Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Вони почали весело й дружно всі разом жити в дідуся й бабусі.

Для бесіди із старшими дойїкільниками можна використати

розповідь, складену самою вихователькою.

Вона добирає або придумує спеціальні тексти, в яких

трапляються важкі звуки. Ці розповіді складніші за змістом,

більші за розміром. Діти можуть переказувати їх

від початку до кінця частинами, а також за ролями. Вихователька

розповідає за автора, а діти поодинці чи невеликими

групками промовляють слова, звукосполучень

ня, звуки. Початок заняття такий, як і при навчанні дітей

переказуванню. На заняттях з розвитку мови дітей

вчать інтонаційно виразно передавати зміст думки, почуттів,

переживань, виразно розмовляти, чути вірші. Основний

прийом навчання виразної мови — імітація, на-^

слідування мовним зразкам вихователя.

Р Т ш р о к о використовують ігрові вправи на вправляння

дітей у виразній мові на заняттях з розвитку мови та

художньої літератури. Так, показуючи різні види театрів,

вихователь вчить дітей передавати образ дійових осіб

з допомогою міміки, жестів, постави. Треба нчити дітей

голосом передавати настрій, стан того чи іншого героя

художнього твору. Для цього дітям пропонують прочитати

вірш радісно, весело або сумно; поставити запитання

від імені хитрої лисички, злого вовка, доброго крокодила

Гени або веселого Чебурашки; виконати пісеньку

від імені доброго або злого героя; зобразити, як вовк

розмовляє у лісі з Червоною Шапочкою, використовуючи

інтонацію, (лагідно чи улеслйво, грубо чи хвалькувато).

Можна використовувати різні творчі завдання, які

б сприяли пошуку дітьми індивідуальних засобів виразності

у передачі образів, персонажів, інтонації. Напри^

клад, підійти до свого товариша і попросити у нього іграшку

так, щоб всі могли зрозуміти за інтонацією, як

саме він попросив: лагідно.чи сердито, ввічливо чи груба

тощо.

Розвитку виразності^мови дітей сприяють запитання

вихователя при читанні й аналізі художніх творів. Вони

спрямовують увагу дітей на виразні засоби мови, спо-

нукають до інсценування-Наприклад: Який голос у Ма- -

ші? З яким почуттям вона сказала ці слова? Поясніть,4,

хцо зараз переживає Маша? (Казка ≪Маша і ведмідь≫.)

Яким би ви голосом передали слова ведмедя^ Як пра- >

вильно розпочати розповідь: швидко чи повільно? Який *

вірш, веселий чи сумний, чому?' Що б ви хотіли ЗМ ІН ИТИ V

у цьому Оповіданні (казці)? Пригадайте, при читанні ;

якого місця в оповіданні ви найбільше хвилювалися, п е -^

реживали? -х ;

Дітям порівняно важко дається виконання вправ на

вираження почуттів у мові, а саме: здивування, радість,

урочистість, ніжність, гнів, жалібність, переляк та ін. Ос- ;

новними прийомами для вправляння дітей у виконанні •

цих завдань є ігрові прийоми. Наприклад, вихователь читає

вірш, а діти повторюють рядки вірша з яскраво вираженою

інтонацією: перша підгрупа — із запитальною,

друга — з розповідною, третя — з окличною.

З метою навчання дітей виразної мови використовують

спеціальні вправи, в яких діти повинні промовити

слово з різним емоційним навантаженням. Наприклад, ■ ,

вихователь говорить: ≪Діти, сьогодні до нас у групу прий- і

шов уперше новенвкий хлопчик. Як би ви про нього сказали?

≫ ≪Новенький≫. Далі він пропонує дітям сказати

це слово з радістю, подивом, сумом, байдуже. Або дітям

пропонують речення: ≪Оксана малює олівцем≫. Да- /І

ється завдання промовити це речення так, щоб відповіс-

ти на запитання, хто саме малює олівцем (наголос ■'

на слові Оксана); що робить Оксана (наголос на слові ?

малює) і, нарешті, чим малює Оксана (наголос на слові {

олівцем).

Вихователь промовляє фразу ≪Дощ іде≫ і пропонує /

дітям здогадатись, зраділа вона дощу чи, навйаки, схви- ?

льована. Цінною для вироблення різних відтінків голо-

су та виразності мови є вправа ≪Мавпочки≫. Діти повто- )

рюють різні варіації сили голосу, дикції, ритму, темпу,

наголосу, інтонації.

методика формування граматичної правильності мовлення дітей дошкільного віку

У широкому значенні слова „граматика — це, .щука*

яка вивчає правила зміни слів, їх поєднання в реченні.

У вузькому' значенні"^ під гражсгто/сою розуміють граматичну

будову мови, засвоєння граматичних значень. Гра-

матичне значення — це значення відношень між явищами

дійсності, які позначаються словами; це значення

логічного мисленого характеру. К. Д. Ушинський назвав

граматику ≪логікою мови≫, оскільки засвоєння граматичних

значень одночасно сприяє і розвитку мислення.

Граматика має два розділи — ≪Морфологію≫ (словотворення,

граматичні властивості слів) і ≪Синтаксис≫ (сло-

вопоєднання в реченні). Тому розрізняють граматичні*

значення словотворення (тарілка, на тарілці, під тарілкою)

і граматичні значення в синтаксисі. Дитина від народження

до школи повинна засвоїти різні види граматичних

значень, тобто оволодіти граматичною будовою

мови.

Оволодіти^г￡амат будовою мови — це означає

навчитись утворювати від однієї основи форми однини

і мМжини теперішнього і минулого часу, відмінювати

слова за відмінками та особами, вживати слова з суфіксами

і без нихг правильно вживати рід іменників, самостійно

утворювати граматичні форми за аналогією, оволодіти

складносурядним і складнопідрядним реченням,

тобто засвоїти морфологічну і синтаксичну системи рідної

мови.

Для формування граматичної правильності мови ви- І

користовуються такі методи: дидактичні ігри, дидактичні І

вправи, розповіді з використанням слова, в якому діти"

допускають помилку, картинки, переказування оповідань, і

читання віршів, складання дітьми розповідей на групу ;|

слів, на тему, запропоновану вихователем. і

Найефективнішим методом формування граматичної . |

правильності мови є дидактичні ігри. Вони занадто по- |

ширені в роботі дитячих садків, проте вихователі не зав- 1

жди правильно підбирають ту чи іншу гру з потрібного І

метою. Оскільки ігри, на формування граматичної пра-' |

вильності мови не досить описані в методичній літерату- ^

рї, відсутні вони і в планах виховної роботи дитячих сад- -і

ків. ’ ■ \

Які ж групи дидактичних ігор використовують для

формування граматичної правильності мови *? Це, насамперед:

дидактичні ігри на формування вміння дітей відмінювати іменники множини в давальному відмінку

(≪Чого не стало?≫, ≪Чого більше?≫); на відмінювання і

іменників множини в називному відмінку (≪Що зміни- І

лось?≫, ≪Назви предмети≫, ≪Опиши картинку≫, ≪Пошта≫); |

на відмінювання іменників однини і множини у знахід- 1

ному відмінку (≪Що я бачив≫, ≪Розкажи про картинку≫); |

на вживання роду іменників (≪Плутанина≫, ≪Одягти ля- |

льку≫, ≪Магазин іграшок≫); на вживання невідмінюваних

іменників (≪В гостях у ляльки≫, ≪Що я чув по радіо

≫) ; на вживання дієслів за особами, дієслівних форм з,

чергуванням приголосних в основі (≪Що ми робимо?≫, А

«Щонаписано в листі?≫); на узгодження числівників з 4

іменниками (≪Що змінилось?≫, ≪Порахуй, Скільки?≫); на ^

відмінювання іменників, що вживаються тільки в однині

1 Див.: Богуїи А. М. Розвиток мови у дітей дошкільного віку.—

К., 1972; Соловьева О. И. Говори правильно,— М., 1961. .

або множині (≪Кому що потрібн9?≫, ^Про що ми задумали?

≫); на правильне вживання прийменників (≪Сховай

зайчика≫, ≪Що змінилось≫, ≪Де ведмедик?≫); на виправлення

помилок, зумовлених двомовністю (≪Назви слово

другою мовою^>, ≪Що змінилось?≫, ≪Магазин іграшок≫,

≪Про що ми подумали≫); на виправлення граматичних помилок

(≪Так чи не так?≫, ≪Виправ, Петрику≫, ≪На уроці

рідної мови≫ та ін.)

Крім дидактичних ігор у практиці роботи дитячих садків

повинні знайти широке застосування дидактичні вправи,

які доступні дітям старшого дошкільного віку. Високо

оцінював дидактичні вправи К. Д. Ушинський. В його

книзі ≪Рідне слово≫ зібрано чимало корисних вправ для*

розвитку мовлення дітей.

Великого значення дидактичним вправам* надавала і

€ . І. Тихєєва, яка розробила цілу систему дидактичних

вправ для розвитку мови дошкільнят. У дошкільній педагогіці

визначено педагогічні вимоги до дидактичних

вправ, що використовуються в роботі з дітьми:

а) правильний підбір дидактичної вправи відповідно

! до помилок, які зустрічаються в дитячому мовленні;

/ б) дидактична вправа повинна мати чітко визначену

| мету, основне навчальне завдання (наприклад, дидактичн

а гра на засвоєння дітьми прийменників або дієслівних

форм); ^

в) матеріал до дидактичної вправи повинен підбиратись

так, щоб діти мали можливість зіставити правильні

і неправильні форми; щоб в ньому були не тільки ті граматичні

форми, в яких діти допускають помилки, а й інші

близькі граматичні форми, раніше засвоєні дітьми ( червоне

яблуко, червоний прапорець, червона стрічка);

г) кожна дидактична вправа повинна збуджувати ди-.

тячу думку, сприяти розвитку мислення;

д) будувати дидактичну вправу потрібно на знайомому

дітям матеріалі, пов’язаному з їх життям і діяльністю;

е) у дидактичних вправах необхідно передбачити наочний

матеріал; -

є) дидактичні вправи повинні проводитись жваво, ці-

каво* з використанням ігрового прийому. Як писала

Є. І. Тихєєва, їх корисно проводити з дітьми старшого

дошкільного віку, з урахуванням вікових інтересів і можливостей.

1 Див.: Богуш А. М. Речевая подготовка детей к школе.— К.,

1 9 8 4 .

0* 259

' 3 метою формування граматичної правильності мови§

в старшому дошкільному віці використовуються різній

групи дидактичних вправ.

Вправи на словотворення. їх мета — формування інтересу

до слова, розвиток критичного ставлення до мови,

пошук серед різних варіантів слів граматично правильного

слова. Це такі вправи:

Утворення іменнцків за допомогою суфіксів (≪Хто у

нього мама?≫, ≪Хто вона (він)?≫, ≪Скажи одним словом

≫)-:

' — Вовченя. Хто в нього мама?

■— Вовчиця.

— Зайченя. Хто в нього мама?

— Зайчиха.

— Левеня. (Левиця). Порося. (Свиня.)

— Оля плаває. Як про неї можна сказати? Хто вона?

(Плавчиха.)

—ф аш и н а , що ріже овочі. Як про неї можна сказати

однимтловрм? (Овочерізка?)

— Посуд, в якому лежать цукерки. Як про нього мо- ,

жна сказати одним словом? (Цукерниця.)

Утворення порівняльних ступенів 'прикметників:

— Весною тепло, а влітку (тепліше).

— Вода холодна, а лід (холодніший).

Утворення прикметників з двох слів:

— Довгі вуха. Як сказати про це одним словом? (Довговухий.)

'— Сірі очі. Як сказати одним словом? (Сіроокий.).

Утворення дієприкметників:

— Розбили тарілку. Як про неї можна сказати? (Роз- -

бита тарілка.)

— Розлили молоко. Як про нього можна сказати? '

(Розлите молоко.)

Утворення іменників від дієслів (≪Назви професію≫,

≪Хто це робить?≫):

— Будувати — будівельник.

— Лікувати — лікар.

— Виховує хто? — Вихователь.

Утворення споріднених слів:

— Ліс. Які слова можна утворити від слова ліс?

—Лісний, лісник, лісовик, лісовичок.

Вправи на словозміну.

Відмінювання дієслівних форм (бігати —біжу, їздщ;

ти —їжджу, носити —ношу;хотіла —хочу — хочемо,

просити —прошу —просимо, -водити —вожу — водить

та ін.).

Наприклад, вихователь говорить:

— Ми ходимо. Як ти скажеш про себе? (Я ходжу.)

— Як ти скажеш Иро Валю? (Валя ходить.)

— Ми бігаємо. Як ти скажеш про себе? (Я біжу.)

— Як ти скажеш про Юрка? (Юрко біжить.)

— Як ти скажеш про них? (Вони біжать.)

Узгодження числівників і прикметників з іменниками;

— Червоний олівець. Про що можна сказати червоний?

(Червона квітка, червоний помідор, червоний м’яч,

червоний бант.) ,

— Як сказати про воду? Вода яка?

— Холодна, тепла, прозора, чиста.

— Молоко яке?

— Біле, смачне, тепле, парне, холодне, кисле,, солодке.

Відмінювання іменників:

— Качка кличе кого? (Каченят.)

— Собака годує кого? (Цуценят.)

— На дереві ростуть що? (Яблука.)

Відмінювання займенників:

— У мене лялька. Як сказати про Оксану?

— У неї лялька. - ,

—^ Про Юрка?

— У нього лялька.

— Про них?

— У них лялька;

Вживання часу дієслів:

— Що я (ти, він, вони, ми) роблю?

— Що я (ти, він, вони, ми) робитиму?

— Що я (ти, він, вони, ми) робив?

— Що я (ти, він, вони, ми) зроблю?

— Що було влітку? Що буде взимку?

Дидактичні вправи з. картинками: ≪Знайди маму≫,

≪Чиї дітки?≫, ≪Чий хвіст?≫, ≪У кого хвіст?≫, ≪Де що лежить?

≫, ≪З ким розмовляє хлопчик?≫ (Див.: Соловьева

О. И. Говори правильно.— М., 1966); вправи на вживання

невідмінюваних іменників (пюре, піаніно, радіо).

Дидактичні вправи на удосконалення синтаксичноГ

сторони мови. Після розгляду картинки дитиною вихователь

ставить запитання:

— Кого ти бачиш на картинці?

— Я бачу хлопчиків.

— Що вони роблять?

— Один хлопчик маленький швидко біжить від дру*л^

гого, щоб той не догнав. Один хлопчик тікає, а другий^

наздоганяє.

Можна використати просто запитання вихователя:

— Коли кульбабка буває зелена, а коли — жовта?

— Вранці, коли ще немає сонця, кульбабка зелена, а коли з ’являється сонце, вона розкривається і стає жов- тою. Виправлення граматичних помилок.Вихователь: ≪Но- ^

венька дівчинка — Оленка зайшла в групу, побачила іг- рашки ісказала: ≪Ой, скільки тут ляльків, машинів, іг- рашків!≫ У яких словах Оленка зробила помилки? Як |

правильно сказати?≫ А

Одним із методів формування знань з граматичної будови мови є розповіді, складені вихователем. У них повинні .бути слова, в яких діти найчастіше допускають граматичні помилки (вухо, кашне, піаніно, кіно). На- приклад, ≪Піаніно≫: , ≪В Оксанчиній кімнаті стоїть (піаніно) . ГІЇаніно зов- сім нове, його тільки вчора купили. Оксанка дуже зра- І

діла, побачивши в кімнаті (піаніно) г таке саме, як у ди- |

тячому садку. Вона підійшла до (піаніно), провела паль- чиком по блискучій чорній поверхні (піаніно) , натиснула на клавіші (піаніно) і радісно усміхнулася, коли піаніно озвалося до неї. Потім узяла стілець і поставила його

біля (піаніно). Дівчинка довго милувалася (піаніно) і вирішила, що грати на (піаніно) навчиться обов’язково. Усю ніч Оксанці снилося, що вона грала на (піаніно),

а діти зачаровано слухали її гру≫. ^

Вихователь може дати завдання дітям/скласти роз- повіді звідповідним словом або кількома словами: На- приклад, зі словом вухо: ≪У Тані заболіло вухо. Мама зав’язал а дівчинці вуха і викликала лікаря. У вусі б у в |

нарив≫. Або з кількома словами (санчата, лижі, сніг, ві~*

тер): ≪Настала зима, подув холодний вітер, випав білий^

пухнастий сніг. Діти взяли лижі й пішли кататися з |

гори. А у Валі й Віті немає лиж, вони каталися на сан- І

чатах≫.

Для закріплення граматичних форм можна викори^

стати художні твсри: О. Бунець ≪Маленькі помічниці≫*,!

Г. Бойка ≪Мурлика≫, ≪Здоровим будь≫, ≪Качечка≫, ≪Гу-і

сшгусенята≫, Г. Демченко ≪Калач≫, вірші Н. Забіли*?

П. Ребра, І. Неходи,

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Жили собі дідусь та бабуся вдвох. Не було в них дітей. Суму-	\|	ЗАНЯТТЯ З ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНОЇ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.