнтурою - отже, роль правового забезпечення банківської діяльності посилюється. Саме цим і зумовлена поява дисципліни "Банківське право".

Поняття "банківське право" міцно закріпилося в науково-юридичній термінології і широко вживане у практиці банківської діяльності як самостійна юридична категорія і стосується значної групи правовідносин, що виникають у процесі банківської діяльності. У сучасних умовах виникла потреба в більш детальному вивченні проблем правового регулювання банківської діяльності. Втім, правове регулювання банківської діяльності належить до найбільш складних і найменш розроблених проблем національного права.

Велике теоретичне значення має визначення насамперед сутності банківського права та його місця в системі національного права.

Банківське право - це система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними та фізичними особами), що обслуговуються банками, а також порядок здійснення банківських операцій.

Об'єктом регулювання з боку банківського права є банківська діяльність. Банківська діяльність становить сукупність різноманітних банківських операцій та послуг, які здійснюються виключно банками. Банківська діяльність - це цілий комплекс операцій: залучення грошових вкладів, розміщення коштів, ведення рахунків та здійснення розрахунків, купівля-продаж монетарних металів тощо.

Поняття "банківська діяльність" є ключовим елементом фінансової системи держави і має велике значення для визначення сутності та ролі банківського права.

За ринкових відносин ефективна банківська діяльність регулює грошово-кредитні відносини, сприяє надійності банківської системи, визначаючи таким чином успіхи держави у сфері економіки.

Основу банківської діяльності становлять грошово-кредитні відносини, об'єктом яких є гроші та грошові зобов'язання. Банківська діяльність багатогранна і є формою фінансового, кредитного і валютного регулювання. Це різновид підприємницької діяльності, яка здійснюється банками на професійній основі з метою отримання прибутку.

Держава заінтересована в жорсткому регулюванні банківської діяльності, за допомогою якого вона забезпечує виконання своїх завдань і функцій. Ось чому банківська діяльність та банківське право пов'язані так тісно.

Банківська діяльність дістає своє правове відображення в банківському законодавстві - в системі нормативних актів, що видаються відповідними органами держави. Звідси - банківська діяльність тісно пов'язана з банківським правом, яке створює можливість для регулювання і поліпшення банківської діяльності.

Створення банківського законодавства, розвиток та формування банківської системи, забезпечення правового регулювання банківської діяльності зумовлюють актуальність проблеми банківського права, визначення його місця в системі юридичних наук.

Предметом банківського права є суспільні відносини, що виникають у процесі банківської діяльності. Ці відносини регулюють принципи організації та діяльності банків, а також порядок надання банківських послуг. Метод правового регулювання банківської діяльності має досить складну природу: з одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву - інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). Існують також владні відносини між НБУ і комерційними банками. З іншого боку - відносини з клієнтурою, що базуються на методі автономії, тобто юридичній рівності сторін - тут застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин, для якого характерні оперативна самостійність та рівноправність.

Банківському праву властиві обидва зазначені методи, оскільки завдяки першому держава прямо й безпосередньо регулює поведінку суб'єктів цих відносин, а завдяки другому - лише встановлює межі саморегулювання взаємовідносин суб'єктів.

Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться, насамперед, у загальних нормативних актах і у спеціальних, присвячених регулюванню виключно банківських відносин. Це Конституція України, закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови, положення й інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків тощо.

Система банківського права містить норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття і структуру банківської системи, правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю. Крім того, йдеться і про норми, що регулюють організацію розрахунків, операції з цінними паперами, кредитування та правила валютних операцій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого порядку проведення безготівкових розрахунків. У законодавстві чітко визначено порядок відкриття та закриття рахунків у кредитних установах, установлено правові форми розрахунків та порядок здійснення розрахунків за цими формами.

Норми банківського права закріплюють правові основи банківського кредитування, визначають правове положення кредитних установ і принципи їх відносин з одержувачами кредитів за умов повернення з дотриманням строків. Норми банківського права регулюють також валютні відносини України з іноземними державами, визначаючи правила валютних операцій на території України.

Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банківської системи і проведення банківських операцій, у сукупності формують визначений комплекс норм і мають предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають норми інших галузей національного права. Наприклад, норми цивільного права регулюють товарно-грошові відносини, що складаються у здійсненні банківських операцій банками та іншими фінансовими інститутами, або ж у застосуванні застави у кредитних правовідносинах. Норми адміністративного права регулюють управління кредитною системою і визначають основи побудови банківської системи в країні. Отже, можна дійти висновку, що банківське право слід розглядати як комплексну галузь.

Однак ані предметна єдність норм, ані їхня комплексність не свідчать про те, що банківське право є самостійною галуззю єдиної правової системи . (Хоча в перспективі можлива трансформація банківського права у самостійну галузь права). Банківське право нині можна визначити як підгалузь фінансового права України, яка спрямована на мобілізацію та розподіл коштів з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави. При цьому мобілізація й розподіл грошових ресурсів здійснюються у процесі проведення банківських операцій? у кредитуванні, регулюванні розрахункових і валютних операцій та функціонуванні ринку цінних паперів.

Банківське право, яке має комплексний характер і відображує діяльність різних суб'єктів (від представницьких і виконавчих органів до юридичних і фізичних осіб) у банківській сфері, зумовлює зв'язок з іншими галузями права: конституційним, адміністративним, фінансовим, цивільним і господарським.

Особливо великого значення набувають норми конституційного права, що встановлюють компетенцію органів законодавчої і виконавчої влади у сфері кредитно-грошової політики та обігу державних цінних паперів. У конституційному праві закріплено загальні принципи і положення стосовно банківської діяльності держави. Наприклад, у ст. 99 Конституції України зазначено, що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - НБУ.

Адміністративне право визначає принципи організації та діяльності органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, НБУ), повноваження цих органів у сфері кредитування, організації розрахунків і валютних операцій, обігу цінних паперів. Банківське право регулює, в першу чергу, майнові відносини, що виникають у сфері кредитування і проведення розрахунків, і тим самим тісно пов'язане з цивільним правом.

Норми цивільного права є правовою базою здійснення банківської діяльності і відображаються у Цивільному кодексі України. Наприклад, у договорах банківського рахунка та кредитного договору нормами цивільного права регулюються такі питання, як: укладення цих договорів, зміст прав та обов'язків сторін, заставне забезпечення, ряд розрахункових і кредитних санкцій, відповідальність сторін за неналежне виконання своїх обов'язків. Крім того, комерційні банки, будучи суб'єктами господарської діяльності, здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян, у своїй діяльності керуються також нормами цивільного права.

Банківське право тісно пов'язано з фінансовим правом. Якщо фінансове право регулює відносини, що безпосередньо пов'язані з фінансовою діяльністю держави, тобто з мобілізацією, розподілом і використанням фінансових ресурсів держави, то банківське право регулює суспільні відносини в межах банківської системи, відносини між банками і клієнтами тощо, з використанням правових засобів, характерних для фінансового права. Існує також тісний взаємозв'язок банківського права з такими економічними дисциплінами, як банківська справа, гроші і кредит та ін. Сутність банківського права значною мірою визначена сутністю фінансовою і грошово-кредитною системами, закономірностями їх взаємозв'язку, тоді як понятійний апарат економічних дисциплін безпосередньо використовується в банківському праві.

Банківське право України регулює різноманітні за своїм змістом банківські правовідносини, що пов'язані з банківською діяльністю та її здійсненням. Численні та різноманітні норми й інститути банківського права взаємопов'язані та узгоджені. Суспільні відносини, що становлять предмет банківського права, здійснюються через відповідну систему.

Система банківського права об'єднує та характеризує співвідношення та зовнішню структуру об'єднання нормативних актів, внутрішньо обумовлених єдиною метою - регулюванням банківських правовідносин. Система банківського права будується насамперед на підставі поділу її норм на групи залежно від особливостей регульованих нею окремих видів суспільних відносин. Відповідно складається така система банківського права України: загальна частина та особлива, яка включає спеціальні банківсько-правові інститути.

Загальна частина містить норми, які закріплюють загальні, принципові положення банківського права і його статутні інститути (поняття, принципи і джерела банківського права, правове становище НБУ та комерційних банків, сутність і функції банківської системи України).

До особливої частини належать норми, що регулюють основні функціональні інститути банківського права, за допомогою яких безпосередньо здійснюється банківська діяльність. Особлива частина банківського права об'єднує такі інститути: договір банківського рахунка, банківське кредитування, охорона банківської таємниці, валютні операції банків, правове регулювання ринку цінних паперів та ін.

Банківське право України сьогодні можна розглядати у трьох аспектах: як підгалузь фінансового права, яка формується в самостійну комплексну галузь права, як окрему навчальну дисципліну, що вивчають в юридичних та економічних вузах, і як не розвинену ще науку, об'єкт дослідження якої тільки створюється. Остання має вивчати категорії і поняття, що стосуються правового регулювання банківської діяльності, та виробляти рекомендації щодо вдосконалення банківського права.

Сьогодні питанню формування цілісної системи банківського права не приділяється належна увага, цей процес відбувається безсистемно. Наука банківського права тільки формується, а її методологія, поняттєвий апарат перебувають на стадії розроблення. Відсутність теоретичного обґрунтування місця та ролі банківського права в системі суспільних наук впливає на ступінь його досконалості та практику застосування. Існуючі норми банківського права не сприяють стійкості банківської системи і національної валюти, стимулюють монополію банківського бізнесу, не забезпечують захист прав і законних інтересів клієнтів та банків.

Таким чином, банківське право тісно пов'язане з економічними процесами в державі і застосовується для врегулювання специфічних відносин, що виникають у процесі банківської діяльності та надання банківських послуг.

В умовах ринкової економіки та існування фінансової кризи роль банківського права, безумовно, посилюватиметься. Як інструмент вивчення фінансово-кредитного механізму воно спрямоване на забезпечення раціонального й ефективного функціонування банківської системи в державі та сприяє розвитку кредитної системи, встановленню правових основ розрахунків та валютних відносин на території України.

1.2. Принципи і джерела банківського права

Банківське право грунтується як на загальноправових принципах, притаманних усьому національному праву (законності, верховенстві права та рівності всіх перед законом і судом та ін.), так і на спеціальних, що мають свої специфічні ознаки і притаманні саме банківській сфері. Принципи банківського права мають нормативне значення і відіграють роль орієнтирів у формуванні банківського законодавства.

У ринкових умовах такі принципи мають сприяти вдосконаленню економічних відносин і способів правового регулювання з метою підвищення ефективності функціонування банківської системи, здатної мобілізувати фінансові ресурси та сконцентрувати їх на пріоритетних напрямах структурної перебудови економіки.

До спеціальних принципів банківського права належать:

- принцип свободи банківської діяльності. Суб'єкти банківської діяльності мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Обмеження у здійсненні банківської діяльності передбачаються законодавством України;

- принцип неухильного виконання обов'язкових економічних нормативів, установлених НБУ, норм чинного законодавства. Цей принцип зобов'язує суб'єктів банківських правовідносин дотримуватись правил поведінки, що приписують норми банківського права. Наприклад, правилами НБУ передбачено, що комерційні банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів, установлених НБУ;

- принцип поєднання публічних і приватних начал у банківській сфері. З одного боку, держава займається організацією, регулюванням і управлінням банківською системою в інтересах усього суспільства. А з іншого,- проявляються приватні інтереси кредитних установ, клієнтів, тобто діє паритет інтересів всіх суб'єктів банківського права;

- принцип задоволення потреб клієнтів та максималізації прибутку, отримуваного банками. Відносини банку з клієнтами базуються таким чином, щоб укладення угод з пов'язаними особами передбачали б нарахування відсотків та комісійних за здійснення банківських операцій. Взаємовідносини банку з клієнтами будуються на ринкових відносинах, які насамперед передбачають отримання прибутку банками;

- принцип добровільності взаємовідносин і взаємної заінтересованості банківських установ та їхніх клієнтів. Суб'єкти банківських правовідносин (у кредитуванні, організації розрахунків) будують відносини на підставі рівності сторін, їх диспозитивності та ініціативності у формуванні й виконанні прав та обов'язків. У цих відносинах проявляються взаємна воля і свідомість учасників;

- принцип захисту державою економічної конкуренції та заборони діяльності, що спрямована на монополізацію і недобросовісну конкуренцію. Це означає, що банкам забороняється укладати угоди з метою обмеження конкуренції в банківській діяльності чи монополізації умов надання кредитів, інших послуг, установлення процентних ставок і комісійної винагороди. Комерційні банки не мають права без згоди НБУ зменшувати розмір статутного капіталу і розподіляти резерви серед акціонерів банку.

Банкам забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції. Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банкам тих чи інших банківських послуг або здійснення операцій є підставою для заборони цим банкам подальшого надання таких послуг або здійснення операцій.

Контроль за дотриманням законодавства з питань захисту економічної діяльності у сфері банківської діяльності здійснює Антимонопольний комітет України (АКУ). Реорганізація комерційних банків відбувається за погодженням з АКУ у випадках, передбачених чинним законодавством.

Для подальшого розвитку економічної конкуренції й обмеження прояву монополізму серед банків НБУ вживає заходів щодо лібералізації кредитного ринку через створення однакових для комерційних банків умов доступу до кредитних аукціонів НБУ, а також щодо лібералізації валютного ринку;

- принцип нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових установ. У належному функціонуванні банківської системи найважливішу роль відведено нагляду. Без нього не може здійснюватися економічна діяльність, за його допомогою забороняється втручання держави у внутрішньогосподарську сферу комерційних банків, підприємств, забезпечується законність у банківській сфері, запобігання правопорушенням, за його сигналами притягуються до відповідальності винні особи.

На практиці цей принцип виявляється в тому, що Верховна Рада України контролює діяльність НБУ (затверджує кошторис та звіт про його роботу, ліміт зовнішнього державного боргу); НБУ контролює діяльність комерційних банків (установлює для них економічні нормативи, перевіряє їхнє створення шляхом реєстрації, контролює додержання ними законодавства).

Переглядів: 790