Процес прийняття рішень.

В теорії прийняття рішень розрізняють дві основні технології прийняття управлінських рішень:

· інтуїтивна

· раціональна

Найпростішою технологією прийняття рішень є інтуїтивна.

За інтуїтивної технології досвід прийняття рішень в аналогічних (подібних) ситуаціях, що накопичив даний суб’єкт управління й визначає саме рішення.

Перевагаінтуїтивної технології полягає у швидкості прийняття рішень.

Основний недолік– у значній імовірності помилки.

Рис. Модель інтуїтивної технології прийняття рішення

Раціональна технологія прийняття управлінських рішень складається з п'яти основних етапів:

1. діагноз проблеми

2. накопичення інформації про проблему

3. розробка альтернативних варіантів

4. оцінка альтернативних варіантів

5. прийняття рішення

Рис. Раціональна технологія прийняття управлінських рішень

1. Діагноз проблеми включає наступні підетапи:

· виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети);

· встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації);

· ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на підставі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).

2. Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї.

Якість інформаційних матеріалів оцінюється за допомогою таких критеріїв:

1) об’єктивність – це інтегральний критерій, який поєднує у собі наступні часткові критерії:

· повнота інформації (наявність відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення);

· точність інформації (ступінь відповідності інформації оригіналу);

· несуперечливість інформації (окремі частини однієї і тієї самої інформації не мають суперечити одна одній);

· переконливість інформації (доведеність, достовірність інформації);

2) лаконічність – стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);

3) актуальність – відповідність інформації об’єктивним інформаційним потребам;

4) своєчасність – здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк;

5) комунікативність – властивість інформації бути зрозумілою для адресата.

3. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.

В процесі розробки альтернатив з метою обмеження їх кількості необхідно враховувати наступні вимоги до них:

· взаємовиключеність альтернатив – випливає з визначення категорії “прийняття рішення” як акту вибору. Однозначний вибір можливий лише за умови, коли альтернативи виключають одна одну;

· забезпечення однакових умов опису альтернатив: часових, ресурсних, зовнішніх тощо (однакових “стартових” умов для кожної альтернативи).

4. Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями:

· реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх обставин, не залежних від самої організації

· відповідність ресурсам організації;

· прийнятність наслідків реалізації альтернативи: (не тільки основних, але і побічних; не тільки безпосередній період реалізації альтернативи, але і майбутні періоди.

5. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на підставі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми.

Рис. Послідовність оцінки альтернатив у процесі прийняття рішень

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основи теорії прийняття рішень.	\|	Методи творчого пошуку альтернатив

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.